Рішення № 24929800, 05.06.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р. Справа № 18/476/12

За позовом Приватного підприємства "Рось", юридична адреса: 09000, Київська область, м. Сквира, вул. Р.Люксембург, 14; поштова адреса: 42010, Сумська область, м. Ромни, вул. Київська, 94, Філія "Роменський молочний комбінат" Приватного підприємства "Рось"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", 37420, Полтавська область, Гребеніківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, 1А

про стягнення 5071231,44 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерви:

від позивача: Ждан І.В., Журов С.В.

від відповідача: Строгов Ю.Д.

Представники після перерви:

від позивача: Ждан І.В., Журов С.В.

від відповідача: Строгов Ю.Д.

Розгляд справи продовжується після перерви, оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2012 року.

В судовому засіданні 05.06.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 5071231,44 грн. заборгованості за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) б/н від 01.08.2011 року, в т.ч. 3500387,71 грн. основного боргу, 1410116,31 грн. штрафу та 160727,42 грн. пені.

Представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням клопотання № 31/05-12 від 31.05.2012 року (т. 1, а.с. 110-111) про їх уточнення, у відповідності до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 6517149,85 грн. заборгованості за спірним договором, в т.ч. 3500387,71 грн. основного боргу, 1410116,31 грн. штрафу за передачу товару для переробки іншому покупцеві, 1410116,31 грн. штрафу за несвоєчасне повернення авансу та 196529,52 грн. пені. Таким чином, вказане клопотання про уточнення позовних вимог за своєю правовою природою є клопотанням про збільшення позовних вимог.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач має право, зокрема, на збільшення позовних вимог. При цьому відповідно до приписів п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України за № 01-8/1228 від 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" таке збільшення не може бути пов'язане з пред'явленням додаткових позовних вимог, однак такі вимоги можуть бути предметом розгляду в окремому провадженні.

Подане клопотання про уточнення (збільшення) позовних вимог приймається до розгляду частково, у зв'язку з чим судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача по справі 5107033,54 грн. заборгованості за договором на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) б/н від 01.08.2011 року, в т.ч. 3500387,71 грн. основного боргу, 1410116,31 грн. штрафу за передачу товару для переробки іншому покупцеві та 196529,52 грн. пені.

Додаткові позовні вимоги про стягнення 1410116,31 грн. штрафу за несвоєчасне повернення авансу судом до розгляду не приймаються.

Представник відповідача в судових засіданнях та у наданих до суду відзиві на позовну заяву б/н від 10.05.2012 року (т. 1, а.с. 58-61) та доповненнях до нього б/н від 31.05.2012 року (т. 1, а.с. 104-107) та б/н від 05.06.2012 року (т. 1, а.с. 115-118) проти задоволення позовних вимог заперечує частково, визнаючи наявність основної заборгованості в розмірі 3369761,21 грн., посилаючись на те, що закупівельні ціни на товар були занижені позивачем, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 3500387,71 грн. не відповідає дійсності. Проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій представник відповідача заперечує та вважає недоведеними факти порушення відповідачем умов спірного договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.08.2011 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (відповідач, продавець) та Приватним підприємством "Рось" в особі філії "Роменський молочний комбінат" (позивач, покупець) був укладений договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) (т. 1, а.с. 8-12), відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче), що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-87 (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1. договору).

За змістом п. п. 7.1., 7.2. договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) б/н від 01.08.2011 року (далі - договір) цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року, але у всякому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до положень п. п. 1.2.-1.4. спірного договору місцем передачі товару від продавця покупцеві для подальшого транспортування до місцезнаходження виробничих потужностей (виробництва) покупця визначається місцезнаходження продавця: с. Майорщина Гребінківського району Полтавської області. Перехід права власності на товар від продавця покупцю здійснюється після повного та фактичного закінчення процедури приймання товару за місцезнаходженням виробничих потужностей (виробництва) покупця, підписання всіх необхідних документів та наявності відмітки покупця про прийом товару на товарно-транспортній накладній. Приймання продукції покупцем за кількістю і якістю здійснюється згідно вимог чинного законодавства.

У відповідності до п. п. 2.2.-2.5. договору загальна ціна за товар складається по закінченню терміну дії договору на підставі первинної бухгалтерської документації. При проведенні розрахунку за товар покупець може сплачувати продавцеві аванс, розмір якого становить 8000000,00 грн. Ціна за товар встановлюється відповідно до ринкової вартості та може змінюватись у зв'язку з попитом на нього, сезонністю та на інших підставах. Розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами відповідно до додаткової угоди № 1.

Згідно п. 1.1. додаткової угоди № 1 від 01.08.2011 року (т. 1, а.с. 13-14) сторони домовились, що оплата за молоко, яке реалізується в рахунок договору, проводиться за цінами домовленості, продавець зобов'язується передати покупцеві молоко на суму отриманого авансу, покупець сплачує продавцеві передплату в розмірі 8000000,00 грн. По отриманню авансу з метою недопущення заборгованості продавець зобов'язується без перебою і першочергово передавати молоко покупцю.

За змістом п. п. 1.2., 1.3. додаткової угоди № 1 від 01.08.2011 року для належного виконання умов даної додаткової угоди сторони домовились встановити графік проведення погашення авансу, за яким продавець мав передати покупцеві товар: у вересні 2011 року на суму 850000,00 грн., у жовтні 2011 року на суму 850000,00 грн., у листопаді 2011 року на суму 1200000,00 грн. та у грудні 2011 року на суму 5100000,00 грн., а всього на суму 8000000,00 грн. Погашення отриманого авансу здійснюється з 01.09.2011 року по 27.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору та додаткової угоди № 1 від 01.08.2011 року було перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 10009000,00 грн. в якості авансу за товар, що підтверджується карткою обліку руху засобів по балансовому рахунку за період з 01.08.2011 року по 30.04.2012 року (т. 1, а.с. 87-88) та копіями банківських виписок по рахунку (т. 2, а.с. 2-52). Окрім того, як зазначається представником відповідача у наданому до суду контррозрахунку ціни позову (т. 1, а.с. 128-129), позивачем було внесено до каси відповідача грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. готівкою, а також на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників" (№ 4268-VI від 22.12.2011 року) додатково перераховано відповідачеві у січні-лютому 2012 року компенсацію за товар в розмірі 31136,78 грн. Таким чином, загальна сума переданого позивачем відповідачеві авансу складає 10060136,78 грн.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, поставивши позивачеві товар на загальну суму 5359749,07 грн., про що свідчать копії приймальних квитанцій № 365 за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, № 410 за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, № 448 за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, № 486 за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, № 1 за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, № 66 за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та № 74 за період з 01.02.2012 року по 12.02.2012 року (т. 1, а.с. 68-74).

03.02.2012 року, що підтверджується наявною у справі копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 18), позивачем відповідачу було направлено вимогу № 153 від 30.01.2012 року (т. 1, а.с. 16-17) про повернення суми непогашеного авансу в розмірі 4862950,88 грн. Вимога була отримана відповідачем 04.02.2012 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Листом за № 47 від 07.02.2012 року (т. 1, а.с. 19) відповідач погодився повернути позивачеві залишок авансу в розмірі 4785933,61 грн. та попрохав позивача погодити наведений у листі графік повернення авансу. Як вбачається з матеріалів справи, даний графік сторонами узгоджено не було.

05.03.2012 року між сторонами за договором було проведено звірку взаємних розрахунків. За результатами звірки був складений відповідний акт (т. 1, а.с. 20), відповідно до якого станом на 05.03.2012 року залишок непогашеного авансу складає 4700387,71 грн.

Платіжними дорученнями за № 222 від 12.03.2012 року, № 223 від 12.03.2012 року, № 263 від 26.03.2012 року, № 271 від 27.03.2012 року, № 301 від 28.03.2012 року та № 358 від 03.04.2012 року (т. 1, а.с. 62-66) відповідачем додатково було здійснене повернення позивачеві авансу на загальну суму 1200000,00 грн., внаслідок чого станом на момент винесення рішення залишок непогашеного авансу склав 3500387,71 грн., який позивач і просить суд стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за передачу товару для переробки іншому покупцеві в сумі 1410116,31 грн. та пеню, нараховану на залишок непогашеного авансу за період з 30.01.2012 року по 30.05.2012 року, в розмірі 196529,52 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Слід зазначити, що в даному випадку договором право на односторонню відмову виконання зобов'язання не передбачене. Разом з тим, положеннями п. 2.6. договору передбачено, що в разі, якщо продавець неналежним чином виконує умови договору щодо передачі товару (в тому числі прострочення строку передачі товару), покупець має право вимагати від продавця повернення суми перерахованого авансу та дострокового припинення дії договору, у такому випадку продавець повинен повернути суму перерахованого авансу в строк, зазначений покупцем. Відтак, виникнення у відповідача обов'язку повернути непогашений аванс позивачеві, тобто виникнення грошового зобов'язання, є наслідком реалізації останнім передбаченого п. 2.6. договору права вимагати дострокового припинення дії договору. При цьому строк (термін) виконання такого грошового зобов'язання визначається у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою встановлено семиденний строк виконання від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було вказано вище, вимогу про повернення непогашеного авансу № 153 від 30.01.2012 року було пред'явлено позивачем 04.02.2012 року (дата отримання вимоги відповідачем). Між тим, зі змісту зазначеної вимоги вбачається, що позивач не мав наміру припиняти договірні відносини з відповідачем, оскільки у вимозі міститься посилається виключно на загальні приписи цивільного законодавства України щодо припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, та не вимагав дострокового припинення дії договору. Так само у вказаній вимозі відсутні будь-які посилання на положення п. 2.6. та п. 7.4. договору або ч. 2 ст. 693 ЦК України. Факт існування між сторонами договірних відносин щодо купівлі-продажу товару після пред'явлення позивачем вимоги та відсутність у позивача наміру припиняти ці відносини з відповідачем підтверджуються з-поміж іншого подальшими поставками товару, зокрема поставками у лютому 2012 року.

Викладене свідчить про те, що сторони шляхом взаємного листування дійшли згоди стосовно повернення залишку непогашеного авансу в добровільному порядку. Неповернення відповідачем залишку непогашеного авансу в повному обсязі є порушенням прав та законних інтересів позивача.

З урахуванням вищенаведеного вимоги про стягнення з відповідача 3500387,71 грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо заниження позивачем закупівельної ціни на товар судом до уваги не приймаються, оскільки під час існування між сторонами договірних відносин будь-яких претензій щодо ціни на товар від відповідача не надходило. Окрім того, про відсутність з боку відповідача заперечень стосовно встановленої позивачем ціни на товар свідчить підписання ним щомісячних актів звіряння взаємних розрахунків (т. 1, а.с. 96-103).

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до положень ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 4.3. договору за несвоєчасне повернення суми авансу на підставах, передбачених п. 2.6. договору, покупець вправі вимагати від продавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Отже, положення п. 4.3. договору є відсилочними по відношенню до приписів п. 2.6. договору та нерозривно пов'язані з ними. Відтак, необхідною підставою для застосування господарської санкції у вигляді пені є порушення відповідачем умов договору стосовно передачі товару, в т.ч. прострочення передачі товару, що в даному випадку матеріалами справи не підтверджується.

Крім того, як було вказано вище, зі змісту вимоги № 153 від 30.01.2012 року з урахуванням інших обставин справи (поставки товару після пред'явлення позивачем вимоги про повернення непогашеного авансу тощо) не вбачається, що позивач мав намір припиняти договірні відносини з відповідачем, як не вбачається й факту припинення цих відносин, а у самій вимозі про повернення суми непогашеного авансу відсутнє посилання на п. 2.6. спірного договору, з яким згідно до п. 4.3. цього договору пов'язується можливість нарахування та стягнення пені. Слід також зазначити, що сторонами у п. 3.1.1. договору поставка товару була обумовлена як поквартальна та щоденна, однак обсягів поставки товару не визначено.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 196529,52 грн.

У відповідності до п. 3.1.4. договору та п. 1.5. додаткової угоди № 1 від 01.08.2011 року в разі, якщо товар буде переданий для переробки продавцем іншому покупцю (та/або заготівельнику), продавець сплачує покупцеві штраф у розмірі 30% від суми непогашеного авансу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення штрафу за передачу товару для переробки іншому покупцеві в розмірі 1410116,31 грн., оскільки матеріалами справи зазначені обставини не підтверджуються.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (37420, Полтавська область, Гребеніківський район, с. Майорщина, вул. Дзержинського, 1А, р/р 26003530041 в АБ "Полтава-банк" МФО 331489, код ЄДРПОУ 21044482) на користь Приватного підприємства "Рось" (юридична адреса: 09000, Київська область, м. Сквира, вул. Р.Люксембург, 14; поштова адреса: 42010, Сумська область, м. Ромни, вул. Київська, 94, Філія "Роменський молочний комбінат" Приватного підприємства "Рось", р/р 26006010033701 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313, код ЄДРПОУ 32191954) - 3500387,71 грн. боргу та 44332,01 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.06.2012 року.

Суддя Гетя Н.Г.