Рішення № 24928777, 21.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2012 р. Справа № 26/059-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ввіко", Київська обл., м. Вишневепро стягнення 3 188 723,10 грн.,за участю представників:

позивача:ОСОБА_1, довіреність № б/н від 06.06.2012 року; ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.2012 року;відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 2 580 530,52 грн. боргу у вигляді попередньої опати, 334 832,67 грн. 16% річних, 249 355,52 грн. штрафу за порушення строків поставки товару, 17 395,04 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості, 6 609,35 грн. збитків, а загалом 3 188 723,10 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з поставки товару за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02/11 від 23.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.06.2012 року.

Через канцелярію суду 07.06.2012 року позивач надав письмові пояснення у справі.

07.06.2012 року через канцелярію суду позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на банківських рахунках в сумі 3 188 723,10 грн.

Розглянувши дану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 21.06.2012 року.

Через канцелярію суду 21.06.2012 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 2 580 530,52 грн. боргу у вигляді попередньої опати, 382 342,71 грн. 16% річних, 249 355,52 грн. штрафу за порушення строків поставки товару, 17 395,04 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості, 6 609,35 грн. збитків.

Представник відповідача в судові засідання 07.06.2012 року та 21.06.2012 року не з'явився, відзив на позов не надав, проте через канцелярію суду 21.06.2012 року надав клопотання про відкладення розгляду справи, однак не надав суду доказів неможливості подання відзиву на позовну заяву та неможливості з'явлення в судове засідання його керівника або уповноваженого представника.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений строками вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ввіко" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Винфорт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02/11, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця на умовах, передбачених даним договором, мелясу бурякову врожаю 2011 року, українського походження (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і провести розрахунки за товар в строк, в розмірі та в порядку, передбаченому даним договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 11.1 договору).

Відповідно до умов договору та додаткових угод, що були укладені між сторонам, відповідач повинен був у строк з 25.09.2011 року по 25.11.2011 року здійснити поставку партій меляси бурякової врожаю 2011 року українського походження на наступних умовах:

- за додатковою угодою № 1 від 23.06.2011 року ? поставка партії меляси у кількості 5000 тонн +/- 5% за ціною 520,00 грн. у т.ч. ПДВ за одну тонну, на загальну суму 2 600 000,00 грн. +/- 5% у т.ч. ПДВ;

- за додатковою угодою № 2 від 15.07.2011 року ? поставка партії меляси у кількості 5000 тонн +/- 5% за ціною 565,00 грн. у т.ч. ПДВ за одну тонну, на загальну суму 2 825 000,00 грн. +/-5% у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 від 23.06.2011 року та п. 2 додаткової угоди № 2 від 15.07.2011 року покупець здійснює 100% передоплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Додатковою угодою № 3 від 18.11.2011 року було погоджено вартість, меляси, що відвантажується з ж.д. станції Миронівна у кількості 836,300 тонн в сумі 416,000 грн. за одну тонну, у зв'язку із не відповідністю товару якісним показникам, передбаченим п. 3.2 договору.

На виконання умов договору, позивач в якості попередньої оплати сплатив на користь відповідача 5 425 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 3150 від 24.06.2011 року на суму 2 600 000,00 грн., № 3474 від 18.07.2011 року на суму 2 825 000,00 грн.

Проте, відповідач не належним чином виконав свої договірні зобов'язання з поставки товару, поставивши лише 5 586,628 тонн товару загальною вартістю 2 844 469,48 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 18.11.2011 року) грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Іншу частину товару в розмірі 4 413,372 тонн. відповідач взагалі не поставив позивачу.

Таким чином, попередня оплата за товар у сумі 2 580 530,52 грн. знаходиться на рахунку відповідача.

Доказів поставки товару вартістю 2 580 530,52 грн., оплаченого позивачем, чи повернення сплачених позивачем зазначених грошових коштів відповідачем суду не надано.

Частинами 2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплачених останнім грошових коштів як попередньої оплати в сумі 2 580 530,52 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до п. 9.5 договору у випадку невиконання продавцем зобов'язань з поставки товару, продавець, у відповідності зі ст. 693 ЦК України, зобов'язаний за письмовою вимогою покупця здійснити повернення раніше перерахованих за товар грошових коштів, з урахуванням 16% річних, нарахованих за період з дня отримання продавцем суми попередньої оплати до дня повернення такої суми покупцю.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з поставки товару на суму попередньої оплати нараховано 382 342,71 грн. 16% річних відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення 16% річних в розмірі 382 342,71 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 9.2 договору порушення строків поставки товару чи за непоставку товару продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10% від вартості непоставленого в строк товару.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з поставки товару нараховано 249 355,52 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення штрафу в розмірі 249 355,52 грн., який нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 17 395,04 грн. штрафу від вартості поставленого товару неналежної якості.

Судом встановлено, що відповідач поставив позивачу товар неналежної якості, що відвантажувався з ж.д. станції Миронівна у кількості 836,300 тонн, що підтверджується додатковою угодою № 3 від 18.11.2011 року та копією звіту про інспекцію № КІ1110-1423/R, виданого ІП „СЖС Україна" віл 14.11.2011 року.

За правилом ч. 1 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як вбачається з фактичних обставин, позивач скористався своїм правом щодо зменшення ціни поставленого неякісного товару. Відповідач, визнав поставку товару неналежної якості, тому й знизив вартість неякісного товару, про що свідчить підписана сторонами додаткова угода № 3 від 18.11.2011 року.

Разом з тим, сторони у спірному договорі погодили додаткову відповідальність за поставку неякісного товару, зокрема, за умовою п. 9.3 договору за поставку товару неналежної якості продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 5% від вартості поставленого неякісного товару.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 17 395,04 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості, який нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору підлягає задоволенню.

Також одним з правових наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 6 609,35 грн. збитків за проведення експертизи.

Обґрунтовуючи свій позов в частині стягнення з відповідача 6 609,35 грн. збитків, позивач посилається на те, що у зв'язку із поставкою відповідачем неякісного товару ТОВ „Винфорт" звернулось до ІП „СЖЧ Україна" для проведення експертизи та оплатило її вартість -6 609,35 грн.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вартість здійсненої ІП „СЖЧ Україна" на замовлення позивача експертизи поставленого відповідачем неякісного товару становить 6 609,35 грн., які є реальними збитками, що також підлягають стягненню з відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 6/268.

Судовий збір, у розмірі 64 380,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи, відмову в задоволені заяви позивача про забезпечення позову, та те, що позивачем не був сплачений судовий збір за подання вказаної заяви судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. з врахуванням інформаційного листа ВГСУ від 23.05.2012 року № 01-06/704/2012 та на підставі ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ввіко" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Механізаторів, буд. 1, код 13300531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт" (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, буд. 3, код 30704028) 2 580 530 (два мільйони п'ятсот вісімдесят тисяч п'ятсот тридцять) грн. 52 коп. попередньої оплати, 382 342 (триста вісімдесят дві тисячі триста сорок дві) грн. 71 коп. 16% річних, 249 355 (двісті сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 52 коп. штрафу за порушення строків поставки, 17 395 (сімнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 04 коп. штрафу за поставку товару неналежної якості, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Винфорт" (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, буд. 3, код 30704028) на користь Державного бюджету України в особі ГУДКСУ у Київській області (код ЄДРПОУ 37955989, рахунок 31214206783001 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ суду 03499945) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору за розгляд судом заяви про забезпечення позову.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 26.06.2012 р.

Суддя Т.Д. Лилак