Рішення № 24928595, 07.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/3950-2012 07.06.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 34 613,69 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - відповідач) про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 34 613,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 34 613,69 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/3950-2012, розгляд справи призначено на 20.04.2012 р.

19.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім у судовому засіданні 20.04.2012 р.

У судове засідання 20.04.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Вимоги ухвали від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представники сторін в судове засідання 20.04.2012 р. не з'явилися, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012, розгляд справи відкладено на 11.05.2012 р.

У судове засідання 11.05.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012. Вимоги ухвали від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012 позивач виконав.

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Вимоги ухвали від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 11.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012, розгляд справи відкладено на 24.05.2012 р.

У судове засідання 24.05.2012 р. представник позивача з'явився та подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 24.05.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Вимоги ухвали від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 24.05.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 24.05.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 24.05.2012р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 07.06.2012 р.

31.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про неможливість прибуття останнього у судове засідання 07.06.2012 р. та документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 07.06.2012 р. представник позивача не з'явився, про що попередив суд заявою № 1191-1-17/1 від 29.05.2012 р.

Представник відповідача у судове засідання 07.06.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2011 р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі - страхувальник) та Закритим акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»(назву товариства змінено на Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», далі - позивач) було укладено Договір страхування транспортного засобу № СТД 7421197, відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1.

ОСОБА_1 11.07.2011 р. о 09 год. 05 хв., керуючи автомобілем марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, на вул. Патріса Лумумби в м. Києві, не дав дороги автомобілю, що рухався по головній дорозі, чим порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, змінив напрямок руху та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 та здійснив наїзд на дорожній знак, в результаті чого механічні пошкодження отримали три транспортні засоби.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2011 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425,00 грн.

Згідно з наявним у матеріалах справи Висновком про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу № 294/КВ1 від 17.07.2011 р. (далі - Висновок) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, становить 30 235,78 грн.

Вказана у Висновку вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, підтверджується розрахунком електронної системи «Аудатекс», доданим спеціалістом до вказаного Висновку.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 2850 від 26.07.2011 року, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 11.07.2007 р. о 09 год. 05 хв. на вул. Патріса Лумумби в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 34 613,69 грн.

Розрахунком суми страхового відшкодування б/н б/д визначено, що розмір страхового відшкодування становить 34 613,69 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 2850 від 26.07.2011 р. та розрахунку суми страхового відшкодування б/н б/д позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 34 613,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4220 від 28.07.2011 р. (14 613,69 грн.), № 4005 від 29.07.2011 р. (10 000,00 грн.) та № 4217 від 02.08.2011 р. (10 000,00 грн.).

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Оскільки відповідач не з'являвся у призначені судові засідання та не виконав вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3950-2012, з метою з'ясування всіх обставин справи судом направлено на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України запит № 06-37.1/5011-71/3950-2012 про отримання інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3891730.

07.05.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист -відповідь від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 10554/7-3-11 на судовий запит № 06-37.1/5011-71/3950-2012 від 20.04.2012 р., з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3891730.

Також, судом встановлено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3891730 є договором ІІІ типу.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

З огляду на вищенаведене, оскільки винною особою у вчиненні адміністративного правопорушення не є страхувальник, вказаний у Полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3891730, з метою з'ясування всіх обставин справи, судом направлено повторний запит на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації щодо осіб, цивільно-правова відповідальність яких застрахована за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3891730.

22.05.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист -відповідь № 12106/7-3-11 з Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність винної особи у скоєнні ДТП 19.08.2011 р. ОСОБА_1 застрахована полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3891730.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АА/3891730 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_2 застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/3891730, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування № 1816-17/1 від 28.10.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вказану заяву отримав, відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

24.05.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог з огляду на те, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, відповідно до Полісу № АА/3891730 становить 50 000,00 грн. на одного потерпілого.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з абз. 2 п. 9.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.

Таким чином, позивач просить стягнути на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 34 613,69 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається судом до уваги.

Сума страхового відшкодування, заявлена позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 34 613,69 грн., перевищує розмір матеріального збитку, визначеного у Висновку (30 235,78 грн.).

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Оскільки чинне законодавство України передбачає, що страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, то Висновок про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 294/КВ1, є належним доказом вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки складений згідно з вимогами Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 30 235,78 грн. (вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, відповідно до Висновку № 294/КВ1)

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код: 0034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА»(83052, м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, ідентифікаційний код: 13490997) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 30 235 (тридцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 405 (одна тисяча чотириста п'ять) грн. 93 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 12.06.2012 р.