Рішення № 24929050, 20.06.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.12 Справа № 19/5014/1263/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „БіоС", м.Донецьк

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Краснодонська птахофабрика", м.Луганськ

про стягнення 135373 грн. 88 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, представник за довіреністю №139 від 31.08.2009;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 130538 грн. 49 коп. та 3% річних в сумі 4835 грн. 39 коп.

В судовому засіданні 20.06.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надавши усні пояснення.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення №9101610981350.

Відзивом № б/н від 19.06.2012 вимоги позову в частині стягнення заборгованості визнав повністю, відносно 3% річних та індексу інфляції просив їх не застосовувати або зменшити їх розмір. В цьому ж відзиві відповідач виклав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Господарський суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача в частині розгляду справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „БіоС" (постачальник, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Краснодонська птахофабрика" (отримувач, відповідач) 01.01.2009 був укладений договір поставки №1/01/2009-21 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність отримувача кормові домішки (товар) у визначеній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а отримувач зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення отримувача, здійсненного за допомогою електронної пошти, факсимільного зв"язку або засобами зв"язку, що забезпечують фіксацію тексту і дати замовлення, або іншим способом, який є прийнятним отримувачу.

В п.5.1 договору сторони передбачили, що ціна на товар, що поставляється, є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, що поставляється по цьому договору, може бути змінена виключно за домовленістю сторін.

Отримувач оплачує товар по 100% передплаті, шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.3 договору).

28.12.2009 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору поставки, якою п.10.1 договору поставки №1/01/2009-21 від 01.01.2009 викладено в наступній редакції: „Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2010 року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить бажання його розірвати, то строк дії договору вважається продовженим ще на кожні 12 місяців на тих же умовах, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору".

На виконання вказаних умов договору №1/01/2009-21 позивач за період з 28.12.2010 по 12.02.2011 поставив відповідачу товар на суму 175025 грн. 04 коп., що підтверджується матеріалами справи, в т.ч. видатковими накладними №РН-02108 від 28.12.2010, №31 від 14.01.2011, №99 від 27.01.2011, №178 від 01.02.2011, №205 від 11.02.2011, №204 від 12.02.2011 (а.с.11-16) та довіреностями на отримання товару (а.с.17, 18).

Відповідач отримав товар, але оплату здійснив лише частково у розмірі 54665,20 грн., внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 120359 грн. 84 коп., на яку позивач нарахував 3% річних в сумі 4835 грн. 39 коп. та інфляційні в сумі 10178 грн. 65 коп. та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки та визнання позову в цій частині відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача в частині стягнення заборгованості за договором поставки №1/01/2009-21 від 01.01.2009 в сумі 120359 грн. 84 коп. та про їх задоволення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 30.12.2010 по 09.04.2012 в сумі 4835 грн. 39 коп. та інфляційних нарахувань за період з січня 2011 року по березень 2012 року в сумі 8037 грн. 27 коп., оскільки позивач при здійсненні розрахунку інфляційних витрат допустився помилки. Тобто в решті позовних вимог стосовно стягнення інфляційних витрат слід відмовити за безпідставністю.

Дата поставкиСума боргуПеріод нарахуванняІндекс інфляціїІнфляційна складова28.12.201078320,88 33518,68 26655,68 23655,68Січень 2011- квітень 2011 Травень 2011-липень 2011 Серпень 2011 Вересень 2011-березень 20121,010х1,009х1,014х1,013 1,008х1,004х0,987 0,996 1,001х1,000х1,001х1,002х1,002х1,002х1,0033664,70 0 0 261,3714.01.201145891,36Лютий 2011-березень 20121,009х1,014х1,013х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1,000х 1,001х1,002х1,002х1,002х1,003 1950,9927.01.20116089,10Лютий 2011-березень 20121,009х1,014х1,013х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1,000х 1,001х1,002х1,002х1,002х1,003 258,8701.02.201121312,00Лютий 2011-березень 20121,009х1,014х1,013х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1,000х 1,001х1,002х1,002х1,002х1,003 906,0411.02.20116229,20Лютий 2011-березень 20121,009х1,014х1,013х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1,000х 1,001х1,002х1,002х1,002х1,003 264,8212.02.201117182,50Лютий 2011-березень 20121,009х1,014х1,013х1,008х1,004х0,987х0,996х1,001х1,000х 1,001х1,002х1,002х1,002х1,003 730,488037,27Клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про не застосування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та індексу інфляції або про зменшення їх розміру є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Законодавче визначення штрафних санкцій наведене в Цивільному кодексі України.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, 3% річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями в розумінні приписів Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд у виняткових випадках може зменшити тільки розмір неустойки (штрафу, пені), до яких 3% річних та інфляційні нарахування не відносяться, тому суд не може зменшити їх розмір.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Зайве сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду за платіжним дорученням №436 від 12.04.2012 судовий збір в сумі 00 грн. 01 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України згідно приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", на підставі відповідної ухвали.

У судовому засіданні 20.06.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „БіоС", м.Донецьк, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Краснодонська птахофабрика", м.Луганськ, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Краснодонська птахофабрика", вул.Лутугінська, б.127Д, м.Луганськ, код 31931653 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „БіоС", вул.Хірургічна, б.22, офіс 1, м.Донецьк, код 21997523 заборгованість в сумі 120359 грн. 84 коп., 3% річних в сумі 4835 грн. 39 коп., інфляційні нарахування в сумі 8037 грн. 27 коп., судовий збір в сумі 2664 грн. 65 коп., видати наказ позивачу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.06.2012.

Суддя Т.В. Косенко