Ухвала суду № 24944587, 27.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2012 р. Справа № 130924/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.01.2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Сократ Систем» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час судового розгляду заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010р.; визнати неправомірними дії працівників податкового органу, які полягають у викладенні в Акті перевірки № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010р. недостовірних та незаконних висновків (відомостей) щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 555067 грн. 41 коп. (Т.1, а.с.3-8, 147-151).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. заявлений позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.83-89).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявленого позову (Т.2, а.с.95-97).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що матеріалами справи не підтверджується реальність господарських операцій в рамках договору поставки № 1/02 від 01.02.2010р., укладеного між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром», оскільки позивачем не відображено в бухгалтерському обліку отримання транспортних послуг від перевізника ТзОВ «Меркурій-Україна», не представлено первинних документів щодо фактичного отримання та оплати цих послуг. Також подальша реалізація придбаних товарів контрагентам стверджується лише видатковими і податковими накладними, при цьому останніми проведена лише часткова оплата товарів, із представлених документів не видається можливим з'ясувати пункти доставки товарів, проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортування товарів.

Окрім цього, у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси та транспортні засоби для проведення розглядуваних господарських операцій; 30.04.2010р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість останнього; також на момент перевірки оплата поставлених товарів позивачем не проведена.

За таких обставин в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до валових витрат за І квартал 2010 року зайво включені витрати на придбання товарів на загальну суму (без ПДВ) 2775340 грн. 27 коп.

У зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова шляхом перетворення в Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби (Т.2, а.с.121).

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 14.06.2010р. - 25.06.2010р. ревізорами ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Сократ Систем» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.05.2009р. по 31.03.2010р. та іншого законодавства за період з 25.05.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010р. (Т.1, а.с.36-73).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 506801 грн., в тому числі за IV квартал 2009 року в сумі 5509 грн. та за І квартал 2010 року - 501292 грн.

Також вказаний Акт містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 555067 грн. 41 коп., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 67955 грн. 53 коп. та за березень 2010 року в сумі 487111 грн. 88 коп.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 608161 грн. 20 коп., з яких 506801 грн. за основним платежем та 101360 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.9).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001752300/1/22531 від 29.09.2010р., № 0001752300/4/25546 від 01.11.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (Т.1, а.с.14-25, 34, 35, 157-160).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Втордеревпром», на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Частково задовольняючи заявлений позов і скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представленими первинними документами позивачем підтверджена товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів; висновки податкового органу про нікчемність укладених правочинів є помилковими, оскільки відповідачем не доведений умисел позивача на укладення з ТзОВ «Втордеревпром» договору без наміру створити наслідки, які передбачені цим договором; натомість, позивачем доведено подальше використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності, що виключає визнання спірного правочину недійсним. При цьому судом враховані приписи ст.204 ЦК України, якою передбачено презумпцію правомірності правочину.

Стосовно вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій працівників податкового органу, які полягають у викладенні в Акті перевірки № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010р. недостовірних та незаконних висновків (відомостей) щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість, який підлягає бюджетному відшкодуванню, суд керувався тим, що такі вимоги фактично стосуються визнання акта перевірки неправомірним, але останній не є рішенням суб'єкта владних повноважень і не породжує для позивача будь-яких прав та обов'язків.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як слідує з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром» укладено договір поставки № 1/02 від 01.02.2010р., в рамках якого позивачу було поставлено протягом лютого-березня 2010 року побутову техніку на загальну суму 3330404 грн. 45 коп., в тому числі ПДВ 555067 грн. 41 коп. (Т.1, а.с.91-95, 220-236).

Факт поставки товарів стверджується видатковими накладними та прибутковими накладними (Т.1, а.с.96-104, 109-134); також на підтвердження транспортування вказаних товарів надані товарно-транспортні накладні ТзОВ «Меркурій-Україна» з маршрутом перевезень: пункт навантаження - м.Львів, вул.Дж.Вашингтона, 8, пункт розвантаження - м.Львів, вул.Шевченка, 335 (Т.1, а.с.105-108).

Станом на 31.03.2010р. розрахунки з постачальником товарів позивачем не проведені, кредиторська заборгованість перед ТзОВ «Втордеревпром» складає 3330404 грн. 45 коп.

Придбані товари у подальшому позивач реалізував контрагентам ПП «Побут і техніка» (договір поставки № 20/114 від 15.02.2010р.), ТзОВ «Актіон Україна» (згідно видаткових накладних № П-00000021-1 від 24.02.2010р., № 00000133 від 16.03.2010р.) та ПП «АВМ Техно» (договір поставки № 20/125 від 15.02.2010р.), при цьому дебіторська заборгованість по вказаним операціям є відсутньою (Т.1, а.с.135-146, 219, Т2, а.с.10-53).

Також під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем представлено копії доповнення від 12.04.2010р. до договору поставки № 1/02 від 01.02.2010р., акту прийому-передачі векселя від 04.04.2011р. та простого векселя від 12.04.2010р. на суму 3330404 грн. 45 коп., які свідчать про застосування вексельної форми розрахунків за поставлені в рамках вищевказаного договору поставки товарів (Т.2, а.с.63-64, 67).

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення валових витрат, чи мали операції із придбання товарів реальний характер.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи стверджуються висновки податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Втордеревпром», з огляду на наступне.

Розглядаючи наведений спір колегія суддів виходить з того, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Під час розгляду справи з'ясовано, що ТзОВ «Втордеревпром» не володіло на час виконання розглядуваних господарських операцій основними фондами та виробничими потужностями, трудовими ресурсами і транспортними засобам; відповідно до поданої звітності кількість працюючих осіб на підприємстві складає 4 особи; також 30.04.2010р. податковим органом анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість цього підприємства.

Наведені обставини стверджуються Актом перевірки № 2760/23-2/25560778 від 21.10.2009р.

Аналіз договірних документів із вказаним контрагентом вказує на те, що в рамках договору № 1/02 від 01.02.2010р. позивачем проведена нетипова для нього господарська операція - придбання побутової техніки у великій кількості, при цьому основним видом діяльності позивача є оптова реалізація алкогольних напоїв, мінеральних вод, соків та інших супутніх товарів (Т.1, а.с.43).

Також у вказаних договірних документах є ряд суперечностей, які не дозволяють однозначно стверджувати про отримання позивачем транспортних послуг від третіх осіб.

Так, позивачем надано укладений з ТзОВ «Меркурій-Україна» договір оренди автомобіля з екіпажем від 01.02.2010р., акт прийому-передачі автомобіля від 02.02.2010р., акти здачі-прийняття робіт від 16.02.2010р. та 31.03.2010р. (Т.1, а.с.88-90).

Однак, в ході проведення перевірки не встановлено відображення в даних бухгалтерського обліку отримання позивачем послуг перевезення, наданих ТзОВ «Меркурій-Україна», будь-яких первинних документів щодо отримання цих послуг не представлено.

Окрім цього, умовами договору поставки 1/02 від 01.02.2010р. визначені умови поставки товарів - DDU згідно правил Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2000, що покладає обов'язок по доставці товарів та оплату цих послуг на постачальника. Всупереч цим умовам позивачем надані документи, які свідчать про несення саме ним витрат на транспортування товарів.

У частині проведення розрахунків за поставлені товари колегія суддів враховує, що на час перевірки позивачем не проведена оплата придбаної побутової техніки; факт проведення вексельних розрахунків мав місце 04.04.2011р. (дата передачі простого векселя, який був оформлений ще від 12.04.2010р.), тобто, під час розгляду справи в суді, через що таку обставину слід оцінювати критично.

Стосовно подальшої реалізації позивачем придбаної побутової техніки колегія суддів враховує, що із змісту представлених підприємством документів не видається можливим визначити місця поставки товарів, їхнього перевізника та умови транспортування, місця зберігання товарів, факти проведення розвантажувально-навантажувальних робіт тощо.

При цьому, під час перевірки та судового розгляду справи позивачем не було представлено товарно-транспортні накладні, наявність яких є обов'язковими відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Втордеревпром» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання майнової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

В частині висновків суду першої інстанції про відсутність визнання укладених угод нікчемними в судовому порядку колегія суддів виходить з того, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затв. наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Матеріалами справи стверджується проходження позивачем процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, однак позовні вимоги заявлені лише щодо первинного податкового повідомлення-рішення № 0001752300/0/16417 від 13.07.2010р.

В частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій працівників податкового органу, які полягають у викладенні в Акті перевірки № 930/168/23-118/363121347 від 01.07.2010р. недостовірних та незаконних висновків (відомостей) щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість колегія виходить з того, що в цій частині належить досліджувати і давати правову оцінку дотриманню процедури проведення перевірки, а саме: наявності підстав проведення перевірки, відповідності порядку проведення перевірки вимогам закону, дотримання строків перевірки, врахування наданих платником податків документів під час складання акта перевірки тощо.

Разом з тим, висновки акта перевірки за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для платника податків будь-які правові наслідки, такі висновки не можна вважати рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки платника податків.

При цьому слід звернути увагу на те, що наведені висновки про порушення закону є підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень; саме під час вирішення спору про правомірність цих повідомлень-рішень досліджується судом правомірність висновків податкового органу, оскільки саме вони покладалися в основу прийняття цих повідомлень-рішень.

За таких обставин підстав для задоволення вимог про визнання протиправними дій працівників податкового органу, які полягають у викладенні в акті перевірки висновків (відомостей) щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість, колегія суддів не убачає.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак й покладених в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2011р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Систем» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний