Рішення № 24928735, 13.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 14/045-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 4 від 03.01.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 04-03/4 від 03.01.2012 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта", м. Вишгород

про стягнення 21 355, 30 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРАТ „Страхова компанія „Уніка" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТДВ „Страхова компанія „Провіта" про стягнення 21 355, 30 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу -збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 27.09.2011 р. о 16 годині 30 хвилині в м. Києві по вул. Народного ополчення за участю транспортного засобу - автомобіля „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, майнові інтереси якого, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно договору № 030322/4005/0000023 добровільного комплексного страхування на транспорті від 24.06.2011 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4 та ПРАТ „Страхова компанія „Уніка", та транспортного засобу - автомобіля „Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Луганськінтерресурс" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого як користувача вказаного транспортного засобу була застрахована згідно полісу № АА/1167376 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.09.2011 р., укладеного між ТОВ „Луганськінтерресурс" і ТДВ „Страхова компанія „Провіта", і який був визнаний судом винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2012 р. порушено провадження у справі № 14/045-11 за позовом ПРАТ „Страхова компанія „Уніка" до ТДВ „Страхова компанія „Провіта" про стягнення 21 355, 30 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 30.05.2012 р.

30.05.2012 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.06.2012 р.

13.06.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, та усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011 р. о 16 годині 30 хвилині в м. Києві по вул. Народного ополчення відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі -дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, та транспортного засобу - автомобіля „Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Луганськінтерресурс" і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_5

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_4 на транспортний засіб - автомобіль „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп транспортний засіб - автомобіль „Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належав ТОВ „Луганськінтерресурс", був під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, що працював у ТОВ „Луганськінтерресурс", під час виконання ним трудових обов'язків, що підтверджується довідкою б/н від 27.09.2011 р. Відділу ДАІ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, полісом № АА/1167376 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.09.2011 р., укладеним між ТОВ „Луганськінтерресурс" і ТДВ „Страхова компанія „Провіта", наявними у матеріалах справи.

Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_5 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_4 внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2011 р. у справі № 3-9399/11 та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_4, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом -автомобілем „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані згідно договору № 030322/4005/0000023 добровільного комплексного страхування на транспорті від 24.06.2011 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_4 та ПРАТ „Страхова компанія „Уніка".

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 27.09.2011 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_5, склала 22 035, 98 грн., що підтверджується висновком про оцінку матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу № 05794/КВ від 02.11.2011 р., проведеним і складеним фізичною особою -підприємцем, оцінювачем ОСОБА_6, наявним у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви б/н від 29.09.2011 р., страхового акту № 00075887 від 29.11.2011 р., наказу № 75887 від 29.11.2011 р., 05.12.2011 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_4 у розмірі 21 355, 30 грн. (розмір франшизи згідно п. 1.3. договору -0, 5 %), що підтверджується платіжним дорученням № 039983 від 05.12.2011 р. на суму 21 355, 30 грн., наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_5 як користувача транспортного засобу -автомобіля „Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована згідно полісу № АА/1167376 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.09.2011 р., укладеного між ТОВ „Луганськінтерресурс" і ТДВ „Страхова компанія „Провіта". Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн., франшиза -0, 00 грн. Строк дії даного договору становив з 25.09.2011 р. по 24.02.2012 р.

30.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою № 6748 від 30.01.2012 р., у якій він просив відповідача сплатити 21 355, 30 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування", Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування".

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Пунктом 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - автомобілю „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, було завдано з вини працівника ТОВ „Луганськінтерресурс" -водія фізичної особи ОСОБА_5, суд дійшов висновку, що у зв'язку із виплатою фізичній особі ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 21 355, 30 грн. відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 21 355, 30 грн. до ТОВ „Луганськінтерресурс", що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_2, був його власністю, і дтп сталася з вини його працівника - водія фізичної особи ОСОБА_5 під час виконання останнім своїх трудових обов'язків.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди. (Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ „Страхова компанія „Країна" до АТ „Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 4 526, 80 грн.).

Таким чином, однією із осіб, відповідальною за завдану фізичній особі ОСОБА_4 шкоду у розмірі на суму 21 355, 30 грн., у даному випадку є відповідач відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом № АА/1167376 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.09.2011 р., на суму 50 000, 00 грн. (франшиза - 0, 00 грн.).

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу -збитків у розмірі 21 355, 30 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" (ідентифікаційний код 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Уніка" (ідентифікаційний код 20033533) 21 355 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят п'ять) грн. 30 (тридцять) коп. страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

22 червня 2012 р.