Постанова № 24930986, 26.06.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.Справа № 5017/724/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді О.Т. Лавренюк

суддів Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:ОСОБА_1, довіреність № 20 від 03.01.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2012 р.

по справі №5017/724/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 13609,83 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.06.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

06.03.2012 р. ПАТ "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП "Одеська залізниця" про стягнення 13609,83 грн. - збитків за втрачений вантаж прийнятого до перевезення відповідачем вантажу -карбаміду, обґрунтовуючи вимоги актом загальної форми №3752, №42 від 09.01.2012 р., комерційним актом АА №022018/33/7, залізничною накладною №52735669 від 08.01.2012 р., довідкою про вартість карбаміда та ст.ст. 110, 114 Статуту залізниць.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2012 р. по справі №5017/724/2012 (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ПАТ "Концерн Стирол" збитки за втрачений вантаж у розмірі 13609,83грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн., з посиланням на ст. 908 ЦК України, ст.ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 05.03.2012 р. по даній справі, ДП "Одеська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р. по справі №5017/283/2012 повністю та прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволені позову відмовити, оскільки господарський суд Одеської області не з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно зробив оцінку доказів, неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 111 Статуту залізниць України.

Представник ДП "Одеська залізниця" в судовому засіданні був присутнім, надавав усні пояснення, підтримував доводи апеляційної скарги.

ПАТ "Концерн Стирол" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду, як законне та обгрунтоване, залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В судове засідання від 26.06.2012 р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП "Одеська залізниця", заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.

Як встановлено матеріалами справи, 08.01.2012 р. за залізничною накладною №52735669 в 60-ти вагонах вантажовідправником -ПАТ "Концерн Стирол" зі станції "Горлівка" Донецької залізниці на адресу Одеського припортового заводу, ст. призначення - "Чорноморська", Одеської залізниці було відправлено карбамід (сечевина штучна), з метою подальшого відвантаження на експорт до Швейцарії.

09.01.2012 р. на проміжній станції Знамянка Одеської залізниці було складено акт загальної форми №3752, відповідно якого у вагоні №58885203 виявлена різниця ваги, кришки трьох верхніх завантажувальних люків не зафіксовані та є доступ до вантажу. Доступ до вантажу усунули шляхом накладення 3 свинцевих пломб ст. Знам'янка КЦ-001"А", четвертий люк щільно закритий. Вагон прибув без охорони, зданий під охорону. Також на станції Знамянка Одеської залізниці складений акт загальної форми №42 від 09.01.2012р., згідно з яким вагон №58885203 відчеплений на станції Знамянка Одеської залізниці по комерційному браку.

09.01.2012 р. на цій же проміжній станції Знамянка Одеської залізниці на підставі актів загальної форми №3752 від 09.01.2012 р., №42 від 09.01.2012 р. згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України було проведене комісійне переваження у вагоні №58885203. В ході перевірки спірного вагону виявлена нестача вантажу в розмірі 4200 кг, про що згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України складено комерційний акт АА №022018/33/7 від 09.01.2012 р. В розділах "Г" і "Д" зазначеного комерційного акту зазначено, що фактично ЗПП відправника №Н-949398 справне, не пошкоджене. Кришки верхніх завантажувальних люків не зафіксовані, маються 3 свинцеві пломби ст. Знам'янка КЦ-001"А" справні не пошкоджені, четвертий завантажений люк щільно закритий, доступу до вантажу немає. Нижні люка щільно закриті. Просипання вантажу відсутнє. Зважування вантажу здійснено 09.01.2012 р. на 150-тонних вагонних вагах станції Знамянка Од. При зважуванні виявилось брутто 82500 кг, тара з бруса 23700 кг, нетто 58800 кг, що складає різницю ваги в сторону зменшення на 4200 кг. На момент зважування свинцеві пломби ст. Знам'янка КЦ-001"А" справні, не пошкоджені. Зважування здійснювалось двічі, нестача вантажу підтвердилась.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 ГК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача.

Наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між Вантажовідправником і Перевізником договору перевезення вантажу на користь позивача Вантажоодержувача.

Вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон №58885203 здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою, навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому, згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п.5 Правил приймання вантажів до перевезення та п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагон і (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Статтею 32 Статуту залізниць України також встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов. Вимоги щодо перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлені і у відповідних Правилах, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001 р. № 62 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001 р. за № 796/5987.

В силу вимог ч. 1 ст. 110, ст. 113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч. 1 ст. 314 ГК України та ч. 1 ст. 924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу відбулися не з його вини.

Відповідно до п.п. 1.2 Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542, вагони і контейнери пломбуються запірно-пломбувальними пристроями (пломба в єдиній конструкції з пристроєм для блокування), призначеними для одночасного запирання і пломбування вагонів і контейнерів або свинцевими пломбами. Технічні вимоги щодо конструкції та виготовлення запірно-пломбувальних пристроїв, пломб і закруток погоджуються Укрзалізницею.

Запірні пристрої вагонів і контейнерів для накладення ЗПП і пломб повинні бути справними.

Матеріалами справи встановлено, що вантажовідправником ПАТ "Концерн Стирол" було вжито належних заходів до збереження вантажу під час його перевезення згідно Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542, вагони були запломбовані запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП ), що підтверджується накладною №52735669.

Також матеріали справи свідчать, що залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень. Якщо би були люки не зафіксовані при здачі вантажовідправником вантажу до перевезення, залізниця би не прийняла вантаж до перевезення,.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (п.3 Правил складання актів).

Обставини, які встановлені в комерційному акті АА №022018/33/7 від 09.01.2012р. та акті загальної форми №3752 від 09.01.2012р. свідчать про доступ до вантажу у вказаному вагоні №58885203 за залізничною накладною №52735669.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції ст. 111 Статуту залізниць України не відповідають дійсності та спростовується наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення відповідальності за втрату вантажу на залізницю, оскільки в матеріалах справи докази того, що втрата вантажу сталася не з вини залізниці -відсутні.

Інші твердження скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи та діючому законодавству України, а тому додаткового правового аналізу не потребують.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В матеріалах справи наявна довідка, надана вантажовідправником ПАТ "Концерн Стирол", за якою вартість 1 тони карбаміду за січень 2012 р., переданого до перевезення по накладній №52735669, становить 3484,34 грн.

Господарський суд Одеської області цілком вірно дійшов висновку, що ДП "Одеська залізниця" повинна відшкодувати позивачу вартість нестачі вантажу в сумі 13609,83 грн. відповідно довідки наданої вантажовідправником.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2012 р. по справі №5017/724/2012 -залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2012 року.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева