Рішення № 24929191, 19.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.12 Справа№ 5015/1571/12

за позовом: ТзОВ „Агротехніка", м.Луцьк

до відповідача: ТзОВ „В.Д.С.АГРО", с.Завидче

про стягнення 173879,31 грн.

Суддя Н.Мороз

при секретарі Ю.Шиманській

Представники:

від позивача: Ковальчук І.С.

від відповідача: Яшин В.Ю.

Суть спору:

Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю „Агротехніка", м. Луцьк до товариства з обмеженою відповідальністю „В.Д.С.АГРО", с. Завидче про стягнення 173879,31 грн. заборгованості, в т.ч. пені, інфляції та річних.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.05.2012 року.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, в судовому засіданні 10.05.2012р. оголошувалась перерва до 29.05.2012р. Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду від 29.05.2012р., 12.06.2012р.

Представник позивача в судове засідання з"явився, подав письмові пояснення на додаткові заперечення відповідача. Позов просить задоволити та стягнути заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором поставки.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, проти позову заперечив частково. Основний борг в сумі 48513,70 грн. визнав, проти нарахованих позивачем пені, інфляційних та річних заперечив з врахуванням приписів ст.549 ЦК України та відсутністю прострочення грошового зобов"язання. Зазначив, що сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача є завищеною та не відповідає дійсності, поставка відбувалась на підставі усного договору, а не в межах договору поставки №ВЗ-Г-2-2-№13, оскільки в накладних відсутнє посилання на зазначений договір. Крім того повідомив про часткову сплату боргу після подачі позову до суду в сумі 18270,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки від 15.02.2011р. № ВЗ-Г-2-2-№-13.

Згідно умов вищевказаного договору, позивач (постачальник) зобов'язався поставляти відповідачу (покупцю) товар (комбікорм, концентрати для комбікормів, кормові суміші) на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість, згідно умов договору.

Пунктом 2 договору передбачено порядок замовлення товару, його місячне та поточне планування. Проте, як вбачається з матеріалів справи, пункт договору „порядок замовлення товару", сторонами дотримано не було, оскільки доказів оформлення письмових заявок суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними: №557 від 21.02.2011р. на суму 69422,00 грн., №АГ-0001342 від 09.04.2011р. на суму 53604,00 грн., №АГ-0001520 від 21.04.2011р. на суму 29025,00 грн., №АГ-0001525 від 21.04.2011р. на суму 66678,75 грн. (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем не заперечена. Загальна сума поставки склала 218729,75 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Форма і порядок розрахунків по даному договору визначено п.3 договору, а саме: термін оплати за поставлений товар становить 45 календарних днів з моменту відвантаження товару, шляхом перерахування вартості товару (партії товару) на р/р постачальника.

Стаття 598 ЦК України, вказує на те, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідачем оплата за поставлений товар здійснювалась неналежним чином, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості на суму 82307,75 грн. (банківські виписки від 14.09.2011р., 11.11.2011р., 27.12.2011р. в матеріалах справи), повернення товару по накладній №6 від 09.04.2011р. (згідно договору) на суму 41772,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подачі позову до суду становила 94640,00 грн. Відповідачем після подачі позову до суду сплачено 18270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №250 від 27.04.2012р. та не заперечується сторонами. Довідкою ПАТ „ВТБ Банк" Відділення „Луцька регіональна дирекція" від 15.06.2012р. підтверджено, що за період з 28.04.2012р. по 11.06.2012р. будь-яких інших надходжень грошових коштів по поточному рахунку позивача від відповідача не здійснювалось. Відтак, заборгованість відповідача складає 76370,00 грн. і підлягає стягненню.

Заперечення відповідача стосовно того, що поставка здійснювалась позивачем на підставі усного договору (договорів) та поза межами договору №ВЗ-Г-2-2 №13 від 15.02.2011р. не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.

Так, за змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Видаткові накладні, надані позивачем в якості доказу отримання відповідачем товару дійсно не містять посилання на договір №ВЗ-Г-2-2 №13 від 15.02.2011р. Проте, відповідач не зазначив, яким саме нормативно-правовим актом вимагається зазначати у видатковій накладній підставу для здійснення господарської операції. В свою чергу суд зазначає, що договір поставки № ВЗ-Г-2-2-№13 від 15.02.2011р. на момент поставки товару відповідачу був дійсним, поставлений товар відповідає предмету договору, а отже відсутні підстави вважати, що поставка здійснювалась поза його межами, зокрема, на підставі договору за спрощеною формою. Інших письмових договорів між сторонами на поставку товару не укладалось, а відповідач до позивача (постачальника) із заявками про поставку товару за усним договором не звертався.

Посилання відповідача на те, що заборгованість згідно накладної №557 від 21.02.2011р. з врахуванням повернутого товару становить 19283,70 грн. не відповідає дійсності, оскільки товар відповідачем по накладній №6 від 09.04.2011р. на суму 41782,00 грн. повертався із врахуванням ПДВ.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п.5.3 договору, за прострочення терміну оплати поставленого товару, покупець зобов"язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням встановленого індексу інфляції та 50% річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

Згідно поданого розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18239,60 грн. Проте, у відповідності до проведеного судом перерахунку, з врахуванням положень ст. 232 ГК України, стягненню підлягає пеня в розмірі 10005,23 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно, згідно п.5.3 договору, нараховано відповідачу 50% річних від простроченої суми, що становить 58837,42 грн. та інфляційні нарахування в сумі 2169,29 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача становить 147381,94 грн. та підлягає стягненню.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позов задоволити частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 598, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „В.Д.С.АГРО", Львівська область, Радехівський р-н., с. Завидче, вул.. Центральна, 99 (код ЄДРПОУ 34677826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агротехніка", м. Луцьк, вул. Єршова,11 (код ЄДРПОУ 21750952) - 76370,00 грн. основного боргу, 10005,23 грн. пені, 58837,42 грн. - 50% річних, 2169,29 грн. інфляційних нарахувань та 3312, 90 грн. судового збору.

3.В частині стягнення основного боргу в сумі 18270,00 грн.- провадження припинити.

4.В частині стягнення пені в розмірі 8234,37 грн. -відмовити.

5.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 22.06.2012р.