Ухвала суду № 24933488, 19.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року справа №2а/0570/4836/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Куліш А.М.,

за участю представника позивача Могильницького О.О. та представника відповідача Шевченка Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року у справі № 2а/0570/4836/2012 за позовом Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 квітня 2012 року № 0000231541,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 квітня 2012 року № 0000231541, яким до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання за екологічним податком в розмірі 2786,08 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на недостатність бюджетного фінансування в обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки бюджетне фінансування підприємства діючим законодавством не передбачено як підстава для звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Не погодившись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 21 березня 2012 року податковою інспекцією проведено невиїзну камеральну перевірку податкової звітності з екологічного податку Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», за наслідками проведення якої складений акт № 32/15-1/32442610 (арк. справи 45-47). Зазначеним актом встановлено несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань з екологічного податку, задекларованих в декларації за 2-й квартал 2011 року. Згідно викладеного в акті № 32/15-1/32442610 від 21 березня 2012 року, екологічний податок в за 2-й квартал 2011 року, граничним терміном сплати якого є 19 серпня 2011 року сплачений позивачем в сумі 362,80 грн. за платіжним дорученням № 71/66 від 15 лютого 2012 року та в сумі 13 567,61 грн. за платіжним дорученням № 71 від 17 лютого 2012 року із прострочкою сплати відповідно 180 та 182 календарних дні.

5 квітня 2012 року на підставі викладених в акті перевірки висновків та абзацу 3 пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000231541, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання в сумі 2 786,08 грн. (арк. справи 7).

Позивачем не оспорюється факт несвоєчасної сплати грошових зобов'язань за декларацію з екологічного податку за 2-й квартал 2011 року.

Спірним питанням цієї справи, як правильно зазначив суд першої інстанції, є відсутність вини платника податків, як передумова застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, у зв'язку з неналежним бюджетним фінансуванням підприємства.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з пунктом 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно пункту 14.1.57 статті 14 Податкового кодексу України екологічний податок є загальнодержавним обов'язковим платежем, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до статі 250 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом з екологічного податку є календарний квартал. Пунктом 250.2. цієї статті передбачено, що платники податку та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Враховуючи наведене, кінцевим днем сплати екологічного податку за звітний період - 2-й квартал 2011 року є 19 серпня 2011 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів (а.с. 37-64), позивачем надано відповідачу податкову декларацію з екологічного податку за 2-й квартал 2011 року, але визначені в ній зобов'язання своєчасно сплачено не було. Через несвоєчасну сплату позивачем зазначених грошових зобов'язань, податковою інспекцією на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовані до позивача штрафні санкції.

Так, штрафні санкції в сумі 2 786,08 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000231541 від 5 квітня 2012 року застосовані до позивача внаслідок сплати ним зобов'язань з надходжень від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти в сумі 13 930,41 грн., визначених декларацією з екологічного податку за 2-й квартал 2011 року платіжними дорученнями № 71/66 від 15 лютого 2012 року та № 71 від 17 лютого 2012 року, із прострочкою сплати більше ніж 30 календарних днів.

Відповідальність за порушення сплати узгодженого податкового зобов'язання передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, згідно якої у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання та у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Виходячи з приписів цієї статті порушення (несвоєчасна сплата), за вчинення якого нею передбачено відповідальність, вважається закінченим (вчиненим) в момент сплати платником податку грошових зобов'язань.

Згідно пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 111 Податкового кодексу України визначені наступні види відповідальності юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи: фінансова; адміністративна; кримінальна. При цьому, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що податкове порушення складається з трьох елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт. Наявності вини як суб'єктивної сторони порушення, що являє собою ставлення винної особи до вчиненого нею порушення, не передбачено приписами наведених статей умовою для визначення діяння платника податків податковим порушенням.

Посилання позивача на недостатність бюджетного фінансування в обґрунтування протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення правильно колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки бюджетне фінансування підприємства діючим законодавством не передбачено як підстава для звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги підтвердження наявними в матеріалах справи документами здійснення позивачем сплати зобов'язань, визначених в декларації з екологічного податку за 2-й кварталі 2011 року із прострочкою більше ніж 30 календарних днів, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000231541 від 5 квітня 2012 року прийнято правомірно та є таким, що відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно в задоволенні позову відмовлено

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлено 22 червня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року у справі № 2а/0570/4836/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова