Ухвала суду № 24943935, 17.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р.

справа № 2а-0870/6368/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання –Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кам’янсько - Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а-0870/6368/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»до Кам’янсько - Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат» звернувся до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000541502 від 22.06.2011 року, якими позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 37,04грн. за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань. Позиція позивача, зокрема, ґрунтується на вимогах Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий орган не наділений повноваженнями самостійно змінювати призначення платежів. Відповідач, при складанні акту перевірки, не приймав до уваги банківські документи, у яких позивачем визначено призначення платежу, та зараховував грошові кошти в порядку календарної черговості погашення податкового боргу, тим самим збільшував період пропуску граничного строку з метою нарахування штрафних санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Постанова суду мотивована тим, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Не погодившись з постановою суду, Кам’янсько - Дніпровська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області (правонаступником якої є Енергодарська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби) подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована посиланням на пп. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який визначає порядок погашення податкового боргу. Також, вказуючи на повноваження податкової служби зараховувати поточні платежі у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, ДПІ посилалась на те, що таке право податкового органу визначено і Податковим кодексом України.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 06.06.2011 року посадовими особами МДПІ була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати орендної плати за землю державної та комунальної власності та фіксованого сільськогосподарського податку, за результатами якої складено акт № 2/00476642/15 від 06.06.2011 року, в якому, зокрема, зроблено висновок про порушення підприємством сплати узгоджених податкових зобов’язань (орендна плата за землю) у розмірі 370,41грн. з затримкою на 3 календарних днів.

За результатами перевірки Кам’янсько - Дніпровської МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 року №0000541502, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 37, 04 грн., що складає 10% за затримку на 3 календарних дні сплати грошового зобов’язання у сумі 370, 41 грн..

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував на те, що податковий орган не наділений повноваженнями самостійно змінювати призначення платежу та з огляду на це, зазначав про необґрунтованість висновків ДПІ про порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, які зроблено податковим органом з огляду на здійснені позивачем платежі, цільове призначення яких не стосуються погашення податкового боргу попередніх періодів.

Позиція податкового органу у спірних правовідносинах полягає у наступному.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

На думку податкового органу, незважаючи на бажання платника податків спрямовувати кошти на сплату поточних зобов’язань, ДПІ має правові підстави здійснювати зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Отже, фактично спірні правовідносини між сторонами полягають у тому, чи наділений податковий орган повноваженнями щодо погашення податкового боргу платника, шляхом зміни цільового призначення платежів, самостійно визначених таким платником податків.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III, який був чинним на час здійснення позивачем платежів та зміну відповідачем цільового призначення таких платежів (жовтень 2010 року), податкове зобов'язання платника податків - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

В той же час, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику і податковий орган не може самостійно змінювати призначення такого платежу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ДПІ про те, що функцію контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, покладено на органи державної податкової служби.

В той же час, суд зауважує, що на час здійснення позивачем платежів та зміну відповідачем цільового призначення таких платежів (жовтень 2010 року), податкові органи не були наділені повноваженнями щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Вичерпний перелік заходів, які вживаються податковим органом з метою виконання зазначених функцій, визначено Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій відповідача стосовно зарахування сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, у зв'язку з чим є протиправним і рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які прийнято внаслідок неправомірних дій ДПІ щодо зміни цільового призначення платежу.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 20.06.2011р., яку прийнято за результатами розгляду справи за позовом ДП «Харківський завод транспортного устаткування».

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями щодо зарахування поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Натомість, дії ДПІ щодо зміни призначення платежів мали місце у 2010 році, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, а відтак до цих правовідносин не можливо застосувати вимоги Податкового кодексу України, який, на той час, не набув чинності

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах апеляційної скарги, не існує.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кам’янсько - Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі №2а-0870/6368/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 18.05.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк