Ухвала суду № 24933336, 19.06.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року справа №2а/0570/23318/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/23318/2011 за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі - ККП «Маріупольтепломережа») звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (далі - Жовтнева МДПІ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЧОСО», про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.12.2011р. №0001282342, №0001292342, №0001302342 (з врахуванням уточнень до позову).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про те, що в порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу амортизаційних відрахувань віднесено витрати на придбання засобів у ТОВ «ЧОСО» у розмірі 1.038.894,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 133.348,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 505.501,00 грн., а також про порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення в листопаді 2008р. до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 433.333,00 грн. у складі вартості придбаних основних засобів у ТОВ «ЧОСО», в результаті чого завищено залишок відємного значення суми ПДВ, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26) за січень 2011р. на 433.333,00 грн.

Вважає також безпідставним висновок податкового органу про укладення нікчемного правочину з ТОВ «ЧОСО». Зазначає, що на момент виконання договірних зобовязань ТОВ «ЧОСО» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, мало свідоцтво платника ПДВ. Вважає, що згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника ПДВ на податковий кредит не залежить від дій чи бездіяльності його контрагентів, у тому числі, не відображення ними податкових зобов'язань. Позивач мав усі законодавчі підстави для формування податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ «ЧОСО». Наголошує на тому, що в подальшому товар було використано в господарській діяльності.

Між ККП «Маріупольтепломережа» і ТОВ «ЧОСО» був укладений договір від 25.07.2008р. №185 на закупівлю автоматичної формовочної лінії з вакуумом для виробництва виробів з пенопласту та матричні форми. Договір виконаний двома сторонами. Продавець надав позивачу рахунок-фактуру, видаткові та податкові накладні. Обладнання було поставлено згідно до специфікації. Доставка здійснювалась транспортом продавця. 20.11.2008р. обладнання було поставлено на бухгалтерський облік як основний засіб. Воно знаходиться у цеху на 16 котельній, обладнання встановлено на опалубку, підведена електрика, ведуться роботи з погодженням документів технічного характеру, що зафіксовано посадовими особами податкової міліції.

21.06.2011р. в приміщенні адміністративної будівлі ККП «Маріупольтепломережа» трапилася пожежа, під час якої були знищені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські операції за 2007-2010 рік та частково за 2011р.

На підставі п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу (далі - ПК) України позивач звертався з листами до директора ТОВ «ЧОСО» про надання дублікатів первинних документів.

Крім того, звертає увагу на те, що у 2009р. була проводена планова виїзна перевірка позивача за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., за наслідками якої складений акт від 16.02.2009р. №372/23-2/33760279, в якому відображений факт перевірки документів ТОВ «ЧОСО», зокрема, податкової накладної № 1229 від 18.11.2008р. на суму 400.000,00 грн., №1231 від 19.11.2008 р. на суму 2.200.000,00 грн. Порушень у ТОВ «ЧОСО» не встановлено. Податкові накладні було перевірено в оригіналах.

Позивач зазначає, що покладені в основу акту перевірки факти порушених кримінальних справ та проведених слідчих дій жодним чином не стосуються посадових осіб ТОВ «ЧОСО».

Зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року по справі № 2а-21410/10/0570 було встановлено, що 25.02.2010р. ТОВ «ЧОСО» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя був наданий лист від 22.02.2010р. про те, що фінансово-господарські документи за період з 01.01.2006р. у підприємства вилучені в рамках порушеної кримінальної справи співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі.

Враховуючи викладене, вважає, що позивачем правомірно нараховані амортизаційні відрахування та сформований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ЧОСО».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у цій справі позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 02.12.2011р.:

- №0001282342 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 505.502,00 грн., у т.ч. 505.501,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001292342 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в сумі 433.333,00 грн.;

- №0001302342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 166.685,00 грн., в тому числі 133.348,00 грн. за основним платежем та 33.337,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в ході перевірки встановлено завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ЧОСО» за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. на суму 416.510,00 грн., внаслідок порушень, допущених при формуванні суми амортизаційних відрахувань в рядку 07 декларації, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010р., відображеного по рядку 04.9 Декларацій «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 1 квартал 2011р. всього у сумі 416.510,00 грн.

Перевіркою повноти визначення показника амортизаційних відрахувань за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. встановлено його завищення всього у сумі 1.038.894,00 грн., що сталося внаслідок наступного.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЧОСО» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.04.2010р. Перевіркою встановлено, що додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.

Співробітниками ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 23.06.2010р. було здійснено вихід на юридичну адресу підприємства ТОВ «ЧОСО» з метою вручення листа щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ. В результаті виходу встановлено відсутність підприємства та посадових осіб за місцезнаходженням, про що складено відповідний акт.

25.02.2010р. підприємством до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя надано лист від 22.02.2010 року про те, що фінансово-господарська документація вилучена в рамках порушеної кримінальної справи співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі та надано копію протоколу вилучення від 27.11.2009 року, згідно якого документи були вилучені за період з 01.01.2006р. до моменту здійснення вилучення.

Актом ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 07.07.2010р. № 693/23-111/33654415 встановлено, що операції з ТОВ «ЧОСО» не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «ЧОСО» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ЧОСО» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг), а також інших первинних документів, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ЧОСО» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям з 01.03.2008р. по 15.04.2010р., в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, відповідач зазначив, що досудовим слідством по кримінальній справі встановлено, що громадянин ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 займалися фіктивним підприємництвом. Зазначені особи разом з іншими невстановленими особами у листопаді 2007 року придбали суб'єкт підприємницької діяльності ПП «ЧОСО» та перереєстрували його на ОСОБА_4. Остання за час діяльності вказаного підприємства ніякої господарської діяльності не здійснювала, договори не укладала, товар та послуги не поставляла, печаткою підприємства не розпоряджалася, документи бухгалтерського та податкового обліку не виготовляла та не підписувала, тобто до діяльності підприємства відношення не мала, а фактично вказані підприємства були підконтрольні ОСОБА_2 та ОСОБА_3

05.04.2011р. Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу (далі - КК) України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У зв'язку із отриманням вищенаведеної інформації, з метою з'ясування фактичних обставин здійснення господарських операцій між ККП «Маріупольтепломережа» та ТОВ «ЧОСО», Жовтневою МДПІ і було розпочато позапланову документальну виїзну перевірку.

Листом від 25.07.11р. № 366/03 позивач повідомив Жовтневу МДПІ про втрату документів господарсько-фінансової діяльності підприємства за період з 2007р. по 2010р. та частково за 2011р. під час пожежі. На підставі п. 44.5. ст.44 ПК України, ККП «Маріупольтепломережа» був наданий строк для відновлення документів по взаємовідносинам з ТОВ «ЧОСО».

В ході перевірки, листом від 31.10.11р. №3656/03 позивач повідомив, що витрати на придбання у ТОВ «ЧОСО» обладнання в сумі 2.166.666,67 грн. були віднесені до складу основних фондів 3 групи з нормою амортизації 6% та амортизувалися в період з 1 кварталу 2009р. по 1 квартал 2011р. Відповідно до складу амортизаційних відрахувань по рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань» включено суму 1.038.894,00 грн.

Згідно із пп. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Разом з тим, підприємством до перевірки не надано будь-яких документів, які підтверджують взаємовідносини КПП «Маріупольтепломережа» з ТОВ «ЧОСО» на придбання основних фондів (машини формовочної автомату, машини для вспінення, матриці-пресу - 2 шт.) вартістю 2.600.000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 433.333,33 грн.

Враховуючи зазначене, господарські операції за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р., відображені у податковій звітності, щодо придбання обладнання ККП «Маріупольтепломережа» від ТОВ «ЧОСО» на загальну суму 2.600.000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 433.333,00 грн. відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Під час перевірки позивачем не надані документи: договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, акти приймання-передачі.

До перевірки не надано журнали видачі довіреностей, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару або інші документи, що підтверджують факт транспортування товару, обовязковість складення яких передбачена Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про транспорт», правилами Інкотермс, спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. № 488/346. Тому не можна підтвердити факт транспортування товару та його отримання позивачем.

Враховуючи те, що до перевірки не надані первинні документи, неможливо підтвердити правомірність нарахування амортизаційних відрахувань та формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЧОСО» за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача. Представник третьої особи ТОВ «ЧОСО» до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ККП «Маріупольтепломережа» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 16.09.2005р., включене до ЄДРПОУ за номером 33760279, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 08499852, виданого Жовтневою МДПІ 28.09.2005р. (Т.1 а.с.81-85).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені ПК України.

Серед прав, наданих податковим органам, статтею 75 ПК України, передбачено здійснення документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) перевірок.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказів керівника Жовтневої МДПІ від 16.06.2011р. № 1422, від 20.07.2011р. № 1649, від 25.07.2011р. № 1687, постанови слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Гульченка О.В. від 12.05.2011р. «Про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства» згідно матеріалів кримінальної справи № 49-3110, з питання взаємовідносин з ТОВ «ЧОСО» за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р., наслідки якої викладені в акті перевірки від 18.11.2011р. № 3259/23-2/33760279 (Т.1 а.с.21-36).

За результатами перевірки керівником податкового органу 02.12.2011р. на підставі п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, за порушення п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282342, яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток по декларації за І квартал 2011р. в сумі 505.501,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1,00 грн. (Т.1 а.с.18).

Крім того, за результатами даної перевірки керівником податкового органу 02.12.2011р. згідно із п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України, за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, абз. «б» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001292342, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість по декларації за 11 місяців 2008р. в сумі 433.333,00 грн. (Т.1 а.с.19).

Також за результатами перевірки керівником податкового органу 02.12.2011р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК України, за порушення п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прийнято податкове повідомлення-рішення № 000132342, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 133.348,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 33.337,00 грн. (Т.1 а.с.20).

Перевіркою встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. в сумі 1.038.894,00 грн., у т.ч. по періодах: 1 квартал 2009р. в сумі 145.908,00 грн., півріччя 2009р. в сумі 238.139,00 грн., 3 квартали 2009р. в сумі 412.136,00 грн., 2009 рік в сумі 533.393,00 грн., 1 квартал 2010р. в сумі 113.982,00 грн., півріччя 2010р. в сумі 221.124,00 грн., 3 квартали 2010р. в сумі 321.838,00 грн., 2010 рік в сумі 416.510,00 грн., 1 квартал 2011р. в сумі 88.991,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЧОСО» був укладений договір купівлі-продажу № 185 від 25.007.2008р. на придбання машини автоматичної формовочної, машини для вспінення, матриці-пресу - 2 шт.) вартістю 2.600.000,00 грн. (Т.1 а.с.42-44). Договір підписаний з боку ККП «Маріупольтепломережа» директором ОСОБА_5, з боку ТОВ «ЧОСО» - директором ОСОБА_4 Згідно з умовами вказаного договору, поставка товару здійснюється транспортом продавця. Передплата складає 400.000,00 грн., залишок суми сплачується протягом 10 банківських днів з моменту поставки обладнання.

Позивач сплатив вартість придбаного обладнання на адресу ТОВ «ЧОСО» в повному обсязі (в сумі 2.600.000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (Т.1 а.с.57-64, 230-245).

Обладнання прийнято на баланс підприємства як основний засіб, що підтверджується картками обліку основних засобів (Т.1 а.с.49-52, 248-250). Обладнання було встановлено на котельній № 16 по вул. К.Лібкхнехта, що підтверджується позивачем кошторисами, актами приймання виконаних робіт за грудень 2009р., квітень 2010р., дефектним актом, дефектною відомістю, актом на списання матеріалів, використаних на влаштування бетонної підготовки під обладнання для виробництва пінополістирольної опалубки за грудень 2009р., квітень 2010р. (Т.1 а.с.65-80), технічним завданням на разработку робочого проекту реконструкції будівлі котельної ЖМР-16 (Т.2 а.с.40-65).

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЧОСО» з питань дотримання вимог податкового та законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.04.2010р., за результатами перевірки складений акт від 07.07.2010р. № 693/23-111/33654415 (Т.1 а.с.112-119).

Зустрічною перевіркою встановлено, що додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.

Суд зазначає, що відсутність інформації про основні фонди, отриманої з декларацій не є достатнім свідченням неможливості виконання ТОВ «ЧОСО», оскільки одні лише відомості декларації не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у субєкта господарювання.

За результатами виходу 23.06.2010р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя за юридичною адресою ТОВ «ЧОСО» встановлено, що ТОВ «ЧОСО» за юридичною адресою відсутнє, про що складено акт від 23.06.2010р. №168/23-111/33654415 та передано до ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі для подальшого відпрацювання.

25.02.2010р. до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя надійшов лист від ТОВ «ЧОСО» від 22.02.2010р. про те, що фінансово-господарська документація підприємства вилучена в рамках порушеної кримінальної справи співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі та надано копію протоколу вилучення від 27.11.2009 року, згідно якого документи були вилучені за період з 01.01.2006р. до моменту здійснення вилучення.

У звязку з тим, що підприємство за адресою не знаходиться та неможливістю отримати документи, податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердити формування податкових зобовязань та податкового кредиту.

Зокрема, згідно акту зустрічної перевірки, операції ТОВ «ЧОСО» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «ЧОСО» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ЧОСО» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (робіт, послуг), а також інших первинних документів, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ЧОСО» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до частин 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст.203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

05.04.2011р. Генеральною прокуратурою України було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст.209 КК України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В матеріалах справи міститься протокол допиту свідка, складений слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 за участю слідчого групи слідчих Генеральної прокуратури України Люшенком Я.В. від 04.03.2011р. (Т.1 а.с.158-162), зі змісту якого вбачається, що в кримінальній справі № 49-3110 допитано свідка ОСОБА_4, яка повідомила наступне. «Приблизно з 2001р. по 2008р. я працювала за місцем основної роботи у ММК «Ілліча» менеджером персоналу. Приблизно у 2006р. у кегельбані я познайомилася з ОСОБА_2 Він запропонував мені оформити мене працювати на фірму і при цьому я фактично не буду працювати та буду отримувати заробітну плату у розмірі 100 долл. США. Я погодилася та сказала, що не розуміюся в бухгалтерському обліку. Він сказав, що за мене будуть працювати інші люди. Приблизно в листопаді-грудні 2006р. я зустрілася з ним у вищевказаному клубі та віддала йому паспорт та ідентифікаційний номер. Наступного дня він все повернув.

ОСОБА_2 телефонував та повідомляв, що мені необхідно прибути до м. Маріуполя та підписати документи. Приблизно в січні-квітні 2009р. за вказівкою ОСОБА_2 я підписала статутні документи ТОВ «ЧОСО» та отримала за це гроші. В загальній суму кожен місяць я отримувала з 2-х фірм по 1.000,00 грн. За весь час існування ТОВ «ЧОСО» звіти до податкової інспекції я не здавала, яким видом діяльності займається ТОВ «ЧОСО» я не знаю.

У червні-липні 2010р. мені запропонували роботу. Я зателефонувала ОСОБА_2 та попросила закрити фірми. Він повідомив, що вони закриваються. При отриманні грошей в липні 2010р. за травень, я підписала якісь документи. Як я зрозуміла, це документи на закриття фірм. До державного реєстратора для реєстрації підприємств та внесення в реєстраційні документи змін не ходила. Фактично фінансово-господарською діяльністю ТОВ «ЧОСО» не займалася. З підприємцями ніколи не зустрічалася, жодних документів (договорів, накладних, податкових накладних) не підписувала».

Податковим органом вказано, що при дослідженні взаємовідносин КПП «Маріупольтепломережа» з ТОВ «ЧОСО», платником податків для перевірки не надано документи: договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні.

Листом від 25.07.11р. № 366/03 ККП «Маріупольтепломережа» повідомлено Жовтневу МДПІ про втрату документів господарсько-фінансової діяльності підприємства за період з 2007р. по 2010р. та частково за 2011р. під час пожежі (Т.2 а.с.131).

На підставі п. 44.5 ст.44 ПК України ККП «Маріупольтепломережа» було надано строк для відновлення документів по взаємовідносинам з ТОВ «ЧОСО» за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р.

В матеріалах справи міститься постанова оперуповноваженого ВДСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринько С.Н. від 01.07.2011р. про відмову у порушенні кримінальної справи (Т.1 а.с.39), якою відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту займання у приміщенні архіву ККП «Маріупольтепломережа», який трапився 21.06.2011р., оскільки наслідками пожежі не завдана шкода у крупному розмірі. У вказаній постанові міститься запис про те, що за наслідками пожежі було зіпсовано серед іншого архівні документи.

Тобто, факт знищення звітних документів під час пожежі підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи позивачем надано до суду в якості доказів наступні документи: дублікати договору купівлі-продажу від 25.07.2008р., специфікації до вказаного договору, податкових накладних від 18.11.2008р. № 1229, від 19.11.2008р. № 1231, приходний ордер від 20.11.2008р. № 1182, платіжні доручення, виписку з журналу ордеру і Відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчинзнянми постачальниками» за період з 01.11.2008 по 21.03.2012р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних, інвентарні картки обліку основних засобів (Т.1 а.с.224-250, Т.2 а.с.1), що підтверджують виконання спірних операцій.

Крім того, позивачем надано накази «Про проведення річної інвентаризації» від 29.09.2008р. № 463, від 24.09.2009р. № 472, від 20.09.2010р. № 452, від 22.09.2011р. № 545 (з додатками), накладні на внутрішнє переміщення основних засобів, які підтверджують оприбуткування та наявність вищевказаних засобів на балансі підприємства (Т.2 а.с.69-71, 83-124).

Однак, відповідач не погодився з наданням таких документів та заявив клопотання, у якому зазначає, що товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, інше), щодо підтвердження взаємовідносин КПП «Маріупольтепломережа» з ТОВ «ЧОСО» на придбання основних фондів під час перевірки не надавались, при цьому, позивач в суді надає зазначені первинні документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Чосо».

Відповідач вважає, якщо суд прийме до уваги зазначені документи це буде порушенням норм матеріального права, а саме: платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Враховуючи зазначене, відповідно до норм Кодексу, у позивача були відсутні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Чосо» на час складення такої звітності.

Окрім того, відповідно до Довідки ВАСУ від 15.04.2010р. «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до наведеного судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

Дослідивши надані матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

На виконання вказаних норм КПП «Маріупольтепломережа» до Жовтневої МДПІ надіслано лист від 25.07.2011р. № 366/03, в якому повідомлено податковий орган про знищення документів під час пожежі та те, що підприємством приймаються заходи по їх відновленню (Т.2 а.с.131).

В поясненнях, наданих на адресу Жовтневої МДПІ від 10.11.2011р. № 812101 позивач зазначив, що згідно з п. 44.5 ст. 44 ПК України ККП «Маріупольтепломережа» зверталось з листами №344/03 від 19.07.2011р., № 2653/03 від 14.09.2011р., № 2662/03 від 22.09.2011р. до директора ТОВ «ЧОСО» про надання дублікатів первісних документів бухгалтерського обліку (рахунки, витратні, вертальні накладні, акти виконаних робіт, акти формі №КБ-2в, №КБ-3, податкові накладні, коригування до податкових накладних, шляхові листи, талон замовника, змінний паспорт), підтверджуючі взаємовідносини з ТОВ «ЧОСО» за період з 01.10.2007р. по 31.05.2011р. у зв'язку з втратою документів під час пожежі (Т.2 а.с.129-130).

Тобто, як вбачається з викладеного, позивачем було здійснено заходи, передбачені чинним законодавством для відновлення втрачених під час пожежі документів. Однак, з причин, не залежних від позивача, дублікати цих документів були отримані тільки на момент розгляду справи в судовому порядку.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність залучення вказаних документів до матеріалів справи та прийняття їх у якості доказів.

Стосовно доводів відповідача щодо не підтвердження фактичного перевезення товару у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних, слід зазначити наступне.

Відповідно до умов договору на постачання ТМЦ, витрати, повязані з доставкою товарів, несе продавець, відповідно обовязок щодо оформлення транспортної документації лежить саме на ньому.

За таких обставин, суд не приймає посилання відповідача на те, що відсутність ТТН свідчить про безтоварність операцій.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом господарської діяльності позивача, відповідно до його статуту, є, зокрема, надання послуг з теплопостачання (централізоване опалення), централізованого гарячого водопостачання.

Суд враховує, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, встановлено ЦК України.

У статті 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Важливо відмітити, що предметом договору купівлі-продажу/поставки відповідно до 656 ЦК України, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (поставки).

Тобто, укладення договору, який передбачає постачання товарів, вже є ознакою господарської діяльності підприємства. Обладнання, постачання якого передбачено договором з ТОВ «ЧОСО» пов'язано з діяльністю по наданню послуг з теплопостачання (централізоване опалення), централізованого гарячого водопостачання, що передбачені статутом позивача.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ч.1 ст. 9 наведеного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До обовязкових реквізитів первинних документів ч. 2 ст. 9 цього Закону віднесені: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначений закон вимагає наявність у платника податків переліку певних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Цей перелік не є вичерпним.

Окрім наведеного Закону, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів підприємствами незалежно від форм власності встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (надалі Положення 88).

Відповідно до п. 2.4 цього Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для надання первинним документам статусу документів, які можуть підтверджувати факт проведення господарської операції, та бути підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, вони мають відповідати наведеним вище обовязковим реквізитам.

Відповідно до п. 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виконання договору на придбання товару підтверджується сплатою вартості придбаного обладнання на адресу ТОВ «ЧОСО» в повному обсязі в сумі 2.600.000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (Т.1 а.с.230 245).

Обладнання прийнято на баланс підприємства як основний засіб, що підтверджується картками обліку основних засобів (Т.1 а.с.49-52). Обладнання було встановлено на котельній № 16 по вул. К.Лібкхнехта, що підтверджується позивачем кошторисами, актами приймання виконаних робіт за грудень 2009р., квітень 2010р., дефектним актом, дефектною відомістю, актом на списання матеріалів, використаних на влаштування бетонної підготовки під обладнання для виробництва пінополістирольної опалубки за грудень 2009р., квітень 2010р. (Т.1 а.с.65-80).

Згідно п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) під терміном «амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею». Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення».

Пунктами 15.2, 15.4 ПБО-16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на амортизацію основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. Тобто, витрати на вищевказані послуги відносяться до складу загальновиробничих витрат підприємства, які формують собівартість продукції.

З урахуванням наведеного позивачем було здійснено розрахунок амортизації за період з січня 2009р. по квітень 2012р. (Т.2 а.с.2-3).

Таким чином, враховуючи, що фактично позивачем та матеріалами справи підтверджується використання отриманих за договором товарів в господарській діяльності підприємства, позивачем правомірно віднесено до складу амортизаційних відрахувань витрати на придбання засобів у ТОВ «ЧОСО».

Стосовно відсутності сертифікату якості та технічного паспорту, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2. ст. 662 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства настають наслідки, передбачені ст. 666 ЦК України. Так, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. У випадку, якщо приналежності чи документи не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд звертає увагу, що вищевказані негативні правові наслідки настають через невиконання продавцем обов'язку передати товару належної якості. Норма ст. 666 ЦК України встановлює певні права покупця, які у нього виникають у зв'язку із невиконанням продавцем обов'язку, зокрема, право вимагати від продавця передати покупцеві відповідні документи про якість товару. Разом з тим, відсутність цих документів може свідчити про порушення продавцем умов договору купівлі-продажу і жодним чином не можуть свідчити про невиконанням операцій з постачання товару як такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу (далі - ГК) України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, які свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧОСО» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код 33654415. 21.09.2009р. Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області підтверджено відомості про юридичну особу. Тобто, станом на 29.01.2010р. (Т.1 а.с.148-149), тобто, станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «ЧОСО» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. На день розгляду справи вказане підприємство є зареєстрованим, відомості щодо проведення процедури ліквідації відсутні (Т.1 а.с.201-203).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний в момент надання позивачем податкової звітності з ПДВ, формування податкового кредиту, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту повязано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи (Т.1 а.с.35-36), Жовтневою МДПІ було проведено перевірку ККП «Маріупольтепломережа» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р. та складено акт планової виїзної документальної перевірки від 16.02.2009р. № 372/23-2/33760279. У вказаному акті досліджувались документи по взаємодії позивача з ТОВ «ЧОСО» та встановлено наявність податкових накладних: від 18.11.2008р. № 1229 на суму 400.000,00 грн. (обсяг придбання 333.333,33 грн., сума ПДВ 66.666,67 грн.) та від 19.11.2008р. № 1231 на суму 2.200.000,00 грн. (обсяг придбання 1.833.333,33 грн., сума ПДВ 366.666,67 грн.).

Тобто, факт наявності у позивача спірних податкових накладних підтверджено податковим органом за наслідками планової виїзної документальної перевірки, (акт перевірки від 16.02.2009р. № 372/23-2/33760279).

Вказана операція знайшла свої відображення у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджує Жовтнева МДПІ у акті документальної позапланової виїзної перевірки ККП «Маріупольтепломережа» з питань взаємовідносин з ТОВ «ЧОСО» за період з 01.02.2008р. по 01.02.2011р. (Т.1 а.с.30).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України є правочин. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З огляду на наведене, посилання відповідача на безтоварний характер правочину, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, підлягає зясуванню судом.

Законодавством недійсні правочини класифікуються на нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, правовою підставою визнання правочину недійсним є факт недодержання однією стороною (чи всіма сторонами) вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину.

Факт нікчемності правочину одночасно впливає на права та обов'язки іншого платника податків, який був учасником відповідної операції.

Зазначене пояснюється тим, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

Суд зазначає, що висновки відповідача стосовно нікчемності правочину, укладеного з ТОВ «ЧОСО» ґрунтуються на ст. 234 ЦК України, згідно з якою фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, на підставі ст. 234 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним судом і його нікчемність прямо законом не передбачена. На момент вирішення справи рішення суду щодо визнання спірного договору недійсним з вказаних підстав жодним судом не приймалось. За таких умов, доводи відповідача щодо нікчемності правочину на підставі ст. 234 ЦК України є безпідставними.

Суд враховує, що особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Згідно з абзацами 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п. 25 Положення про Реєстр платників Податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається у випадках, передбачених пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання.

Сторонами в судовому засіданні не заперечувався той факт, що на час здійснення спірної операції ТОВ «ЧОСО» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «ЧОСО» на момент укладення договору купівлі-продажу від 25.07.2008р. № 185 та виписки податкових накладних було платником податку на додану вартість.

Податкові накладні отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має право на формування податкового кредиту.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операції з ТОВ «ЧОСО» є неправомірним.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 7 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 433.333,00 грн. та формування відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток 505.501,00 грн., застосування до нього штрафної санкції в сумі 1,00 грн. за зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток та штрафної санкції в сумі 33.337,00 грн. з податку на прибуток, спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвала виготовлена 22 червня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/23318/2011 за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов