Рішення № 24929209, 20.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа№ 5015/1444/12

За позовом: гаражного кооперативу "Конвейєр" (надалі - Кооператив), м. Львів,до відповідача:Львівської міської ради (надалі -Рада), м. Львів,про: присудження до виконання обов'язку в натурі.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:ОСОБА_2 -довіреність вих. №139 від 06.04.2012 р.,відповідача:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов гаражного кооперативу "Конвейєр" до Львівської міської ради про присудження до виконання обов'язку в натурі. Ухвалою від 13.04.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.04.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем, з урахуванням законодавчого порядку надання земельних ділянок та з метою забезпечення виконання ухвали Львівської міської ради від 12.06.1997 р., вчинялись дії на закріплення за Кооперативом земельної ділянки площею 4,4459 га за адресою: м. Львів, вулиця Шевченка, 367. Проте Радою рішення про користування позивачем згаданою земельною ділянкою так і не прийнято, що унеможливлює отримання Кооперативом акта на постійне користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди. У зв'язку з наведеним, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить зобов'язати відповідача розглянути заяву від 28.03.2005 р. (вх. №2-3162) гаражного кооперативу "Конвейєр" та за результатами розгляду прийняти рішення.

Відповідач проти позову заперечив повністю, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ним зібрано усі документи, необхідні для розгляду його заяви, підставою для прийняття рішення не може бути представлений позивачем проект ухвали Ради, не було дотримано порядку проходження документів по підрозділах Ради.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Ухвалою Львівської міської ради №794 від 12.06.1997 р. надано у тимчасове користування терміном на 10 років гаражно-будівельному кооперативу "Конвейєр" земельну ділянку площею 2 500 м2 для обслуговування гаражів на вулиці Шевченка, 367 у місті Львові, в тому числі земельну ділянку площею 500 м2 для обслуговування десяти гаражів жертвам політичних репресій.

План території гаражного кооперативу погоджено управлінням земельних ресурсів м. Львова 05.11.1998 р. та ГУАМ м. Львова 22.12.1998 р.

Листом №469 від 28.12.1998 р. позивач звернувся до голови Львівської міської адміністрації із проханням видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 367, на підставі першого примірника "Технічної документації по виготовленню державного акту на землю для ГК "Конвейєр", котрий під №810 знаходиться в Держадміністрації м. Львова.

У листі-відповіді №1630/11 01-15 від 14.01.1999 р. Львівського міського управління земельних ресурсів позивача повідомлено, що технічна документація з виготовлення державного акта направлена на розгляд постійної депутатської комісії землекористування, будівництва і архітектури.

Листом №4 від 29.01.2004 р. позивач звернувся до голови Львівської міської адміністрації із проханням видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 367.

У листі №41 від 17.10.2004 р. позивач просив начальника управління Львівського обласного головного управління земельних ресурсів провести експертизу технічної документації гаражного кооперативу "Конвейєр" у місті Львові по вулиці Шевченка, 367.

Позивачем подано заяву Львівському міському голові від 28.03.2005 р. про закріплення за автогаражним кооперативом "Конвейєр" земельної ділянки площею 4,4459 га за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 367.

Позивачем долучено копію проекту ухвали Львівської міської ради "Про користування гаражно-будівельним кооперативом "Конвейєр" земельною ділянкою на вулиці Шевченка, 367 у м. Львові.

Суду не було надано доказів розгляду Радою заяви позивача про надання земельної ділянки в користування. Радою не приймалося рішення про надання в користування земельної ділянки, рівно ж як і рішення про відмову у надання в оренду земельної ділянки.

На адвокатський запит №1/89 від 25.05.2009 р. ОСОБА_2 Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради повідомлено (лист №2-5710/2403 від 16.06.2009 р.), що договір оренди між Львівською міською радою та гаражно-будівельним кооперативом "Конвейєр" за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, не укладався.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання йому земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 пункту 1.2.3, частини 1 пункту 1.2.4, частини 1 пункту 1.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Пунктом 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поданий на вирішення спір є приватно-правовим та підвідомчий господарському суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Примірний (невичерпний) перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків міститься в решті частин цієї статті. Зокрема, відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 11 статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність обраного позивачем способу захисту встановленим законом вимогам.

Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (стаття 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Конституцією України у статті 13 гарантується право кожного на користування природними об'єктами права власності народу (до яких, зокрема, відноситися земля) відповідно до закону. Відповідно, цьому праву кореспондує обов'язок власника -територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, розглянути таку заяву та прийняти відповідне рішення -про надання земельної ділянки чи про відмову у її наданні.

Матеріали справи не містять доказів того, що Радою розглянуто заяву позивача від 28.03.2005 р. про закріплення за ним земельної ділянки площею 4,4459 га за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 367. За цих обставин така бездіяльність порушує приписи частини 6 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на день подання такої заяви), яка встановлює, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Зазначене свідчить про порушення прав позивача щодо реалізації його правомочностей на отримання земельної ділянки в користування, а тому таке порушене право підлягає захисту шляхом спонукання Ради розглянути подану 28.03.2005 року заяву.

Заперечення Ради, подані в ході судового розгляду зводяться в загальному до практичної неможливості на цей час розглянути заяву позивача з огляду на зміну земельного законодавства, непроходження усіх погоджень землевпорядної документації. Однак такі заперечення стосуються руху документів претендентів на отримання земельних ділянок по підрозділах (управліннях) Ради, на що такі особи впливу не мають. Зазначені вище заперечення не спростовують тієї обставини, що Рада не розглянула подану заяву та додані документи не лише в межах строків, визначених законом, а й будь-яких інших розумних строків. Крім того, недотримання процедури чи неповнота поданих заявником документів, на що також посилається у своїх запереченнях Рада, могли би бути підставою для відмови у наданні земельної ділянки в оренду.

Суд звертає увагу також на ту обставину, що Рада ні в своїх письмових поясненнях, ні в усних в ході судових засідань, не пояснила причин відсутності будь-якого реагування на подану заяву, що додатково свідчить про порушення вимог законодавства.

Судові витрати покладаються на відповідача в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Львівську міську раду (адреса: площа Ринок, 1, місто Львів, 79006; ідентифікаційний код 04055896) розглянути заяву від 28.03.2005 року вх. №2-3162 гаражного кооперативу "Конвейєр" (адреса: вулиця Шевченка, 367, місто Львів, 79069; ідентифікаційний код 20858096) та за результатами розгляду прийняти рішення.

3. Стягнути з Львівської міської ради (адреса: площа Ринок, 1, місто Львів, 79006; ідентифікаційний код 04055896) на користь гаражного кооперативу "Конвейєр" (адреса: вулиця Шевченка, 367, місто Львів, 79069; ідентифікаційний код 20858096) 1 073,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.06.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.