Ухвала суду № 24937344, 20.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/10499/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-1670/10499/11

за позовом Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Холдингова компанія «АвтоКраз»у формі ВАТ, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ Полтавської області від 29.11.11 р. № 0001282302/245 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 р. на 7266,0 грн. та №0001272302/246 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за серпень 2011 р. у розмірі 12912,0 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 6456,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.12 р. по справі № 2а-1670/10499/11 позов задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.12 р. по справі № 2а-1670/10499/11та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, викладених у апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою та є платником податків і перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 7750/23-110/05808735 від 15.11.11 р. (том І а.с. 22-49) документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку за серпень 2011 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у липні 2011 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 200.4 ст. 200 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до завищення заявленої суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 р. на 12912,0 грн. та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 р. на суму 7266,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту за серпень 2011 р. ПДВ в сумі 7266,0 грн., визначеній в податковій накладній № 255 від 10.08.11 р., виписаній ПП «Анілді»при придбанні позивачем канату сталевого з тих підстав, що за даними комп'ютерної бази Системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відхилення у сумі 7266,0 грн., оскільки до ЄДР внесений запис про відсутність за місцезнаходженням, що свідчить про те, що на момент складання позивачем податкової декларації та податкової накладної місцезнаходження постачальника визначено невірно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку: рахунок-фактура № СФ-0000197 від 25.07.11 р., податкова накладна № 255 від 10.08.11 р. та видаткова накладна № РН-0000196 від 10.08.11 р. (том 1 ст. 67, 71-72).

В податковій накладній № 255 від 10.08.11 р. вказана адреса постачальника: м. Кременчук, вул. Красіна, 21, кв. 98. Відповідач наполягає на тому, що вказана в ній адреса продавця не відповідає фактичним обставинам, але належних та допустимих доказів цьому твердженню не надав, оскільки даних про внесення змін до реєстраційних даних цього підприємства до ЄДР щодо місцезнаходження не внесено.

Також суд першої інстанції вказав на те, що у відповідача відсутні докази визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Анілді»на момент здійснення господарської операції (серпень 2011 р.) між ним та позивачем, постачальник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, яке анульовано лише 22.09.11 р., тобто після оформлення податкової накладної № 255 від 10.08.11 р.

На підтвердження реальності транспортування придбаного ХК «АвтоКраз»товару представником позивача надана до матеріалів справи належним чином завірена копія подорожнього листа № 0040923 від 10.08.11 р., витяг з «Журналу пропуску автотранспорту через КПП підприємства», витяг із «Журналу обліку ввезення товарно-матеріальних цінностей на територію ХК «АвтоКраз»(том 1 а.с. 70, 73-74), копію витягу з трудової книжки водія ОСОБА_1 (том 1 а.с. 239), копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с. 244), власником якого є ХК «АвтоКраз».

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 2 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. На підставі наданого позивачем витягу з Журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався водієм ХК «АвтоКраз»ОСОБА_1 на підставі довіреності № 779044 від 10.08.11 р., підпис якого вказаний також у видатковій накладній. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про використання довіреності № 11-003450/779044, відповідно до якої товар (канат стальний), отриманий водієм ОСОБА_1 на підставі довіреності № 779044 від 10.08.11 р., зданий останнім на склад № 1 згідно накладної № 171-0000196/0 в кількості 1000,0 погонних метрів.

Вказана операція належним чином відображена в бухгалтерському обліку позивача, а оприбуткування та подальше зберігання позивачем придбаного у ПП «Анілді»товару підтверджується прибутковим ордером № 11-24773/841 від 10.08.11 р., карткою № 2953003 складського обліку матеріалів, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 18.08.11 р., карткою № 1/23 складського обліку матеріалів, інвентаризаційно-порівняльною відомістю товарно-матеріальних цінностей від 01.10.11 р. (том 1 а.с.76-81). Наявність перелічених документів відповідачем не спростовується, оскільки даних про їх дослідження при проведенні перевірки в акті перевірки не наведено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив висновок про правомірне включення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 р. ПДВ в сумі 7266,0 грн.

В обґрунтування висновків суд першої інстанції процитував зміст п. 1.1 ст. 1, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ч. 2 ст. 3 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

В акті перевірки також зазначено, що при декларуванні в серпні 2011 р. до відшкодування з бюджету від'ємного значення ПДВ, що виникло в липні 2011 р., не були враховані результати попередньої позапланової виїзної перевірки, результати якої були оформлені актом № 7260/23-110/0580873 від 17.10.11 р., де підтверджена сума від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень в розмірі 5634706,0 грн., тобто не підтвердженою залишилася сума ПДВ 12912,0 грн., яка повинна була враховуватися в наступних податкових звітних періодах.

Переглядаючи судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає доцільним відмітити, що залучені до матеріалів справи документи свідчать про те, що за результатами перевірки від 17.10.11 р. відповідачем не було прийняте податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення ПДВ або про визначення податкового зобов'язання по ПДВ.

При цьому слід зазначити, що відповідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: п. 83.1.1 - документи, визначені цим Кодексом; п. 83.1.2 - податкова інформація; п. 83.1.3 - експертні висновки; п. 83.1.4 - судові рішення; п. 83.1.6 - інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС. Проте викладені в акті перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з вищеописаних джерел. Відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух товару, грошових коштів у безготівковій формі, що не заперечувалось представником відповідача, без використання інформації щодо можливої зовнішньоекономічної діяльності позивача, яку б можливо було отримати при координації та взаємодії з митними органами, безпідставно зробив висновок про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування ПДВ, що є незаконним.

Крім того відповідно п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток чи від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачену дійсним Кодексом чи іншим законодавством якщо, зокрема (п. 54.3.2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених в його податкових (митних) декларація, уточнюючих розрахунках. Відповідно п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі якщо сума грошового зобов'язання платника податку, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно ст. 54 дійсного Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням наведених норм слід зробити висновок про те, що у випадку виявлення відповідачем факту заниження позивачем податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, у спірних правовідносинах закон не передбачає. На наявність у відповідача обов'язку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України № 2518/7/23-4017/89 від 31.01.11 р. «Щодо окремих питань стосовно перевірок», де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма «Р») складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Оскільки відповідачем не було прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення, то у позивача не існувало законних підстав враховувати при декларуванні податкових зобов'язань за серпень 2011 р. висновки перевіряючого по іншому акту перевірки, які не можуть вважатися узгодженими зобов'язаннями по цьому податку.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, слід зробити висновок про те, що приймаючи постанову від 19.01.12 р. по справі № 2а-1670/10499/11, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову і з цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростували, а тому підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-1670/10499/11 -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. по справі № 2а-1670/10499/11 за позовом Холдингової компанії «АвтоКрАЗ»у формі відкритого акціонерного товариства до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій