Рішення № 24927340, 25.06.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.12р. Справа № 15/5005/3721/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес", м. Дніпропетровськ

про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.2012р. № 51 укладеним

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №135 від 12.04.11р.

від відповідача: ОСОБА_4, представник за довіреністю № б/н від 10.10.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес" (далі - відповідач), про визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.2012р. № 51 укладеним.

Позовні вимоги мотивовані відмовою відповідача в укладанні договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.12р., що полягає у ненаданні відповідачем ані підписаного та скріпленого печаткою договору, ані протоколу розбіжностей, за наявності доказів отримання відповідачем вказаного договору.

Ухвалою господарського суду від 24.04.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 22.05.12р.

Ухвалою господарського суду від 22.05.12р. розгляд справи відкладено на 14.06.12р.

14.06.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 20.06.12р.

20.06.12р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.12р.

25.06.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення та копії судових рішень з аналогічних справ.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суду відмовити позивачу в їх задоволенні.

В судовому засіданні 25.06.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.12р. позивач направив на адресу відповідача для підписання та скріплення печаткою проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.12р. № 51 (далі - Договір), який було отримано відповідачем 23.02.12р., що підтверджує відповідна відмітка на супровідному листі № 00330/675 від 23.02.12р. до проекту Договору (зворот а.с.8).

Позивач посилається на п.п. 3, 4 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що на момент подання цього позову, позивач не отримав від відповідача ані підписаного та скріпленого печаткою проекту договору, ані протоколу розбіжностей, в результаті чого між позивачем та відповідачем не було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.12р. № 51 (а.с.9-12).

Крім того, позивач посилається на п.п. 1.7., 1.10, 5.15, 10.2, 6.29, 6.32 Правил користування електричною енергією, на п.п. 1.8, 2.5 Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691 та зазначає, що відповідач є власником електричних мереж та основним споживачем. Оскільки, відповідач є споживачем електричної енергії відповідно до Правил та договору про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем, то відповідач у відповідності до Правил користування електричною енергією не має права відмовити в укладенні договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Таким чином, позивач просить визнати договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.12р. № 51, між позивачем та відповідачем, укладеним в редакції позивача.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач стверджує, що проект Договору не містить передбачених діючим законодавством істотних умов, а тому не може бути укладеним у наданій редакції.

Крім того, відповідач стверджує, що Договір не відповідає типовому договору, затвердженому Постановою національної комісії з питань регулювання електроенергетики України.

Відповідач зазначає, що п.п. 1.2, 5.2 - 5.5, 6.1.2., 6.1.3, 6.4.1, 6.4.2 Договору позивачем доповнені та перетворені за власним розсудом., а п.п. 2.4, 2.5, 2.8, 2.10, 2.13, 2.14 у типовому договорі затвердженому НКРЕ взагалі не існують. Відповідач вважає, що таке доповнення та змінення пунктів договору суперечить п.5.2 Правил користування електричною енергією, в яких зазначається, що при укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

Також відповідач стверджує, що Договір містить вимоги щодо здійснення оплати з боку користувача, але всупереч ст. 903 Цивільного кодексу України не містить суму яка підлягає оплаті.

Крім того, відповідач зазначає, що в кошторисі обґрунтованих річних витрат, який є додатком до Договору, відсутнє будь-яке зазначення витрат, згідно з якими позивач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж, тобто відповідача.

Відповідач стверджує, що вимога про укладання Договору без зазначення ціни є порушенням основних умов договору, оскільки суперечить ч.1. ст. 632 Цивільного кодексу України. Також позивачем не дотримано умов ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України, яким встановлено, що при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Додаток "Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж" взагалі не заповнений: не визначені суми складових частин витрат, не визначені фактичні витрати. З огляду на вказане не можливо встановити плату за спільне використання технологічними електричними мережами, а отже відсутня одна з основних умов Договору - ціна.

Також відповідач стверджує, що 12.07.11р. господарським судом Дніпропетровської області по справі № Б15/365-08 винесена постанова про визнання відповідача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури строком на 1 рік, тобто до 12.07.12р., в той час як строк дії Договору визначений до 31.12.12р., а отже не є можливим укладення договору на більш тривалий строк ніж дата закінчення ліквідаційної процедури.

Таким чином, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 ст. 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно з п.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

За приписами п. 3 ст.179 Господарського кодексу України, укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці визначаються Законом України "Про електроенергетику", який також регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ч. 6 ст. 24, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

В силу статей 3, 7 Законом України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 р. за № 417/1442 (надалі - Правила).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів "Загальні положення", "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів" поширюються на всіх споживачів без винятку (п.1.1 Правил).

Відповідно до положень пункту 1.2 Правил, електропередавальна організація - це суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території.

Згідно з положеннями пункту 1.4 Правил, точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Відповідно п.1.5 Правил, у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

У разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках (п.1.7 Правил).

З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що запропонований позивачем договір є обов'язковим до укладання в силу закону та фактичних обставин.

Твердження відповідача стосовно того, що деякі пункти запропонованого позивачем договору відсутні у типовому договорі затвердженому постановою НКРЕ, а також посилання на те, що деякі пункти взагалі відсутні у типовому договорі господарський суд не приймає до уваги, оскільки п.5.2. Правил не носить імперативний характер, а дає право сторонам визначати самостійно зміст договору на основі типового договору.

Відповідно п. 5.2. Правил, при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

Твердження відповідача, стосовно того, що кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж взагалі не заповнений безпідставне, оскільки у відповідності до п.1.8. Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691 (далі - Методика), саме відповідач має складати даний кошторис.

Відповідно до п.1.8. Методики, для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній календарний рік.

Твердження відповідача стосовно того, що договором не встановлена ціна, а отже він суперечить нормам чинного законодавства та не може бути укладеним також не відповідає дійсності, та спростовується наступним.

Згідно з ч.3. ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно ч.4 ст. 632 Цивільного кодексу України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, ч.4. ст. 632 Цивільного кодексу України не передбачено, що кінцева ціна у грошовому еквіваленті має бути закріплена в договорі та не обмежує право сторін договору на визначення ціни Договору в ході здійснення господарської діяльності, за умови визначення яким саме чином буде визначатися ціна.

Пунктом 7.2. спірного Договору встановлено вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку 3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженою постановою НКРЕ від 12.06.08 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.08р. за №732/15423.

В Додатку № 3 до спірного Договору (а.с.26), зазначено, що сума обґрунтованих річних витрат на утримання технологічних електричних мереж за базовий період (Ввм, грн.), зазначена у Додатку № 6 до договору "Кошторис обґрунтованих річних витрат".

Крім того, Додатком № 3 до спірного Договору, передбачено яким саме чином проводиться нарахування та передбачена формула за якою проводиться розрахунок плати, яка підлягає відшкодуванню позивачем відповідачу.

Пунктом 6.32 Правил встановлено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовується власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.

Згідно з п. 1.8 Методики, для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосується цього виду діяльності за попередній календарний рік».

Також положеннями пункту 2.5 Методики встановлено, що кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання з обґрунтуванням щодо кожної статті витрат та розрахунок плати за спільне використання технологічних електричних мереж подається власником мереж щороку на погодження до відповідного територіального представництва НКРЕ.

Аналізуючи приписи вищевказаного законодавства, та пункти спірного договору, господарський суд приходить до висновку, що Договором та нормами чинного законодавства визначений порядок за яким проводиться відшкодування позивачем відповідачу витрат на утримання технологічних електричних мереж, а сума даного нарахування виведена у відповідності до Договору, Правил та Методики й буде складати ціну договору.

Твердження відповідача, стосовно того, що до відповідача відкрита ліквідаційна процедура строком на 1 рік, яка закінчується 12.07.12р., та що не може в такому випадку бути укладено Договір також не відповідає дійсності, та спростовується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом", строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно до ст. 609 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, з приписів вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що ліквідаційна процедура жодним чином не перешкоджатиме укладенню спірного договору, на укладення якого є пряма вказівка Закону (п.п.1.7 Правил користування електричною енергією) та жодним чином не перешкоджатиме його припиненню в порядку ст. 609 Цивільного кодексу України після закінчення ліквідаційної процедури.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що запропонований позивачем відповідачу для укладення Договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.12р. № 51 у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає укладенню у зв'язку з прямою вказівкою Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.12р. по справі № 40/5005/15562/2011.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 67 179, 180, 181, 275-277 Господарського кодексу України, ст.ст. 609, 632 Цивільний кодекс України, Правилами користування електричною енергією, Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, Методикою обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати Договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 23.02.2012р. № 51, між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (49070, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 40, ЄДРПОУ 00130777) та Відкритим акціонерним товариством "Завод "Дніпропрес" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 139, ЄДРПОУ 05748772), укладеним в редакції Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариством "Завод "Дніпропрес" (49033, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 139, ЄДРПОУ 05748772) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж" (49070, м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, буд. 40, ЄДРПОУ 00130777, п/р 26008050202488 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 27.06.12р.