Рішення № 24928499, 14.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/4487-2012 14.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»

До Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Київська міська рада

Про внесення змін до договору оренди

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 21.05.12.;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

О б с т а в и н и с п р а в и:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(далі - позивач) до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі -відповідач) про визнання укладеною з моменту прийняття рішення Додаткової угоди № 2 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.08., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Мологвардійська, 32 між позивачем а відповідачем в редакції, викладеній позивачем.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору оренди в частині зміни розміру орендної плати, шляхом укладення Додаткової угоди № 2 до вказаного Договору, але відповідач відмовився підписати зазначену Додаткову угоду, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.12. порушено провадження у справі № 5011-30/4487-2012, розгляд справи було призначено на 24.04.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 22.05.12.

В судовому засіданні 22.05.12. на підставі ч. 3 ст.77 ГПК України оголошено перерву до 31.05.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.12. на підставі ст. 27 ПК України залучено до участі у розгляді справи № 5011-30/4487-2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Київську міську раду; розгляд справи відкладено на 07.06.12.

В судовому засіданні 07.06.12. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.12. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-30/4487-2012, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено на 14.06.12.

11.06.12. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано заяву про уточнення позовних вимог.

14.06.12. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України через відділ діловодства господарського суду міста Києва подану заяву про зміну предмету позову відповідно до якої позивач просить суд внести зміни до Договору оренди цілісного майнового комплексу який розташований за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, укладеного між позивачем і відповідачем шляхом викладення п. 3.1 розділу 3 «Орендна плата»в редакції, запропонованій позивачем та підтримано вказану заяву в судовому засіданні 14.06.12.

Розглянувши вказану заяву, суд відзначає, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вказане також викладено в п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Представником позивача в судовому засіданні 14.06.12. підтримано свої позовні вимоги, в редакції зави, яка подана 14.06.12.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні 14.06.12. о 10-00 заперечує.

В судовому зсіданні 14.06.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.06.12. о 14-15.

Представники відповідача та третьої особи в призначене судове засідання не з'явились, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/4487-2012.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 686 від 21.04.08, між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено Договір оренди майнового комплексу плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ»Солом'янського району міста Києва № б/н від 15.05.08. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ»Солом'янського району міста Києва, розташованого за адресою: м.Київ, вул. Молодогвардійська, 32.

Згідно з п. 3.1 Договору, орендна плата визначається згідно з Методикою розрахунку і порядком використання орендної плати за користування майном, що належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва, затвердженої рішенням Солом'янської районної у м. Києві ради від 20.12.2006 року № 101 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень місяць 2008 року, останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) 190 357,00 грн.(сто дев'яносто тисяч триста п'ятдесят сім гривень 00 копійок).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 Договору і встановлено, що Договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 15.05.08. до 14.05.18. включно.

Позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору оренди в частині зміни розміру орендної плати, шляхом укладення Додаткової угоди № 2 до вказаного Договору.

Проте, відповідач відмовився підписати зазначену Додаткову угоду, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 34/6250 затверджено Положення про оренду майна територіальної громади м. Києва.

Пунктом 6.2. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, визначено, що розмір орендної плати визначається, зокрема, згідно з Методикою.

Додатком 3 до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва є Методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Пунктом 9 такої Методики визначено розмір річної орендної плати за об'єкт оренди -цілісний майновий комплекс, який визначається із множини вартості цілісного майнового комплексу та орендної ставки за використання об'єкта оренди, яка визначена згідно з таблицею 1 п. 22 цієї методики, %.

Відповідно до Таблиці 1 п. 22 Методики, орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу позивача підпадає під розділ «Інші об'єкти»та складає 5%.

У відповідності із статтями 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Аналогічна норма міститься в статті 189 Господарського кодексу України, згідно якої ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.08. розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 10.3 Договору, зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

Листом № 132/01 від 15.03.12. позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору оренди та направив примірники Додаткової угоди № 2, що підписана позивачем та скріплена його печаткою.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Орендар правомірно звернувся до Орендодавця з пропозицією про внесення змін до Договору оренди

Проте, відповідач листом від 26.03.2012 року № 3716/01 відмовився підписувати додаткову угоду, посилаючись на існування заборгованості в позивача по сплаті орендної плати згідно Договору оренди.

Водночас, враховуючи предмет даного спору, предметом дослідження суду у цій справі не є обставини оплати заборгованості з орендної плати позивачем відповідачу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. 188 та ст. 181 Господарського кодексу України, позивач надіслав відповідачу примірники угоди про внесення змін до Договору оренди, який у двадцятиденний термін зобов'язаний був їх підписати або надати позивачу примірники протоколів розбіжностей з підписаними угодами.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони не дійшли погодження щодо змін умов Договору, у зв'язку з чим позивач, відповідно до вимог чинного законодавства та Договору, звернувся до суду з позовом про внесення змін до Договору.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни суперечить законодавству.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати тому законодавча зміна розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Наявність підстав для внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати ґрунтується на вимогах закону.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»задовольнити повністю.

2. Внести зміни до Договору № б/н від 15.05.08. оренди цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ»Солом'янського району міста Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, б. 32; ідентифікаційний код 34353218) та Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 41, ідентифікаційний код 37378937), виклавши п. 3.1 розділу 3 «Орендна плата»Договору № б/н від 15.05.08. оренди цілісного майнового комплексу в наступній редакції: «3.1. Орендна плата визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженою рішенням Київської міської ради VIII сесія VI скликання «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва»№ 34/6250 від 22 вересня 2011 року. Розмір річної орендної плати за об'єкт оренди -цілісний майновий комплекс визначається за формулою, що визначена п.9 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, і складається з множини вартості цілісного майнового комплексу та 5% орендної ставки за використання об'єкта оренди».

3. Стягнути з та Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 41, ідентифікаційний код 37378937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Плюс»03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, б. 32; ідентифікаційний код 34353218) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.12.

Суддя Т.М. Ващенко