Рішення № 24930328, 22.06.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року Справа № 16/5026/728/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М. з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" про стягнення 262 120,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 262 120,30 грн. з яких: 74 378,90 грн. основного боргу, 18 962,24 грн. неустойки, 50 598,94 грн. 3% річних, 118 180,22 грн. інфляційних на підставі договору поставки № 04/03/09-01 від 25 квітня 2009 року та договорів у спрощений спосіб, укладених між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

У відзиві на позов (а.с. 73) відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, що строк виконання зобов"язання по оплаті продукції ще не настав, а доказів її отримання за частиною накладних взагалі немає. Через неявку відповідача в останнє засідання суд ухвалив розгляд справи проводити без його участі. Надане відповідачем клопотання в ході розгляду справи про відкладення слухання через перебування представника відповідача у відпустці суд відхилив, оскільки на початку засідання вже було ухвалено про розгляд справи за відсутності відповідача і представник позивача на відкладення розгляду справи згоди не дав.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод" було укладено договір поставки № 04/03/09-01 від 25 квітня 2009 року (далі - Договір поставки-1, а.с. 11-12), за умовами якого позивач (далі - Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (далі - Покупець), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору (жмих) макуху соняшникову (далі - товар) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього Договору ( п. 1.1. Договору поставки-1).

Згідно п. 2.2. Договору поставки-1 загальна кількість товару за даним Договором складає 2 000 тон +-10 %.

Згідно п.п. 6.2., 6.3. Договору поставки-1 ціна однієї тони товару становить 980,00 грн. за одну тону з ПДВ. Сума договору складає 1 960 000,00 грн.

30 травня 2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод" було укладено договір поставки № 30/05/09-01 (далі -Договір поставки-2, а.с. 13-14), за умовами якого позивач (далі - Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (далі - Покупець), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного Договору макуху соняшникову (далі - товар) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього Договору (п. 1.1. Договору поставки-2).

Згідно п. 2.2. Договору поставки-2 загальна кількість товару за даним Договором складає 3 000 тон +-10 %.

Згідно п.п. 6.2., 6.3. Договору поставки-1 ціна однієї тони товару становить 1 140,00 грн. за одну тону з ПДВ. Сума договору складає 3 420 000,00 грн.

30 червня 2009 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № 30/06/09-01 (далі договір поставки-3, а.с. 15), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу олію соняшникову по ціні 6500 грн. за одну тону на загальну суму 175 500,00 грн. з ПДВ.

За доводами позивача, договори поставки 2 і 3 були повністю виконаними між сторонами по справі, а незавершеними залишилися зобов'язання за договором від 25.04.2009 року та за позадоговірними зобов'язаннями поставки макухи соняшникової за окремими накладними, наявними у справі.

За доводами позивача, по договору поставки № 04/03/09-01 від 25 квітня 2009 року, за накладними № 6,8,9,12,13,14 за квітень-травень 2009 року, копії яких є у справі, позивач передав відповідачу макуху соняшникову на загальну суму 137 180,40 грн.

За умовами п. 7.1. договору поставки, оплата здійснюються відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів, що становлять 100% вартості поставленого товару протягом 7 банківських днів з дати виставлення рахунку -фактури.

Позивач надав суду копію рахунку-фактури № 39 від 11.05.2009 року на суму 137 180,40 грн., яка за умовами договору між сторонами повинна була бути оплачена до 20.05.2009 року повністю.

Відповідач не надав суду достовірних доказів неотримання цього рахунку-фактури. В справі також маються і копії довіреностей на отримання ТМЦ на жмих соняшниковий від відповідача, що є доказом отримання товару.

За доводами позивача, в якості розрахунку за отриманий жмих соняшниковий, відповідач сплатив позивачу лише 110 000,00 грн., а тому залишок боргу становить 27 180,40 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що він не отримав від відповідача рахунку-фактури для проведення розрахунків за жмих за договором від 25.04.2009 року, оскільки факт проведення відповідачем часткового розрахунку за жмих в сумі 110 000,00 грн. свідчить про те, що відповідач знав про розмір свого боргу і ніяких проблем із визначенням моменту виникнення свого зобов'язання по сплаті коштів на користь позивача не мав.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Достовірних доказів проти неотримання товару відповідач суду не надав, суд визначив, що строки платежів за договором поставки від 25.04.2009 року для відповідача є такими, що вже настали за всіма накладними, доказів проведення оплати товару в справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 27 180,40 грн. залишку боргу за вказаним договором по оплаті за отриманий жмих (макуху) соняшникову.

Позивач також просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого товару неустойку у формі пені, 3% річних та інфляційні. Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 8.1. Договору поставки-1 в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1. Договору більше ніж на 7 банківських днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання, від вартості частини товару, що був поставлений згідно графіку поставки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 18 962,24 грн. неустойки за прострочення оплати вартості поставленого товару за період з 28 травня 2009 року по 23 квітня 2012 року.

У договорі поставки від 25.04.2009 року відсутнє застереження про те, що пеня нараховується без обмеження її будь-яким строком, а тому в порядку ст. 232 ГК України нарахування пені позивачем повинно бути припинено через шість місяців після початку її нарахування.

Суд, перевіривши нарахування позивачем неустойки в розмірі 18 962,24 грн. програмою Ліга встановив, що за правильним шестимісячним розрахунком пені з урахуванням змін облікової ставки НБУ за цей період (12, 11, 10,25%) розмір пені до стягнення становить лише 2 935,86 грн. за період з 28.05.2009 року по 28.11.2009 року.

Доказів сплати пені у цій сумі відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 2 935,86 грн. пені.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо договором не передбачено більший розмір процентів.

Положення даної статті застосовуються до правовідносин сторін незалежно від того, чи передбачені такі умови договором між сторонами, оскільки вказана відповідальність є нормою закону.

Позивач просить стягнути за період з 20.05.2009 року по 23.04.2012 року на суму боргу 27 180,40 грн. за поставку жмиха інфляційні в сумі 5 928,72 грн. та 3% річних в сумі 2 370,28 грн.

Розрахунок цих платежів проведено правильно та у відповідності до умов договору між сторонами. Доказів проведення розрахунку за цими вимогами відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 5 928,72 грн. інфляційних та 2 370,28 грн. як 3% річних.

За доводами позивача, між сторонами виникли і договірні відносини, оформлені у спрощений спосіб. У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач наявними у справі доказами довів, що він за період з 16.05.2009 року по 12.09.2009 року поставив відповідачу за накладними макуху (жмих) соняшниковий на загальну суму 1 500 075,50 грн. На накладних містяться печатки відповідача з підписами уповноважених осіб, а також у справі маються і копії довіреностей відповідача на отримання даного товару.

Ці відносини суд також розцінює як договори поставки, що відповідають ст. 712 ЦК України.

Як вказано вище, дані поставки товару за накладними не охоплюються укладеними договорами між сторонами 1,2,3 (вартість товару за тону у накладних інша, а договори є повністю закритими розрахунками).

Суд не приймає доводів відповідача про те, що строк виконання зобов'язання за відносинами сторін, оформленими накладними, ще не настав, оскільки в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, обов'язок оплати товару у відповідача наставав в день отримання кожної партії товару за накладними в період з 16.05.2009 року по 12.09.2009 року.

На проведення розрахунків за отриманий в цей період жмих, за доводами позивача, відповідач сплатив лише 885 000,00 грн., зменшивши заборгованість до 615 075,50 грн.

На існуючу суму боргу в розмірі 615 075,50 грн. позивач нарахував відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні в розмірі 112 251,50 грн. за період з жовтня 2009 року по лютий 2012 року та 3% річних за період з 12.09.2009 року по 23.04.2012 року в сумі 48 228,66 грн.

Розрахунок цих платежів є вірним. Доказів сплати боргу за цими позовними вимогами у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 112 251,50 грн. інфляційних та 48 228,66 грн. як 3% річних.

Як було вказано вище, між сторонами було укладено договір № 30/06/09-01 від 30.06.2009 року на поставку олії соняшникової, який було виконано його сторонами повністю. Однак за доводами позивача, відповідач за період з 06 липня по 08 вересня 2009 року продовжував сплачувати кошти з призначенням платежу як за олію соняшникову і переплата склала 567 877,00 грн. Сторонами не було чітко вирішено долю цих коштів відразу після їх перерахування позивачу і лише перед подачею даного позову до суду позивач зарахував їх у сплату боргу за макуху соняшникову. Заперечень проти такого зарахування відповідач у наданому суду відзиві на позов не висловив. Доказів про існування судового спору з приводу повернення цих коштів відповідач суду не надав.

Таким чином, остаточний борг відповідача перед позивачем за жмих соняшниковий за окремими накладними становить 47 198,50 грн. (615075,50-567877,00). Строк сплати цих коштів вже є таким, що настав, доказів сплати боргу у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 47 198,50 грн. за окремими накладними на поставку макухи соняшникової.

Відповідач не просив застосувати строк позовної давності до будь-яких вимог позивача за позовом.

На підставі викладеного суд вважає, що наданими у справу доказами позивач довів правомірність заявлених ним позовних вимог, однак через неправильність розрахунків пені позов підлягає лише до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 74 378,90 грн. основного боргу (27 180,40 + 47 198,50), 2 935,86 грн. пені, 50 598,94 грн. 3 % річних, 118 180,22 грн. інфляційних, а всього - 246 093,92 грн.

В решті вимог про стягнення пені у позові слід відмовити повністю через безпідставність її нарахування.

На підставі ст. 49 ГПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати лише у розмірі 4 921,88 грн. судового збору.

Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня Комбікормовий завод" (ідентифікаційний код 36330229, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2 кв. 18) на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) ---- 74 378,90 грн. боргу за макуху соняшникову, 2 935,86 грн. пені, 50 598,94 грн. 3 % річних, 118 180,22 грн. інфляційних та 4 921,88 грн. судового збору.

В решті вимог про стягнення пені у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів.

Повне рішення складено 26 червня 2012 року

Суддя Н.М. Спаських