Ухвала суду № 24943949, 29.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2012 р.справа № 2а-0870/8700/11,

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Щербака А.А. Шлай А.В.

секретар судового засідання Ліпіна О.О.

за участю:

представника позивача - Польніковій Н.В.

представника відповідача - Рачинського Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі № 2а-0870/8700/11 за позовом Публічного акціонерного товариства „Мотор Січ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Мотор Січ" (далі за текстом -ПАТ „Мотор Січ") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі за текстом - СДПІ м. Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001840802 та №0001830802 від 22.08.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень -рішень та безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки, що угоди укладені позивачем з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків та такі як суперечить інтересам держави і суспільства та є недійсними посилаючись на акти перевірок контрагентів позивача, та на вірогідність визнання укладених позивачем як недійсних, оскільки позивачем виконано всі передбачені податковим законодавством, реальність здійснення позивачем господарських операцій підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог законодавства, які були надані при перевірці.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя №0001840802 та №0001830802 від 22 серпня 2011р.

Відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить відхилити апеляційну скаргу відповідача, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ „Мотор Січ" з питання правомірності формування податкового кредиту при господарських взаємовідносинах з контрагентами, які наведено у додатку №1 до акта перевірки, за період з 01.03.2009р. по 30.04.2011р. по результатам якої складено Акт перевірки № 130/08-02/14307794 від 05.08.2011року. По результатам перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0001840802 та №0001830802 від 22.08.2011. відповідно до яких позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011р. у розмірі 19399914грн. та квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009р., лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень листопад, грудень 2010р., січень, лютий, березень 2011р. у розмірі 3813507грн. у тому числі на момент перевірки відшкодовано 3527785, штрафні санкції 768680грн.

За висновками перевірки встановлено порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7, підпункту 7.7.1, абз. „а" підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість"( чинного на час виникнення спірних правовідносин), пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 абз. „а" п.200.4 ст. 200, п.201.15 ст. 201 Податкового кодексу України ПАТ „Мотр Січ" за період з 01.03.2009р. по 31.04.2011р. завищено суму бюджетного відшкодування всього у сумі 3813507грн. та на порушення абз. „б" пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та абз. „б" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, п.п.4.6.7 п.4.6 ст.4 „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41, зареєстрованого в Мінюсті України 16.02.2011р. ПAT „Мотор Січ" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 (24)), всього на суму 19399914грн.

Відповідно до Акта перевірки, при проведенні перевірки податкового кредиту за березень 2009р. квітень 2011р. встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ТОВ „Компанія „Стандарт-Інтерсервіс", ТОВ „Мдіна ЛТД", УРАА „СП Промзапал", ТОВ „Квірін", ТОВ „Грань", ПП „Мотор Спорт", ТОВ „СП „Електро", ТОВ „Полігон", ПП „Віза-Сервіс", ТОВ „Мультіфлекс", ПП „Спецбудкомплект Плюс", ТОВ „Твінс-Сервіс ЛТД", ТОВ „Євроклімат Запоріжжя", ТОВ „ТД" Технол", ПП „НВКФ Енергоресурс", ТОВ „Запоріжспецкормлект", ТОВ „НЕТ", ТОВ „Сорекс-2006", ТОВ „Торгстройінвес", ТОВ „Співдружність буд", ТОВ „Прогрес Ойл", ТОВ „Сортікс-Буд", ТОВ „Еко-техноджі системз", ТОВ „Компанія Газрессервіс", ТОВ „НВП" Кранкомплект ", ПП „Укр-Розвиток", ТОВ „Спецфрезінструмент", ТОВ „ЗМТК", ТОВ „Група Імідж плюс", ТОВ „Компанія Олімпік", ТОВ „Укрпром-трейд", ПП „Югкомплект", ТОВ „Жестен", ТОВ „Гвід Л", ТОВ „Металургійна регіональна мережа", ТОВ „Екотех-Сму", ТОВ „Південдорбуд", угоди яких визнано недійсними.

Відповідач визнаючи угоди між позивачем та контрагентами недійсними посилався на результати перевірок інших податкових органів контрагентів позивача або отриману відповідну інформацію від податкових органів щодо контрагентів позивача за місцем їх обліку та на норми цивільного законодавства ст.ст. 203, 215, 216, 626, 629, 655, 656, 658 ЦК України.

Також у акті перевірки податковий орган зазначає, що деякі вищезазначені контрагенти мають невеликий відсоток податкового навантаження, невеликий статутний фонд, деякі невелику кількість працюючих тощо.

Крім того акт перевірки містить посилання про визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Також в акті перевірки по кожному контрагенту позивача робиться висновок, що такий контрагент здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Наведені норми дають підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Положення підпункту „а" підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" надають право платнику податку заявити до бюджетного відшкодування частину від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) не лише у попередньому податковому періоді, а у податкових періодах, що передували цьому періоді, у випадку, якщо ці суми податку на додану вартість не були ним заявлені до відшкодування у попередніх податкових періодах.

Це положення повністю відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано в п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно з яким це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. При цьому для отримання права на бюджетне відшкодування не має значення в якому періоді відбулась поставка товару (послуг), за наслідками якої позивачем було фактично сплачено суму податку на додану вартість постачальникам в попередніх податкових періодах.

Відповідно до п.7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 14.1.18. ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Згідно з нормою п. 200.4. ст. 200 ПК України, у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Вищевказані норми законодавства визначають, враховуючи періоди, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодування з бюджету (бюджетному відшкодуванню).

Право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Відповідачем не наведено у акті перевірки фактів порушення або всупереч встановленого порядку, визначення суми бюджетному відшкодуванню.

Відповідач в акті перевірки посилається на контрагентів позивача з якими останній мав взаємовідносини та угоди яких є недійсними.

При цьому відповідач посилається на акти перевірок або інформацію інших податкових органів на обліку яких знаходяться контрагенти позивача.

Проте суду відповідачем було надано лише копії 10 (десяти) актів перевірок інших податкових органів контрагентів позивача - ТОВ „Спецфрезінструмент", ТОВ „Торгстройінвес", ТОВ „Жестен", ТОВ „Компанія Газрессервіс", ТОВ „Металургійна регіональна мережа", ТОВ „Запоріжспецкормлект", ПП „Віза-Сервіс", ТОВ „Мультіфлекс", ПП „Спецбудкомплект Плюс", УРАА „СП Промзапал".

Будь-якої інформації або актів перевірок від інших податкових органів на підставі яких відповідач дійшов відповідних висновків щодо недійсності та нікчемності угод, суду не надано.

В акті перевірки відсутній аналіз договорів які укладались між позивачем і зазначеними в акті контрагентами. Не зазначено та не досліджувались предмети договорів та не надано оцінку щодо їх виконання, можливу відсутність первинної документації на їх виконання тощо.

Відповідачем зроблено висновок щодо недійсності угод лише за інформацією або згідно актів інших податкових органів, при цьому не надано у повній мірі її суду на підтвердження своєї позиції та на підтвердження наявності такої інформації.

Крім того, в акті перевірки стосовно контрагентів позивача зазначається інформація по другому ланцюгу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи викладені у акті перевірки спростовані наданими до справи доказами позивача щодо укладених та виконаних угод та дослідженими фактичними обставинами справи.

Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Колегія суддів критично оцінює твердження відповідача, щодо укладення угод між позивачем та контрагентами без мети настання реальних наслідків з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів, чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

- вина суб'єктів підприємницької діяльності, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

- такий умисел повинен виникнути до моменту укладення угоди;

- мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання учинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Відповідно до ст. 24 Кримінального кодексу України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачення його суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання.

Щодо наявності умислу суб'єкта підприємницької діяльності, то він визначається як умисел такої особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями частини першої статті 208 Господарського кодексу України.

Зазначена позиція відображена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до Узагальнення Верховного суду України від 24.11.2008р. „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Отже, передумовою для встановлення факту нікчемності господарської угоди є встановлення факту її фіктивності, тобто безтоварного характеру, укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Факт нікчемності господарської угоди повинен доводитись належними доказами, наприклад вироком суду, що набрав законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності осіб за відповідне злочинне діяння (фіктивне підприємництво, підроблення документів, тощо), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину в ухиленні від сплати податків.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 67 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 19,58 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено, що на одну із сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, покладено обов'язок з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це є підставою для індивідуальної відповідальності цієї сторони.

У разі фактичного здійснення господарської операції, порушення законодавства з боку контрагентів не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі „Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагентами, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента -це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку та не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні суду не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Також відповідно до додатку №4 до акта перевірки, податковим органом включено, як таку, що підлягає зняттю податкову накладу від 30.04.2009р. № 359, видану ТОВ „Компанія Стандарт -Інтерсервіс" на суму ПДВ 45227,82 грн. Проте відповідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ПAT „Мотор Січ" за квітень травень 2009р. така податкова накладна не отримувалась та не включалась до складу податкового кредиту.

Крім того, з податкового кредиту згідно з актом перевірки знімається податкова накладна, видана ТОВ „Співдружність Буд" від 21.12.2010р. № 1221016 на суму 1000000,00грн., однак не враховується що податковий кредит за цією накладною відображено позивачем в меншій сумі, оскільки до зазначеної податкової накладної було виписано та враховано у обліку коригування у зв'язку з поверненням коштів в сумі 44359,60 грн. за платіжним дорученням № 125 від 28.01.2011р.

Також в акті перевірки податковим органом зроблено висновки про нікчемність угод, укладених з ПП „Спецбудкомплект-плюс" щодо їх спрямованості на ухилення від сплати податків та зазначає зокрема що „ТОВ „Рембудпостач-2008" та ПП „Спецбудкомплект-плюс" створені як транзитні" підприємства з метою надання реально існуючим СПД послуг з безпідставного завищення податкового кредиту та валових витрат та виводу грошових коштів контрагентів в тіньовий сектор економіки. Проте предметом взаємовідносин з підприємством ПП „Спецбудкомплект-плюс" були роботи з реконструкції будівель - ці витрати не зменшують оподатковуваний прибуток, а збільшують балансову вартість основних засобів, що реконструюються. Окрім того, реконструкції підлягали об'єкти соціальної сфери і податок на додану вартість, сплачений у ціні придбання не включався (і це підтверджує сам податковий орган) до складу податкового кредиту.

Також судом встановлено, що відповідач вже вирішував питання у ході попередніх перевірок за результатами яких були зняті податкові накладні отримані від ПП „Югкомплект" № 31 від 09.11.2010 на суму 328200,00 грн., № 32 від 19.11.2010р. на суму 48000,00 грн., № 33 від 29.11.2010р. на суму 16740,00 грн., які були вперше зняті з податкового кредиту за грудень 2010р. за актом № 38/08-02/14307794, що перебуває в процесі оскарження; отримана від ТОВ „Екотех-СМУ" № 509 від 19.11.2010р. на суму 105600,00грн., яка була вперше знята з податкового кредиту за грудень за актом № 38/08- 02/14307794, що перебуває в процесі оскарження; отримана від ТОВ „Грань' № 632 від 22.07.2010р. на суму 2088,48 грн. яка була вперше знята з податкового кредиту за листопад 2010р. за актом № 25/08- 02/14307794, що перебуває в процесі оскарження; отримана від ТОВ „Металургійна регіональна мережа" №61632 від 16.06.2010р. на суму 1350000,00 грн., яка була вперше знята з податкового кредиту за вересень 2010р. за актом № 407/08-02/14307794, що перебуває в процесі оскарження.

З огляду на викладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі № 2а-0870/8700/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: А.В. Шлай