Рішення № 24929278, 19.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.12 Справа№ 5015/2171/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко", м.Макіївка

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Миколаїв

про: стягнення 6314грн. 55коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1

Відповідачу, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5933грн. 00коп. основного боргу, 319 грн. 19 коп. пені та 62 грн. 36коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 31.05.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19.06.2012р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 19.06.2012р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач в судовому засіданні подав суду докази сплати суми основного боргу (платіжне доручення № 35 від 30.01.2012р. на суму 1500грн. 00коп. та платіжне доручення № 01/29 від 29.05.2012р. на суму 4434грн. 00коп.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне:

01.11.2011р. між сторонами укладено договір поставки №640, відповідно до п.1.1 якого, постачальник (позивач у справі) зобов'язувався в порядку та на умовах визначених договором поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідача) лікарські засоби (товар) протягом терміну дії договору, а покупець зобов"язувався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Пунктом 5.3 вказаного договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар не пізніше строку, зазначеного в накладній на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі.

Як стверджує позивач у позовній заяві, протягом листопада-грудня 2001р. ним здійснено поставку товару загальну суму 5933грн. 00коп. за наступними видатковими накладними №№ Н1000017970 від 08.12.2011р. на суму 209грн. 40коп., Н1000016707 від 23.11.2011р. на суму 716грн. 80коп., Н1000015876 від 14.11.2011р. на суму 0грн. 20коп., Н1000015833 від 11.11.2011р. на суму 2419грн. 00коп., Н1000017300 від 30.11.2011р. на суму 2588грн. 00коп.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 5933грн. 00коп.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 62грн. 36коп. 3 % річних за період з 12.12.2011р. по 08.01.2012р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6.3. договору та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 12.12.2011р. по 08.01.2012р. в розмірі 319 грн. 19коп.

У ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

З огляду на викладені обставини, враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення 319 грн. 19 коп. пені та 62 грн. 36коп. 3 % річних. В частині стягнення 5933грн. 00коп. основного боргу -провадження у справі -припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 599, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174,193 ГК України, ст.ст.33,34,44,49, ст.80, ст.ст.82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко", м.Макіївка, вул.Енгельса, 1, ідентифікаційний код 20390397) 319 грн. 19 коп. пені, 62 грн. 36 коп. 3 % річних та 97грн. 25коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 5933грн. 00коп. основного боргу -провадження у справі -припинити.

Суддя Гоменюк З.П.