Постанова № 24930746, 18.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.12 Справа № 5015/581/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Малех І.Б.,

Мурської Х.В.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_2

від відповідача -ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", вих.№ 06-3069 від 10.05.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року, суддя Фартушок Т.Б.

у справі № 5015/581/12

за позовом Малого приватного підприємства "ГРО", м. Львів

до відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів

про зобов'язання відповідача укласти на 2012 рік з позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту позивача

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року по справі №5015/581/12 позов МПП «ГРО»задоволено частково, зобов'язано ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»укласти з МПП «ГРО»на 2012 рік договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами: - в редакції проекту договору МПП "ГРО" №3951 від 06.01.2012р.: розділ "Терміни та визначення", п.п.1.1-2.7, 3.1-4.4, абзаци 2,4,5 п.4.5, п.4.6, п.п.5.1-6.3, п.п.6.3.2-8.2, п.8.4, розділ 9, п.п.10.1-10.4, реквізити Сторін, додатки №№1, 2 до Договору; - в редакції протоколу розбіжностей ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до проекту договору №3951 від 06.01.2012р.: абзац 1 п.4.5, п.4.7.

Пункти: - 2.8 викладено у наступній редакції: "2.8. Замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника шляхом вручення представнику Газорозподільного підпри ємства чи направлення рекомендованим поштовим відправленням або в інший спосіб, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.";

- 2.9 "Акти наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.";

- абзац 3 п.4.5: "У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, враховуючи право проведення розрахунку протягом трьох банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий мі сяць."; - п.6.3.1: "У разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспор тування газу ГРМ, які встановлено Додатком 1 до цього Договору, Газорозподільне підприємство зобов'язане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу. Ця сума є боргом Газорозподільного підприємства перед Замовником за грошовим зобов'язанням. Борг у розмірі цієї суми підлягає оплаті протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Газорозподільним підприємством обгрунтованої письмової ви моги Замовника у випадку відсутності спору між Сторонами. За наявності спору він підлягає вирішенню в суді у встановленому законодавством порядку.";

- п.8.3: "Настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством. Сторони не звільняють ся від обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку між вка заними обставинами та невиконанням зобов'язань за цим Договором.".

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст.1,5 Закону України «Про природні монополії», Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», ст.ст.11,16,617 ЦК України, ст.ст.20, 179, 184, 187 ГК України, беручи до уваги листи ПАТ «ГРО» адресовані відповідачу за №150 від 12.12.2011 року з проханням направити для огляду та належного оформлення договір на транспортування природного газу, за №5 від 06.01.2012 року із проханням розглянути та погодити договір та додатки (до листа додавались 2 примірники проекту договору №3951 від 06.01.2012 року з додатками 1,2), лист відповідача №06-742 від 31.01.2012 року, в якому останній зазначає про повернення примірника договору з двома протоколами розбіжностей, які просив розглянути, підписати і один примірник повернути ПАТ «Львівгаз». Судом відзначено, що в протоколі розбіжностей до договору №3951 від 06.01.2012 року, не викладено розбіжностей, а викладено зміст Типового договору, зазначивши, що доказів врегулювання розбіжностей згідно вимог ст.181 ГПК України не подано. Суд проаналізувавши зміст договору на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту позивача, протокол розбіжностей та Типовий договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами), затверджений постановою НКРЕ від 31.03.2011 року №469, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Львівгаз»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року по справі №5015/581/12, прийняти нове рішення, яким МПП «ГРО»відмовити в задоволенні позову про зобов'язання укласти на 2012 рік договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту позивача, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що позовною вимогою позивача було зобов'язання відповідача укласти на 2012 рік договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту позивача, а рішенням суду зобов'язано відповідача укласти договір в іншій редакції ніж було запропоновано позивачем, з огляду, на що, на думку скаржника, суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, в даному випадку МПП «ГРО». Крім того, скаржник вважає, що судом невірно надано правову оцінку позовних вимогам, оскільки позивач звернувся із позовом про зобов'язання укласти договір, а не з позовом про спонукання укласти договір. Щодо умов договору на транспортування природного газу, то як зазначає скаржник, такий повинен бути укладений у відповідності до Типового договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами), затвердженого постановою НКРЕ від 31.03.2011 року №469.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року склад судової колегії змінено.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, вказуючи на безпідставність доводів апелянта. Зокрема, зазначав, що спір виник з наявних між сторонами розбіжностей щодо змісту договору, який є обов'язковим для укладення і який підлягає укладенню на основі затвердженого Типового договору. При цьому, звертав увагу суду на те, що відповідно до п.4 ст.179 ГК України позивач наполягає на праві конкретизації його умов без відступу від його змісту. Разом з тим, зазначає про помилковість твердження відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог без клопотання позивача, оскільки предметом розгляду у даній справі є спір, що виник при укладенні договору та що, в ході розгляду спору суд розглянув всі спірні положення, прийняв по кожній спірній умові рішення та на виконання п.4 ст.84 ГПК України, вказав рішення з кожної спірної умови договору, при цьому, при розгляді справи враховано пропозиції сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідач, відповідно до ст.ст.1,5 Закону України "Про природні монополії", є суб'єктом природної монополії у сфері розподілу природного газу, а на суміжному ринку згідно ст.ст.1, 6 Закону України "Про природні монополії" здійснює постачання природного газу. Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу; відповідно до п.п.7, 8, 15, 21 ст.1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору.

Судом встановлено, що між ПП «ГРО»та ПАТ по газопостачанню «Львівгаз»укладались договори з постачання природного газу, що не заперечується сторонами та вбачається із рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2011 року по справі №5015/5065/11, яке набрало законної сили.

Разом з тим, судом встановлено, що з листопада 2002р. відповідачем надавались позивачу послуги з транспортування природного газу згідно укладених договорів, оскільки відповідач є природнім монополістом на території, де знаходиться позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих.№150 від 12.12.2011р. (арк. справи 7) позивач звернувся до відповідача з проханням направити для розгляду та належного оформлення договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами на 2012р.

Доказів направлення у 2011 році ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»відповідачу проекту договору на транспортування природного газу суду не подано.

09.01.2012 року позивач направив на адресу відповідача лист №5 від 06.01.2012 року (арк. справи 14) в якому зазначає про надіслання ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»для розгляду та підписання належним чином оформлений договір №3951 від 06.01.2012р. на транспортування природного газу газорозподільними мережами на 2012 року з додатками №№1, 2, та просить розглянути, погодити вказаний договір та додатки, належно оформити і повернути на адресу позивача.

Слід зазначити, що до вказаного листав позивачем додано два примірники проекту договору №3951 від 06.01.2012 року з додатками 1,2 та копію договору №Г-094 від 29.11.2011р. на постачання газу, що вбачається із опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля (арк. справи 14, зворот).

Відповідач листом за вих.№06-742 від 31.01.2012р. (арк. справи 65) повернув примірник договору з двома протоколами розбіжностей. Суду надано докази направлення вказаного листа (арк. справи 66,67), із опису вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля вбачається, що до листа долучено протоколи розбіжностей до договору №3951 від 06.01.2012 року, які відповідач просив розглянути, підписати та один примірник йому повернути.

Однак, як відзначено господарським судом, у вказаному протоколі розбіжностей (арк. справи 15 -20) не викладено розбіжностей, які є у ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»до запропонованого МПП «ГРО»проекту, а викладно зміст Типового договору.

Судом також вказано, що надісланий відповідачем протокол розбіжностей фактично не містить обґрунтування неможливості включення запропонованих позивачем розбіжностей у проекті договору №3951 від 06.01.2012 року.

МПП «ГРО»зверталось до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»з приводу врегулювання розбіжностей, що не заперечується відповідачем, проте доказів обговорення розбіжностей з боку відповідача, згідно вимог ст.181 Господарського кодексу України, суду не представлено.

З огляду на що, судом відзначено, що вжиті позивачем заходи до врегулювання розбіжностей не дали результату.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого порушеного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ст. 20 ГК України, передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер; при цьому захист таких інтересів повинен вчинятись у спосіб, передбачений законодавством.

В даному випадку позивач звернувся до господарського суду Львівської області в спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до частини 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно частини 3 ст.184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

У відповідності до ч.2, 3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. Обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу.

Пунктами 1, 2 ст.14 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов'язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою; обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Пунктом 1 ст.4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу"визначено, що державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень. Одним з повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики відповідно до п.п.15 п.З ст.4 вказаного Закону належить затвердження типових договорів, в тому числі на розподіл природного газу.

Типовий договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) затверджено постановою НКРЕ від 31.03.2011р. N469.

З огляду на наведене, судом відзначено, що спірний договір між сторонами повинен укладатись на основі Типового договору, сторони не можуть відступати від його змісту, однак, вправі конкретизувати його умови.

Судом відзначено, що надісланий позивачем відповідачу проект договору №3951 від 06.01.2012 року містить деякі відмінності від тексту типового договору.

Зокрема, судом відзначено що позивач:

- у п.1.ч 1 розділу (терміни та визначення) виключив слова фізична особа-підприємець, з тих підстав, що він є юридичною особою; - у п.1.1 зазначив дату акту розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, з підстав того, що сторонами складено і діє саме цей акт; - у п.2.7 позивачем зазначено, що газорозпридільне підприємство до 5 числа наступного за звітним місяцем направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць та рахунок на оплату наданих послуг, оскільки вказаний рахунок є підставою для проведення розрахунків між сторонами; - із п.3.4 договору позивачем виключено абз.2 з п.3.4 Типового договору, в якому вказано, що «у разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності, витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку», оскільки єдиний вузол обліку позивача розташований після межі балансової належності; - у п.3.5 договору позивачем зазначено, що на підставі результатів вимірювання вузла обліку складається місячний акт, з підстав, які викладено у п.5,6 розбіжностей, при цьому, судом відзначено, що у наявному переліку комерційних вузлів газу та газоспоживаючого обладнання значиться лише один вузол обліку; - у п.3.6 договору позивачем викладено назву ГОСТ 5542-87 державною мовою України; -у п.4.1 договору позивачем викладено назву державного регулюючого органу відповідно до його назви на день укладення договору, з огляду на те, що Указом Президента України від 23.11.2011р. N1057/2011 "Про ліквідацію Національної комісії регулювання електроенергетики України" ліквідовано Національну комісію регулювання електроенергетики України. Указом ж Президента України від 23.11.2011р. N 1059/2011 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; - абз.4 п.4.5 договору, в якому позивачем конкретизовано термін та порядок розрахунків; - у пункт 5.1.4 договору позивачем внесено доповнення щодо того, що одночасно з актом наданих послуг слід надавати замовникові рахунок на оплату послуг за минулий місяць та податкові накладні, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та звичаї ділового обороту; - у п.5.3.4.4 позивачем змінено слово «вузлів»на слово «вузла», так як у нього наявний лише один вузол обліку, що вбачається із додатку №2 до договору, який є невід'ємною частиною договору; - у п.5.4.3 договору позивачем внесено доповнення, зазначивши, що одночасно з отриманням акту про надання послуг, отримання від Газорозподільного підприємства належно оформлені рахунок на оплату послуг за минулий місяць та податкову накладну за наявності підстав для її видачі; - у п.7.1 договору позивачем слова «несвоєчасних розрахунків за цим договором»замінено на слова «несвоєчасних розрахунків замовника за цим договором», оскільки такий не буде породжувати зайвих розбіжностей; - у п.8.2 договору уточнено підстави настання форс-мажорних обставин; - у п.8.4 договору позивачем конкретизовано порядок повідомлення про обставини форм-мажору; - у п.10.1 договору доповнено, вказавши про те, що перегляд його умов та повідомлення про припинення його дії здійснюється письмово, що відповідає ст.654 ЦК України.

Поряд з цим, судом затверджено в редакції МПП «ГРО»: - реквізити сторін, зазначивши, що такі в редакції договору позивача вказано правильно; - додатки №1, в якому вказано обсяги газу, які позивачу об'єктивно необхідні для забезпечення опалення будівлі та технологічного процесу сушки деревини та додаток №2 (перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання).

Виклавши наведені вище пункти договору, реквізити сторін та додатки до договору в редакції позивача, суд обгрунтовано вказує, що в даному випадку позивач скористався правом конкретизації умов договору, що відповідає положенням ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, а також відповідає Типовому договору і жодним чином не змінює його змісту.

Поряд з цим, окремі положення судом викладено в редакції відповідача:

Абзаци 1, 3, 4 п.4.5 Типового договору викладено:

4.5. Оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на період передоплати, визначений сторонами в цьому Договорі.

У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше ___ (в редакції Протоколу розбіжностей -не пізніше 5 числа) числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично протранспортований газ, сума переплати зараховується Газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Замовника на його письмову вимогу.

У абзаці 1 п.4.5. договору позивач змінив слова "…період пе редоплати, визначений сторонами в цьому Договорі" на слова "на ступний місяць" з тих підстав, що наступним абзацом даного пун кту періодом передоплати встановлено наступний місяць.

Абзац 1 п.4.5 договору викладено у редакції відповідача, взявши до уваги посилання останнього на те, що попередня оплата авансовими платежами планового обсягу газу на "...період передоплати"з амінивши "на наступний місяць" суттєво змінить умови пункту, оскільки період передоплати не завжди є наступний місяць (у зв'язку із закінченням опалювального сезону та початком такого не в наступному місяці, а пізніше тощо), це в залежності в які періоди буде споживання передбачене додатком 1 Договору. Поряд з цим, судом відзначено, що редакція абз.1 п.4.5 (оплата вартості послуг за транспортування газу ГММ) договору в редакції позивача суттєво звужує його права.

Пункт 4.7 договору викладено у редакції відповідача, оскільки у п.4.7 договору позивача, останнім звужено свої права у порівнянні з умовами Типового договору та виключено положення щодо свого права на укладення графіка погашення заборгованості. Відповідачем відзначено, що даним пунктом передбачено права та обов'язки для Замовника, а позивач пропонує залишити за собою лише обов'язки. Судом відзначено, що виключення з даного пункту право укладати графік погашення заборгованості, є зміною пункту а не конкретизацією.

Слід зазначити, що з врахуванням доводів позивача та відповідача щодо змісту та умов договору, судом окремі пункти договору викладено наступним чином:

Пункти : - 2.8. "Замовник протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника шляхом вручення представнику Газорозподільного підпри ємства чи направлення рекомендованим поштовим відправленням або в інший спосіб, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.";

- п.2.9 "Акти наданих послуг та рахунок на оплату наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством."; А саме, у п.2.8 конкретизовано яким саме чином замовник після одержання акту наданих послуг, повертає примірних такого газорозподільному підприємству із підписом уповноваженого представника, а у п.2.9 договору зазначено, що акт наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством., а також зазначено про рахунок на оплату наданих послуг.

Абзац 3 п.4.5 судом викладено в наступній редакції: "У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, враховуючи право проведення розрахунку протягом трьох банківських днів від дня отримання рахунку на оплату послуг за минулий мі сяць.";

Пункт 6.3.1 судом викладено у наступній редакції: "У разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспор тування газу ГРМ, які встановлено Додатком 1 до цього Договору, Газорозподільне підприємство зобов'язане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу. Ця сума є боргом Газорозподільного підприємства перед Замовником за грошовим зобов'язанням. Борг у розмірі цієї суми підлягає оплаті протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Газорозподільним підприємством обгрунтованої письмової ви моги Замовника у випадку відсутності спору між Сторонами. За наявності спору він підлягає вирішенню в суді у встановленому законодавством порядку.". Виклавши вказаний пункт у такій редакції, судом відзначено, що позивачем конкретизовано даний пункт Типового договору, суд погоджується з уточненим юридичним статусом суми як борг, оскільки в Типовому договорі таке положення відсутнє, відтак, з уточненням юридичного статусу суми сторони не позбавлені права належним чином захищати свої права у випадку порушення таких контрагентом за Договором. Проте, суд не погоджується з позицією позивача щодо обов'язку відповідача у випадку невиконання своїх зобов'язань сплатити борг виключно за наявності вини. Оскільки, укладаючи договір сторони беруть на себе взаємні зобов'язання, відтак невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки газу з вини третіх осіб не може бути підставою для звільнення від відповідальності за виконання грошового зобов'язання. Поряд з цим, суд зазначає, що запропонований позивачем термін у 10 календарних днів з моменту отримання вимоги відповідає вимогам законодавства та не зменшує терміну, встановленого для виконання зобов'язання ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Пункт 8.3 Типового договору викладено: настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством.

У п.8.3 Договору, після слова "..„лиха," позивачем доповнено словом "ак тами", яке, імовірно, в тексті типового договору помилково про пущене і Торгово-промислова палата України рішень не ухвалює).

Відповідач посилався на те, що в даному пункті чітко прослідковується порядок підтвердження настання обставин форс мажорних обставин, дана зміна породжує зайві розбіжності, що відволікає від істотних умов Договору.

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача, проте, не може погодитись і з позицією позивача, вказуючи, що термін "рішення торгово-промислової палати" передбачений законодавством, підтвердженням чого є постанова Вищого господарського суду України від 12.04.2006р. у справі N1/209 та Рішення Президій торгово-промислової палати України, в тому числі від 15 жовтня 1998 року (протокол N 39(6)) "Про затвердження Інструкції про порядок засвідчення та видачі сертифікатів на товари та послуги українського походження" тощо. Крім того, Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" не передбачено ухвалення торгово-промисловими палатами актів.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що включення слова актів в даний пункт може звузити його зміст, а відтак, буде відступом від такого.

Разом з тим, суд вказує, що п.8.3 договору позивачем доповнено словами "Сторони не звільняють ся від обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку між вка заними обставинами та невиконанням зобов'язань за цим Договором".

Враховуючи наведене, пункт 8.3 договору, судом викладено у наступній редакції: "Настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, пожежі та інших видів стихійного лиха Торгово-промисловою палатою України, висновками інших органів, що уповноважені засвідчувати обставини форс-мажору згідно із законодавством. Сторони не звільняють ся від обов'язку доведення причинно-наслідкового зв'язку між вка заними обставинами та невиконанням зобов'язань за цим Договором.".

Щодо решти пунктів договору №3951 від 06.01.2012 року, запропонованої позивачем редакції, то судом відзначено, що такі відповідають Типовому договору.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог не заслуговують на увагу.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року по справі №5015/581/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Малех І.Б.

Мурська Х.В.