Рішення № 24927862, 19.06.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" червня 2012 р. Справа № 21/5007/22/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 01.07.12р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 18.06.12р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Лугинська центральна районна аптека №27" (смт.Лугини, Житомирська область)

про стягнення 46618,11 грн.

За клопотанням позивача, у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 46618,11грн. з яких: 16920,00грн. заборгованості за поставлений товар, 1666,63грн. пені, 3699,59грн. збитків та 24331,89грн. процентів за користування грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій накладних за період з 11.05.11р. по 08.08.11р. включно, доказів здійснення відповідачем проплат за договором №36-33 від 20.10.09р. та заяви про уточнення позовних вимог від 19.06.12р., згідно якої позивач просить суд вважати вірними наступні позовні вимоги: стягнути з відповідача на користь позивача 16920,32грн. основного боргу; 1666,33грн. пені, 3699,59грн. збитків та 24331,89грн. процентів за користування грошовими коштами (а.с. 6-43, т.2). Позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, необхідність подачі якої пояснив допущеною під час виготовлення позовної заяви, помилкою щодо суми основного боргу. В усному порядку зазначив, що, розмір пені відкориговано відповідно до ціни позову.

Заява від 19.06.12р. в частині уточнення суми основного боргу приймається господарським судом, як така, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, тому спір вирішується з врахуванням вказаної заяви в цій частині. Що стосується пені, у суду, згідно вказаної заяви, відсутні підстави для врахування при вирішенні спору уточненого її розміру.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо наявності на дату звернення до суду заборгованості у розмірі 16920,32грн., не заперечував, однак вказав, що у зв'язку із сплатою 31.05.12р. додатково 1975,49грн. в погашення боргу, останній зменшився на зазначену суму. Подав клопотання про долученння до матеріалів справи копії Статуту КП "Лугинська центральна районна аптека №27", копії довідки з ЄДРПОУ та копії платіжного доручення №237 від 31.05.12р. (а.с. 44-51, т.2).

Вищезазначені клопотання про долучення документів до матеріалів справи, судом задоволено.

Представник позивача також підтвердив факт надходження коштів від відповідача в сумі 1975,49грн.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказав позивач у позовній заяві, на підставі договору поставки №36-33 від 20.10.09р., ним було поставлено відповідачу лікарські засоби, вироби медичного призначення та продукцію інших товарних груп, за наступними накладними:

- №Рнк-956007 від 15.08.11р. на суму 11860,11грн., із строком оплати -до 26.08.11р.;

- №Рнк-966592 від 05.09.11р. на суму 3291,14грн., із строком оплати - до 06.10.11р.;

- №Рнк-966648 від 05.09.11р. на суму 7903,30грн., із строком оплати - до 06.10.11р.;

- №Рнк-0209786 від 22.12.11р. на суму 1609,36грн., із строком оплати - до 06.10.11р.

Всього вартість поставки за накладними на загальну суму 24663,91грн.

Зазначає, що відповідач в погашення заборгованості за товар розрахувався частково, на суму 7743,59грн., заборгувавши 16920,32грн.

У зв'язку із вказаним, посилаючись на ст. 217, 224, ч. 4 ст. 225, ст. 230, ч.2,4 ст. 232 ГК України, ст.ст. 536, 546, 549-551, п.1 ст. 623 ЦК України, а також п.п. 5.1., 9.6. Договору поставки №36-33 від 20.10.09р., позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкцій у вигляді неустойки у формі пені в розмірі 1666,63грн., 3699,59грн. збитків, 24331,89грн. процентів за користування грошовими коштами (а.с. 7-11, т.1, 7-8, т.2).

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, суму боргу, з урахуванням здійсненої проплати не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спір між ними виник в процесі виконання договору №36-33 від 20.10.09р. (а.с.12-15, т.1), що за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаного Договору позивач на підставі видаткових накладних (а.с. 16-23, т.1) поставив відповідачу товар на загальну суму 24663,91грн.

При цьому, саме у накладних сторони передбачили строки оплати отриманого згідно них товару.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1. Договору, сторони погодили, що оплата за поставлений постачальником товар може здійснюватися покупцем у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової оплати "по факту" постачання товару покупцеві, відстрочення платежу на різні терміни, що зазначається у кожній видатковій накладній постачальника. Покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній постачальника...

Крім того, пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що за умов часткової оплати за поставлений товар, покупець під час кожного платежу в платіжному документі зобов'язаний зазначити номер накладної, за якою проводиться часткова оплата. До моменту остаточного розрахунку за попередні партії товару, кожний черговий платіж покупця враховується як оплата за партію товару, поставлену покупцеві раніше попередніх і неоплачену на момент платежу, незалежно від того, яка видаткова накладна постачальника вказана у платіжному дорученні покупця.

Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар, згідно вищевказаних накладних, виконав частково, сплативши 7743,59грн., в результаті чого станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача склала 16920,32грн., що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

При цьому, слід зазначити, що заборгованість в сумі 17920,32грн. (без урахування сплати в сумі 1000,00грн., здійсненої 11.01.12р.), сторонами підтверджена у підписаному ними акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.12р. за період з 01.06.11р. по 31.12.11р. (а.с. 65, т.1).

Разом з тим, під час розгляду справи в суді відповідачем, згідно платіжного доручення №237 від 31.05.12р. (а.с. 51, т.2), було сплачено 1975,49грн., що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар обгрунтавані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 14944,83грн.

В частині стягнення 1975,49грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується заявленої позивачем пені, що згідно розрахунку останнього (а.с. 7-8, т.1) становить 1666,63грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що за невчасну або неповну оплату отриманого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого товару до моменту остаточного розрахунку.

Однак, при здійсненні перерахунку, судом було встановлено, що по видатковим накладним №Рнк-966592 від 05.09.11р. на суму 3291,14грн., згідно якої строк оплати зазначено до 06.10.11р., та №Рнк-966648 від 05.09.11р. на суму 7903,30грн., із строком оплати - до 06.10.11р. - позивач помилково почав рахувати пеню з 06.09.11р., а по накладній №Рнк-0209786 від 22.12.11р. на суму 1609,36грн., згідно якої строк оплати зазначено - до 06.10.11р., почав рахувати з 22.12.11р., тобто раніше.

За вказаних обставин, здійснивши перерахунок пені по кожній накладній, за період з моменту виникнення заборгованості по визначену позивачем дату - 23.03.12р., з урахуванням здійснених проплат , суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 1537,06грн. У стягненні 129,57грн. пені слід відмовити.

Щодо заявлених позивачем збитків у розмірі 3699,59грн., нарахованих згідно п. 5.1. Договору, у відповідності до якого, в разі порушення покупцем терміну повної оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, він зобов'язаний виплатити постачальнику, окрім пені, збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою, а також окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати постачальника, пов'язані з притягненням покупця до виконання його грошових зобов'язань за даним договором, слід зазначити, що за приписами ст. 623 ЦК України, доведення розміру збитків покладається на кредитора. Крім того, для стягнення збитків необхідно довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, наявність вини.

Враховуючи, що позивачем не обгрунтовано та документально не підтверджено, як сам факт заподіяння збитків, так і їх розмір, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Також суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 24331,89грн. процентів за користування грошовими коштами, яка грунтується на п. 9.6. Договору (а.с. 9, 11, т.1), враховуючи наступне.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, як вбачається з п. 9.6. Договору, в разі прострочення покупцем повної оплати товару, отриманого від постачальника, більше ніж на 15 календарних днів, постачальника має право стягнути з покупця 0,5% від загальної вартості партії товару з простроченої повною оплатою на вищевказаний термін, за кожен день користування покупцем грошовими коштами постачальника.

Тобто, як вбачається з п.9.6 Договору та із розрахунків позивача (а.с. 9,11, т.1), відсотки ним нараховано у в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто у визначеному для нарахування пені порядку. Враховуючи, що пеня позивачем також заявлена до стягнення, а подвійне її стягнення не відповідає приписам чинного законодавства, у задоволенні вимоги про стягнення 24331,89грн. процентів за користування грошовими коштами слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню частково на суму 16481,89грн., з яких: 14944,83грн. основного боргу та 1537,06грн. пені.

У стягненні 129,57грн. пені, 3699,59грн. збитків та 24331,89грн. процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє.

В частині стягнення 1975,49грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Лугинська центральна районна аптека №27" (11303, Житомирська обл., Лугинський р-н., смт. Лугини, вул. Базарна, буд. 14/18, код 01977116)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 6, код 30886474):

- 14944,83грн. основного боргу;

- 1537,06грн. пені;

- 637,24грн. судового збору.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1975,49грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. В частині стягнення 3699,59грн. збитків та 24331,89грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22 червня 2012 року.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов.).