Рішення № 24929991, 14.06.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 р. Справа № 18/746/12

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", 37420, Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, 1 "А"

до Комунального підприємства "Калініна-2008", 37441, Полтавська область, Гребінківський район, с. Березівка, вул. Перемоги, 28

про стягнення 189007,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Іванченко Ю.М.

від відповідача: Рябека Р.М.

Представники після перерви:

від позивача: Іванченко Ю.М.

від відповідача: Рябека Р.М.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2012 року.

В судовому засіданні 14.06.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 189007,00 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої до суду заяви б/н від 14.06.2012 року (а.с. 39) про їх зменшення, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 176907,00 грн., тобто за виключенням коштів, які були сплачені платіжним дорученням № 33 від 29.09.2011 року (а.с. 9) в сумі 12100,00 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач має право, зокрема, на зменшення позовних вимог.

У відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-8/2351 від 20.10.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Подана заява приймається до розгляду, в зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 176907,00 грн.

Представник відповідача в судових засіданнях, а також у наданих до суду відзиві на позовну заяву б/н від 31.05.2012 року (а.с. 31) та доповненні до нього б/н від 07.06.2012 року (а.с. 36) проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем безпідставно заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі 12100,00 грн., які були перераховані ним на розрахунковий рахунок, що не належить відповідачу. Крім того, представник відповідача зазначає, що у наданому позивачем до суду листі № 40 від 02.02.2012 року (а.с. 18) не вказано розрахунку заборгованості, підстав виникнення заборгованості та терміну виконання вимоги про повернення коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (позивач) на підставі виставлених Комунальним підприємством "Калініна-2008" (відповідач) рахунків було перераховано на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти в розмірі 176907,00 грн., в т.ч.:

- 36300,00 грн. платіжним дорученням № 883 від 13.09.2011 року на підставі рахунку б/н від 12.09.2011 року (а.с. 7);

- 1600,00 грн. платіжним дорученням № 12 від 23.09.2011 року на підставі рахунку б/н від 12.09.2011 року (а.с. 8);

- 36000,00 грн. платіжним дорученням № 1033 від 10.10.2011 року на підставі рахунку б/н від 12.09.2011 року (а.с. 10);

- 39000,00 грн. платіжним дорученням № 1050 від 12.10.2011 року на підставі рахунку б/н від 12.09.2011 року (а.с. 11);

- 28000,00 грн. платіжним дорученням № 1058 від 13.10.2011 року на підставі рахунку б/н від 12.09.2011 року (а.с. 12);

- 32407,00 грн. платіжним дорученням № 1074 від 14.10.2011 року на підставі рахунку б/н від 12.09.2011 року (а.с. 13);

- 2700,00 грн. платіжним дорученням № 1162 від 04.11.2011 року на підставі рахунку б/н від 12.09.2011 року (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, зазначені грошові кошти були перераховані в якості попередньої оплати за соняшник (далі - товар), що мав бути переданий у власність позивача відповідачем, однак в порушення досягнутих домовленостей відповідач поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим позивачем на його адресу було направлено лист № 40 від 02.02.2012 року з вимогою про повернення перерахованих грошових коштів. Даний лист був отриманий відповідачем 09.02.2012 року, про що свідчить наявні копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19), але залишений без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до на стання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Слід зазначити, що в даному випадку зобов'язання відповідача по поставці спірного товару в силу ч. 1 ст. 538 ЦК України є зустрічними по відношенню до зобов'язання позивача здійснити попередню оплату за товар та нерозривно пов'язане з ним. При цьому підставою перерахування попередньої оплати є досягнення між сторонами домовленості з приводу купівлі-продажу товару та виставлення відповідачем відповідних рахунків на оплату, внаслідок чого посилання позивача у позовній заяві на приписи ст. 1212 ЦК України є необгрунтованими. Разом з тим, згідно ст. 4 ГПК України та п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 538 ЦК України при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Таким чином, особливістю зустрічних зобов'язань, в т.ч. зобов'язань з приводу поставки та купівлі-продажу, є одночасність їх виконання за умови, що укладеним між сторонами договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлено інший строк виконання.

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини з приводу купівлі-продажу товару виникли між сторонами в момент здійснення першої оплати виставленого відповідачем рахунку, що в силу ч. 2 ст. 642 ЦК України є акцептацією оферти, тобто з 13.09.2011 року, та тривали в частині поставки товару до пред'явлення листа-вимоги про повернення коштів. Жодної поставки товару впродовж вказаного періоду відповідачем здійснено не було, докази повідомлення позивача про неможливість виконання обов'язку по поставці товару в матеріалах справи відсутні.

Приписами ч. 3 ст. 538 ЦК України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право, зокрема, відмовитися від виконання свого обов'язку частково або в повному обсязі.

Враховуючи тривалість існування між сторонами правовідносин з приводу купівлі-продажу товару, сезонний характер продукції, купівля-продаж якої є предметом досягнутих між сторонами домовленостей, а також приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 538 ЦК України, позивач мав усі підстави вважати, що відповідач не виконає взяті на себе зобов'язання по поставці товару. Відтак, позивач мав право в силу ч. 3 ст. 538 ЦК України відмовитися від виконання своїх зобов'язань. Оскільки ж зобов'язання позивача на момент пред'явлення листа-вимоги № 40 від 02.02.20121 року є виконаними, він мав право вимагати від відповідача повернення виконаного за цими зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, приймаючи до уваги викладене, відповідач мав виконати зобов'язання щодо повернення внесеної позивачем суми попередньої оплати за товар у термін до 16.02.2012 року включно, але у зазначений термін свого обов'язку не виконав.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 176907,00 грн. боргу правомірні, обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо безпідставного заявлення вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 12100,00 грн., які були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок, що не належить відповідачу, судом відхиляються, оскільки позивач зменшив позовні вимоги в цій частині. Доводи відповідача стосовно того, що у листі № 40 від 02.02.2012 року відсутні розрахунок заборгованості, підстави виникнення заборгованості та термін виконання вимоги про повернення коштів судом до уваги не приймаються внаслідок відсутності з цього приводу заперечень з боку відповідача під час отримання вказаного листа та з огляду на встановлені цивільним законодавством України строки виконання вимоги кредитора. Окрім того, відсутність у листі № 40 від 02.02.2012 року зазначених відомостей не впливає на зміст грошового зобов'язання відповідача, що виникає на його підставі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

За змістом ст. 2 Закону України "Про судовий збір" (№ 3674-VI від 08.07.2011 року) судовий збір за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 3780,14 грн., тобто в розмірі 2% від ціни позову.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного судовий збір у сумі 242,00 грн. внаслідок зменшення під час розгляду справи розміру позовних вимог підлягає поверненню позивачеві.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Калініна-2008" (37441, Полтавська область, Гребінківський район, с. Березівка, вул. Перемоги, 28, р/р 26008060656275 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 36027708) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (37420, Полтавська область, Гребінківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, 1 "А", р/р 2600202647311 у філії АТ "Укрексімбанк" в м. Полтава, МФО 331649, код ЄДРПОУ 21044481) - 176907,00 грн. заборгованості та 3538,14 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (код ЄДРПОУ 21044481) з державного бюджету України судовий збір у розмірі 242,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 18/4-1 від 18.04.2012 року (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 18/746/12).

Повне рішення складено 19.06.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.