Постанова № 24930906, 26.06.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.Справа № 17/203/09 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 07.06.2012р.:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2,довіреність №1557/07.01-10 від 29.08.2011р.;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, довіреність №2396 від 25.10.2010р.;

від прокуратури: Коломійчук І.О. посвідчення №166 від 19.07.2011р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 26.06.2012р.:

від позивача за первісним позовом: не з'явилися;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3, довіреність №2396 від 25.10.2010р.;

від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 25 квітня 2012 року

по справі № 17/203/09

за позовом: Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6

про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 7135 грн. 73 коп.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6

до відповідача: Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради

про визнання договору оренди недійсним

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 07.06.2012р., оголошено перерву до 26.06.2012р..

В судовому засіданні 26.06.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.04.2012р. по справі №17/203/09 (суддя Коваль С.М.) частково задоволено позов Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до ФО-П ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 7135,73 грн., розірвання договору оренди №5466 від 01.09.2003р., зобов'язання орендаря повернути орендодавцю орендоване майно: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі у розмірі 7135,73 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено, при цьому частково задоволено зустрічну позовну заяву ФО-П ОСОБА_6 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про визнання договору оренди недійсним з моменту укладення : визнано недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №5466 від 01.03.2009р., який укладений між ФО-П ОСОБА_6 та Фондом комунальної власності міської ради (Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради), посилаючись на те, що 01.09.2003р. між ФО-П ОСОБА_6 та Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 5466, у відповідності до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності на підставі розпорядження м№ 193-р від 13.08.2003р., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 площею 54,50 кв. м., для використання їх під господарчі потреби. Між тим, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі 2-а-2942/10/1470 від 13.12.2010р., що набула чинності 12.08.2011р., визнано протиправними дії виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.206р. серії ЯЯЯ № 844022 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_2, скасована Державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м за адресою АДРЕСА_2 проведену на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.206 року серії ЯЯЯ № 84402., тобто позивач за первісним позовом не мав права укладати договір оренди від 01.09.2003р., оскільки не був власником об'єкту. Таким чином, враховуючи наявність постанови суду про скасування реєстрації права власності на об'єкт оренди по пр. Жовтневому,313, позивачем за первісним позовом не доведено будь-якого порушення його прав та майнових інтересів з боку відповідача за первісним позовом. Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині дострокового розірвання договору оренди № 5466 від 01.09.2003р., та в частині зобов'язання ФО-П ОСОБА_6 повернути управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 54,5 кв.м., слід відмовити, а в частині стягнення з відповідача за первісним позовом орендної плати у розмірі 7135,73 грн. слід задовольнити з огляду на те, що договір оренди індивідуально визначеного майна № 5466 від 01.09.2003р. був укладений сторонами без будь-яких зауважень. В подальшому сторонами було укладено угоду про зміни до договору, під час дії договору ФОП ОСОБА_6 користувалася об'єктом оренди та сплачувала за це орендну плату. Щодо зустрічних позовних вимог, то господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір слід визнати недійсним, з тих підстав, що на момент укладення договору оренди -01.09.2003р. право власності у відповідача за зустрічним позовом було відсутнє, реєстрація права власності, що відбулася на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2006р. серії ЯЯЯ № 84402 визнана неправомірною та скасована постановою суду. Крім того судом було встановлено, що вищезазначене свідоцтво було видане на підставі Рішення виконкому Миколаївської міської ради №1939 від 28.10.2005р., проте, в рішенні виконкому №1939 від 28.10.2005р. немає жодної згадки про приміщення підвалу в цьому будинку, а є лише рішення про оформлення право власності на приміщення горища у будинку за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 479 кв. м., в свою чергу рішення виконкому №1939 від 28.10.2005р. посилається на рішення Миколаївської міської ради №14/22 від 26.09.1997р. та акт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна, втім, у вказаному Рішенні Миколаївської міської ради №14/22 від 26.09.1997р. до комунальної власності територіальної громади міста прийнято житловий фонд та об'єкти комунального призначення державних підприємств, відповідно до акту передачі від 01.07.1997, ВАТ «Суднобудівний завод «Океан»передало до комунальної власності приміщення у будинку проспекту Жовтневий, 313, загальною площею 595 кв.м., що є значно менше, ніж оформлено у Свідоцтві про право власності 21.02.2006р. серії ЯЯЯ №844022, на загальну площу 874,40 кв.м.. Отже, суд дійшов висновку, що зміст свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.06 серії ЯЯЯ №844022 значно ширше рішення виконкому, на яке воно посилається, оскільки виконкомом не приймалося рішення про оформлення права власності на приміщення підвалу. Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належить майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найма. За таких обставин, Фонд комунальної власності міської ради (УВРКВ Миколаївської МР) не мав права укладати договір оренди 01.09.2003р., оскільки не був і не є власником об'єкту (нежитлового приміщення (підвал), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площа -54,50 га.), а тому такий договір не відповідає вимогам ст. 761 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним. Проте суд дійшов висновку, що договір оренди 01.09.2003р. не підлягає визнанню недійсним з моменту укладення, виходячи з ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України: якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулася ФО-П ОСОБА_6 з апеляційною скаргою, в якій позивач за зустрічним позовом просить рішення скасувати в частині задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 7135,73 грн., та судових витрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, змінити рішення в частині зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким позов ФО-П ОСОБА_6 задовольнити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом не враховано, що визнання договору недійсним лише на майбутнє суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач за зустрічним позовом, не являючись власником майна, на протязі всього часу дії укладеного договору неправомірно отримував доходи у вигляді орендної плати, зміст рішення свідчить про те, що таке отримання орендної плати є правомірним, що суперечить ст. ст. 317, 320 та 761 Цивільного кодексу України. ФО-П ОСОБА_6 як фізична особа є співвласником АДРЕСА_2, на правах власності їй належать нежитлові приміщення салону-магазину «Оптика», площею 71,3 кв.м., а отже ФО-П ОСОБА_6 мала право безоплатно користуватися приміщенням, як співвласник житлового будинку не зважаючи на наявність договору оренди. Враховуючи, наявність постанови суду про скасування реєстрації права власності на об'єкт оренди по АДРЕСА_2, позивачем за первісним позовом не доведено будь-яке порушення його права та майнових інтересів з боку відповідача за первісним позовом під час звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з використання в господарській діяльності майна, що йому не належить, внаслідок цього у господарського суду не було підстав для захисту прав позивача за позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, наведене є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_6, заслухавши представників сторін та прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду слід частково скасувати з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.09.2003р. між Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №5466, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення міської комунальної власності на підставі розпоряджень №193-р від 13.08.2003р. та №151-р від 11.06.2003р, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, площею 54,50 кв.м. (підвал), для використання під господарчі потреби.

Пунктами 10.1 та 10 6 договору встановлено, що договір укладено строком на 1 рік (з 01.09.2003р. по 01.09.2004р.), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця до закінчення строку чинності договору та протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

01.09.2003р. сторонами за договором підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення по договору оренди №5466 від 01.09.2003р..

01.04.2005р. між Фондом комунальної власності Миколаївської міської ради (орендодавець) та ФО-П ОСОБА_6 (орендар) укладено угоду про зміни в договір оренди нерухомого майна №5466 від 01.09.2003р., згідно з якою сторони встановили розмір орендної плати у сумі 50,42 грн. за один місяць оренди, при цьому орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 06.04.2009р. у ФО-П ОСОБА_6 перед орендодавцем -Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (правонаступник Фонду комунального майна Миколаївської міської ради) утворилась заборгованість у розмірі 1038,43 грн..

Наведене стало підставою для звернення Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до господарського суду Миколаївської області з позовом до ФО-П ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1038,43 грн..

ФО-П ОСОБА_6 звернулася до господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про визнання договору оренди недійсним.

Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради неодноразово подавало до господарського суду Миколаївської області заяви про доповнення та збільшення позовних вимог, так в останній заяві від 21.02.2012р. (вх. №3661/2012) позивач за первісним позовом просив господарський суд : достроково розірвати договір оренди №5466 від 01.09.2003, що уклали Фонд комунальної власності міської ради, правонаступником якого є управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, та ФО-П ОСОБА_6, зобов'язати ФО-П ОСОБА_6 повернути управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 54,5 кв.м., стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 7135,73 грн...

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Для дослідження первісних позовних вимог Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності про стягнення з ФО-Б ОСОБА_6 заборгованості з орендної плати у розмірі 7135,73 грн. слід визначити питання дійсності договору оренди, на підставі якого нараховується орендна плата, а отже розглянути позовні вимоги про ФО-П ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, №5466 від 01.09.2003р..

ФО-П ОСОБА_6 у зустрічній позовній заяві вказувала на те, що Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі 2-а-2942/10/1470 від 13.12.2010р. визнано протиправними дії виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2006р. серії ЯЯЯ № 844022 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_2; скасована Державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м за адресою АДРЕСА_2, проведена на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2006р. серії ЯЯЯ № 84402., тобто Фонд комунального майна міської ради не мав права укладати договір оренди від 01.09.2003р., оскільки не був і на даний момент не являється власником об'єкту. За доводами ФО-П ОСОБА_6 договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. 761 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 285 Господарського кодексу України орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди, орендна плата встановлюється у грошовій формі, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Аналогічні положення містяться й у главі 58 Цивільного кодексу України, що регулює правовідносини найму (оренди).

Спірний договір оренди від 26.12.2005р. укладено між Фондом комунальної власності міської ради (особи, уповноваженої на розпорядження власністю територіальної громади - комунальною власністю) та ФО-П ОСОБА_6 в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Між тим, судова колегія вважає, що Фонд комунальної власності міської ради не мав права на укладення з ФО-П ОСОБА_6 спірного договору оренди, в якому Фонд виступив орендодавцем, оскільки об'єкт оренди (нежитлове приміщення, розташоване у підвалі АДРЕСА_2) на момент укладення договору не перебував у комунальній власності.

До того ж, в матеріалах справи наявна Постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. по справі №2а-2942/10/1470 (арк. спр. 17-19 т. ІІ), яка набрала законної сили 12.08.2011р., якою визнано протиправними дії виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2006р. серії ЯЯЯ № 844022 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м. за адресою АДРЕСА_2; скасована Державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення підвалу площею 395,4 кв. м за адресою АДРЕСА_2, проведена на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.02.2006р. серії ЯЯЯ № 84402.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. вказано, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: 1) дефекти (незаконність) змісту правочину; 2) дефекти (недотримання) форми; 3) дефекти суб'єктного складу; 4) дефекти волі -невідповідність волі та волевиявлення. Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

За ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належить майнові права, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найма.

Оскільки Фонд комунального майна Миколаївської міської ради на момент укладення спірного договору оренди не був ні власником нежитлового підвального приміщення, розташованого за адресою : АДРЕСА_2, загальною площею 54,5 кв.м., ні особою, уповноваженою на укладення договору оренди, ні особою, які належать майнові права щодо цього об'єкту, то апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, №5466 від 01.09.2003р. слід визнати недійсним, а позовні вимоги ФО-П ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди задовольнити.

Судова колегія не може погодитись з посиланням господарського суду першої інстанції на те, що договір № 5466 від 01.09.2003р. визнано судом недійсним лише на майбутнє, так як згідно з приписами ст. 236 Цивільного кодексу України, правочин який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частина 2 ст. 236 Цивільного кодексу України конкретизує норму абзацу першого ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому саме, ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України встановлює, що за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому. Ці норми не містять правила (що існувало в раніше чинному Цивільному кодексі УРСР) щодо можливості визнання угоди недійсною лише на майбутнє і відповідного припинення прав та обов'язків, що виникають з такої угоди, теж лише на майбутнє.

Вищевказана правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2012р. по справі №30-28/17-1665-2011.

За таких обставин, у зв'язку з визнанням договору оренди недійсним у орендаря не виникло зобов'язання перед орендодавцем оплатити орендну плату.

Враховуючи вищенаведене, не підлягають задоволенню позовні вимоги Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради про дострокове розірвання договору оренди №5466 від 01.09.2003р., що уклали Фонд комунальної власності міської ради, правонаступником якого є управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, та ФО-П ОСОБА_6, зобов'язання ФО-П ОСОБА_6 повернути управлінню з використання та розвитку комунальної власності міської ради нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 54,5 кв.м., стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 7135,73 грн...

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_6 слід задовольнити, а рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.2012р. по справі №17/203/09 -скасувати частково.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.2012р. по справі №17/203/09 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. У задоволенні позову Прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради відмовити.

2. Зустрічний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 задовольнити.

3. Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 5466 від 01.03.2009р., який укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 ( 54050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Фондом комунальної власності міської ради (Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради)( 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 22440076).

4. Стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради ( 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076) в доход Державного бюджету України (Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31218206783002, ЄДРПОУ 23626096; назва одержувача УДК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. 2.1) державне мито у розмірі 187 (сто вісімдесят сім ) грн. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Стягнути з Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради ( 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 22440076) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 ( 54050, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1340 (одна тисяча триста сорок) грн. 75 коп..

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 26.06.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.