Ухвала суду № 24938860, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/11420/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-Груп" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-1670/11420/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-Груп"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріо-Груп", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002152310 від 16.12.2011 р., №0002142310 від 16.12.2011р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тріо-Груп" у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріо-Груп" зареєстроване як юридична особа 12.11.2007 р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію №158810000007172) та взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 20444 (а.с.35).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №104362, видами діяльності ТОВ "Тріо-Груп" є оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, роздрібна торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с.37).

10.06.2011 року фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Тріо-Груп" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки 10.06.2011 року складено акт №5023/23-5/35521809, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ "Тріо-Груп" вимог підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме, занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 1 584 787, 00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 315 483,00 грн., у тому числі 1 227 819,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Роялис" (а.с.38-90).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 16.12.2011 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002142310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 918 468,00 грн., з яких: основний платіж - 1 534 774, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 383 694,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0002152310 від 16.12.2011 р., яким ТОВ "Тріо-Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 534 774,00 грн., з яких: основний платіж - 1 227 819 грн., штрафні (фінансові) санкції -306 955,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Тріо-Груп" , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 р. №0002142310, №0002152310 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Судове рішення мотивовано тим, що господарські операції між ТОВ "Тріо-Груп" та ТОВ "Роялис" мали фіктивний характер, про що свідчить постанова Ленінського районного суду м.Полтави від 13.10.2011 року, яка набрала чинності, а також висновком експерта від 13.05.2011 р. №82-3/11. Крім того суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано до суду первинних документів бухгалтерського обліку чи їх копій, які б свідчили про реальність угоди між позивачем та його контрагентом, ТОВ "Роялис".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні суду першої інстанції, у період з жовтня 2009 року по січень 2010 року ТОВ "Тріо-Груп" придбало у ТОВ "Роялис": черева яловича, бараняча та свинна, пузир свинний, синюга яловичу.

На підставі господарських операцій з ТОВ "Роялис" позивач відніс до валових витрат 1 534 774,00 грн. та сформував податковий кредит з ПДВ у розмірі 1 227 819,00 грн.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб України, видами діяльності ТОВ "Роялис" є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля поза магазинами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, здавання в оренду власного нерухомого майна. Засновник та керівник підприємства - ОСОБА_2 (а.с.118).

Згідно пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2.1 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Тобто, враховуючи зазначені приписи Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зазначене кореспондується і з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться суб'єктом господарювання. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій з ТОВ "Роялис" не надано відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про реально вчинені господарські операції з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

Крім того, постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 13.10.2011 року у кримінальній справі №1-268/11 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 212 ч.2, 366 ч.2 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 р. - як особу, що не позбавлена батьківських прав, яка на день набрання чинності цього Закону має дітей, яким не виповнилося 18 років. Провадження по кримінальній справі - закрито (а.с.23-30).

Відповідно до вказаної постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 13.10.2011 року, ОСОБА_3, будучи директором ТОВ "Тріо-Груп", у період з березня 2008 року по січень 2010 року, здійснюючи фінансово-господарську діяльність, а саме оптову торгівлю кишковою сировиною для ковбасних виробів. У цей же період, з метою завищення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, ОСОБА_3 безпідставно відображав по бухгалтерському та податковому обліку власного підприємства придбання кишкової сировини від ТОВ "Роялис", у той час як фактично від них жодних товарів, робіт чи послуг ТОВ "Тріо-Груп" не отримувало.

Враховуючи те, що господарські операції між ТОВ "Тріо-Груп" та ТОВ "Роялис" носили фіктивний характер, про що свідчить постанова Ленінського районного суду від 13.10.2011 року, яка набрала законної сили, а також висновок експерта від 13.05.2011 р. №82-3/11, відсутність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, які б свідчили про реально вчинені господарські операції з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач правомірно прийняв оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, діючи в межах наданої йому компетенції.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям 16 грудня 2011 року оскаржуваних позивачем податкових повідомлень рішень, кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень

Колегія суддів зазначає, що відповідач, на виконання приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, надавши належні та допустимі докази на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За таких обставин, виходячи з приписів ч.2 ст. 19 Конституції України та ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002152310 від 16.12.2011 р., №0002142310 від 16.12.2011 р. прийняті ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та кореспондуються з вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо-Груп" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-1670/11420/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.