Ухвала суду № 24938207, 28.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р.Справа № 2а-14674/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника позивача Бащука Я.М.

представника відповідача Шляхта В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011р. по справі № 2а-14674/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металіст-будметалконструкція"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби)

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металіст-будметалконструкція», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000562330 від 23.05.2011 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про не відповідність висновків акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактичним обставинам взаємовідносин позивача з його контрагентом (ТОВ «Стройиндустрия»), який надав позивачу, товар виробничо-технічного призначення. В результаті виконання договору між ТОВ «Металіст-будметалконструкція» та ТОВ «Стройиндустрия» угоди мали реальний характер, внаслідок чого підприємством правомірно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у період, що перевірявся.

Позивач вважає, що сплачені за виконання робіт кошти прямо пов'язані з його господарською діяльністю, а отже ці суми правомірно включені ним до податкового кредиту, що не визнається відповідачем. Крім того, як зазначає позивач, право на формування спірної суми податкового кредиту з ПДВ підтверджено податковою накладною, виданою покупцем -ТОВ «Стройиндустрия», а отже формування податкового кредиту є правомірним.

Також позивач в обґрунтування позову зазначає про відсутність будь-яких правових підстав для визнання недійсною (нікчемною) угоди між позивачем та контрагентом ТОВ «Стройиндустрия» про надання будівельних матеріалів, оскільки на момент укладення договору, контрагент позивача - ТОВ «Стройиндустрия», був зареєстрований у встановленому порядку, договір фактично виконано, що підтверджується первинними документами, тому висновки акту перевірки не відповідають дійсності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-будметалконструкція».

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000562330 від 23.05.2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року по справі №2а-146674/11/2070 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 10.05.2011 року по 11.05.2011 року фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-будметалконструкція» з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стройиндустрия» (код ЄДРПОУ 14090900) за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №882/23-306/37191082 від 11.05.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Металіст-будметалконструкція» пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість у грудні 2010 року на суму 271000 грн.; ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Металіст БМК" як наслідок, не спричиняють реального настання правових наслідків, в отже є нікчемними.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000562330 від 23.05.2011 року, яким ТОВ «Металіст-будметалконструкція» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27100,00 грн. за основним платежем (податок на додану вартість) та нараховані штрафні санкції у розмірі 67750,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, скористався правом адміністративного узгодження податкового повідомлення -рішення № 0000562330 від 23.05.2011 року відповідно до приписів ст.56 ПК України, за результатами розгляду скарги ТОВ «Металіст-будметалконструкція» податкове рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Також встановлено, що позивач у періверяємий період мав господарські правовідносини з ТОВ «Стройиндустрия» .

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Металіст-будметалконструкція» про скасування податкового повідомлення-рішення №0000562330 від 23.05.2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарської операції між позивачем та його контрагентам ТОВ Стройиндустрия», підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суд мотивував судове рішення і тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, задовольняючи зазначені позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, не суперечать актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договору, таких доказів у відповідності до вимог ст..71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000562330 від 23.05.2011 року слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, 228 ЦК України, п.п.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано господарські взаємовідносини між ТОВ «Металіст-будметалконструкція» та його контрагентом ТОВ «Стройиндустрия». В акті перевірки відповідач посилається на результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Стройиндустрия» з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2010 р., якою встановлено що підприємством безпідставно завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) за грудень 2010 року у сумі 178004,25 грн., у зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту. Крім того при проведенні перевірки проведено аналіз ланцюгів постачання ТОВ "Стройіндустрія", внаслідок якого встановлено наявність підприємств, які мають незадовільний стан платника: ТОВ "Транс Гарант Сервіс", ТОВ "Неамай", ТОВ "Транс Агентство Сервіс". На підставі викладеного встановлено, що договори укладені між ТОВ "Стройіндустрія"та його контрагентами, в т.ч. позивачем, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Виходячи з викладеного вище, укладені з позивачем угоди мають протиправний характер, взаємовідносини проводяться з метою ухилення від оподаткування та є нікчемними, а позивачем відповідно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із вказаним контрагентом.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про реальність угоди між позивачем та його контрагентом, ТОВ «Стройиндустрия», та безпідставність висновку відповідача про допущені позивачем порушення та нікчемність угоди, оскільки такі висновки суду підтверджені письмовими доказами, що були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Як свідчать письмові докази, між ТОВ «Металіст-будметалконструкція» та ТОВ «Стройиндустрия» укладено договори:

від 11.10.2010 року № 11/10 про виконання робіт відповідно до п.1.1.1 якого виконавець (ТОВ "Стройіндустрія") зобов'язується виготовити із матеріалів позивача та передати йому продукцію (профнастіл кровельний Н57-Є 0,7 мм RAL3005, профнастіл стіновий С21 0,5 мм RAL1015), згідно додатку №1 (а.с.27-30, т.1);

від 06.09.2010 року № 6/9 відповідно до п.1.1 якого постачальник (ТОВ "Стройіндустрія") зобов'язується поставити продукцію виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, одиницях виміру за ціною, у зазначених сторонами специфікаціях (а.с.31-34, т.1);

від 01.10.2010 року № 01/10/2010-7, №01/10/2010-5, №01/10-2, № 01/10-1, № 01/10/2010-2, № 01/10/2010-1, № 01/10/2010-3, № 01/10/2010-6 (а.с.151-153,157-158, 163-165,168-170,173-175, 179-181, 185-1187, 191-193 т.1) відповідно до яких позивач здійснював оренду відповідного обладнання, транспортних засобів та приміщень.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виконання умов вказаних вище договорів підтверджується наступними письмовими доказами: надані копії платіжних доручень (а.с.134-147, т.1) та акт взаєморозрахунку між позивачем та ТОВ "Строіндустрія" свідчать про сплату позивачем вартості придбаних товарів, послуг у сумі 483192,33 грн.; факт отримання позивачем послуг за вказаними договорами та їх подальше використання позивачем у його господарській діяльності, переміщення підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів, довідкою про використання виготовленого профнастілу у ремонті цеху, звітами про використання давальницької сировини, видатковими накладними (а.с.150,156,160,162,167,172,178,184,190,196-197,199-200,202-203,205-206,208-209,211-212,214-215,217-220,222-223,225-226228-229231-233,т.1), подорожніми листами на орендовані автомобілі (а.с.1-6, т.2).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На виконання договорів ТОВ "Стройіндустрія" позивачу видані податкові накладні (а.с.56-76, 149,155,161,166,171,176-177,183,189,195,198,201,204,207,210,213,221,224,227,230,т.1), які відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, що не заперечувалось відповідачем.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що угоди, укладені між ТОВ «Металіст-будметалконструкція» та ТОВ "Стройіндустрія" є нікчемними та та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.та ТОВ «Стройиндустрия» є нікчемною та не спричиняє реального настання правових наслідків.

Крім того, згідно положень п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні". У судове засідання доказів такого звернення представником відповідача не надано.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення №0000562330 від 23.05.2011 року, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 р. по справі № 2а-14674/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2011р. по справі № 2а-14674/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.