Рішення № 24927204, 26.06.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 червня 2012 р.

Справа 5/12/2012/5003

за позовом:Державного агенства резерву України (вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601)

до:Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300)

про повернення матеріальних цінностей державного резерву та сплату штрафних санкцій на загальну суму 139 853,09 грн.

Головуючий суддя Бенівський В.І.

Cекретар судового засідання Грибська К.В.

Представники

позивача : Державне агенство резерву України - ОСОБА_1, довіреність № 2537/0/4-12 від 01.06.2012 р.

відповідача : не з"явився

Присутня :арбітражний керуючий (розпорядник майна) Гонта О.А.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного агенства резерву України до Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" про повернення матеріальних цінностей державного резерву та сплату штрафних санкцій на загальну суму 139 853,09 грн.

Ухвалою суду від 28.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5/12/2012/5003 за вказаним позовом.

В підтвердження заявлених вимог позивач посилається на наступне.

10.01.2008 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державне агентство резерву України та ДП «Тростянецький спиртовий завод» укладено договір відповідального зберігання № юр-2зб/333-2008. Згідно даного договору на відповідальне зберігання відповідачу закладено матеріальні цінності державного резерву, а саме спирт етиловий ректифікований вищої очистки у кількості 56 000 дал. відповідно до вимог ГОСТ 5962-67. Після часткового переміщення на ДО «Комбінат «Колос» (ДО «Комбінат «Світанок») 52 361,73 дал., на відповідальному зберіганні у ДП «Тростянецький спиртовий завод» залишилось 3 638,27 дал. спирту етилового ректифікованого вищої очистки державного резерву.

27.12.2011 р. за результатами перевірки ДП «Тростянецький спиртовий завод» представниками КРУ Держрезерву, УкрНДІ «Ресурс» та ДО «Комбінат «Рекорд» виявлено факт незабезпечення збереження спирту державного резерву у кількості 193,24 дал. спирту етилового ректифікованого вищої очистки.

30.01.2012 р. позивач звернувся до ДП «Тростянецький спиртовий завод» з претензією з вимогою повернути матеріальні цінності державного резерву, стосовно яких зафіксований факт незабезпечення збереження, надати акт освіження по формі Р-17 та податкову накладну та сплптити штрафні санкції в сумі 133 842,37 грн. Відповіді від відповідача на дану претензію не надійшло.

Тому Державне агенстве резерву України просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 100 % вартості нестачі продукції в сумі 123 093,88 грн., пеню за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 6 010,72 грн. та 20% штрафу вартості матеріальних цінностей, щодо яких було допущено порушення в сумі 10 748,49 грн.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідач в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.06.2012 р., що підтверджується журналом відправки поштової кореспонденції канцелярії господарського суду Вінницької області та повідомленням про вручення поштового відправлення № 2430001472749.

До суду надійшов лише факс, який свідчить, що на день слухання справи директор буде в м. Чернігів.

Відзиву ДП «Тростянецький спиртовий завод» як і жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача, до суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши позовну заяву, додатки до неї, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, суд вбачає, що позовна заява подана обґрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про задовольнення позовних вимог виходячи з наступного.

Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державне агентство резерву України та ДП «Тростянецький спиртовий завод» укладено договір відповідального зберігання № юр-2зб/333-2008 від 10.01.2008 р .

На відповідальне зберігання відповідачу було закладено матеріальні цінності державного резерву, а саме спирт етиловий ректифікований вищої очистки у кількості 56 000 дал. відповідно до вимог ГОСТ 5962-67 «Спирт этиловый ректификованый. Технические условия», факт закладення підтверджується приймальним актом по формі Р-16 від 19.05.1993 № 1. Після часткового переміщення на ДО «Комбінат «Колос» (ДО «Комбінат «Світанок») 52 361,73 дал. згідно нарядів № 150 від 21.05.1993 та № 21 від 21.10.1998, на відповідальному зберіганні у ДП «Тростянецький спиртовий завод» залишилось 3 638,27 дал. спирту етилового ректифікованого вищої очистки державного резерву.

Відповідно до пункту 2.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання вживати заходи для належного зберігання цінностей відповідного виду.

Згідно до ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що зберігач зобов'язаний відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у п'ятиденний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі наказу Держрезерву України від 09.12.2011 № 236 та припису від 09.12.2011 № 36/п на ДП «Тростянецький спиртовий завод» представниками КРУ Держрезерву, УкрНДІ «Ресурс» та ДО «Комбінат «Рекорд» проведена планова перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, звітності та обліку спирту етилового ректифікованого державного резерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні у підприємства.

За результатами перевірки зафіксованими в акті перевірки від 27.12.2011 р. № 0.70/13-29 виявлено факт незабезпечення збереження спирту державного резерву у кількості 193,24 дал. спирту етилового ректифікованого вищої очистки, що за розрахунками зберігача являється природними втратами.

У відповідності до Закону України «Про державний матеріальний резерв» керівництву підприємства було запропоновано (згідно акту перевірки) в термін до 27.01.2012 р. відповідно до пункту 6.15 Інструкції «Про порядок і умови постачання, приймання, зберігання і відпуску спирту етилового» затвердженої Державним комітетом України по матеріальних резервах від 12.12.1994 № 79 вирішити питання щодо списання природних втрат спирту етилового ректифікованого вищої очистки в кількості 193,24 дал при вивільнені резервуару № 2, після складання контрольного акту зачистки та підтверджені фактичних недостач.

П. 3.3 Інструкції від 19.06.1986 И-190 «Про проведення інвентаризації матеріалів першої групи» передбачає, що результати зберігання спирту визначаються після вивільнення окремо кожного резервуару та оформлюється актом за формою № Р-43. Підтвердження природних втрат спирту під час зберігання, відпуску та перекачування в межах, встановлених норм проводиться тільки при виявлені всіх фактичних нестач після повного відпуску продукції з усіх резервуарів.

Станом на 30.01.2012 вимоги акту перевірки виконані не були, тому природні втрати спирту етилового ректифікованого вищої очистки в кількості 193,24 дал. були розцінені Держрезервом, як незабезпечення збереження (самовільне відчуження).

Держрезерв України 30.01.2012 звернувся до підприємства з письмовою претензією з вимогою повернути матеріальні цінності державного резерву, стосовно яких зафіксований факт незабезпечення збереження, надати позивачу акт освіження по формі Р-17 та податкову накладну та сплатити штрафні санкції в сумі 133 842,37 грн.

Доказів виконання вимог вказаної претензії відповідачем до суду подано не було.

По договору відповідального зберігання № юр-2зб/333-2008 від 10.01.2008 відповідач взяв на себе обов'язки вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду та відшкодувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5 - денний термін після виявлення нестачі або пошкодження.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Ст. 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача споживача (споживача) без надання йому права користування цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до п. 21 п.5 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" затвердженого постановою КМУ № 1129 від 08.10.1997, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

П. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф в розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності, а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Ціна одного літра спирту етилового ректифікованого вищої очистки, станом на 27.12.2011 (тобто на момент виявлення незабезпечення збереження) становить 63,70 грн. (з ПДВ та акцизним збором).

Таким чином, вартість матеріальних цінностей щодо яких був зафіксований факт нестачі становить 123 093,88 грн. (193,24 дал *637,00 грн.=123 093,88 грн.)

Тому, відповідно, 100% штраф становить 123 093,88 грн.

Згідно п. 16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені за незабезпечення збережених матеріальних цінностей обчислюється з вартості матеріальних цінностей виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Таким чином, з відповідача за період з 27.12.2011 р. по 22.03.2012 р. та з 23.03.2012 р. по 20.04.2012 р. підлягає стягненню пеня у розмірі 6 010,72 грн.

Відповідно до ст. 552 Цивільного кодексу України сплата штрафів і пені (неустойки) не звільняє боржника від виконання зобов'язання. З договірних зобов'язань випливає обов'язок Відповідача зберегти майно, отже відповідач має відшкодувати позивачу нестачу матеріальних цінностей аналогічними матеріальними цінностями.

Під час перевірки виявлено порушенння правил і умов зберігання всієї кількості спирту державного резерву, а саме 3 445,03 дал. У порушення вимог діючих інструкцій відповідачем проведено внутрішнє переміщення спирту етилового ректифікованого державного резерву без дозволу позивача. Зберігання спирту державного резерву організовано разом із власним спиртом підприємства.

У відповідності до п. 12 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігані сплачують штраф у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

Таким чином нараховані позивачем 20 % штрафу за порушення правил та умов зберігання становить 10 748,49 грн. і є правомірними.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій та пені, а також доказів що відповідна нестача спирту є природними втратами.

21.03.2008 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 10/47-08 про банкрутство ДП "Тростянецький спиртовий завод". Вимоги, які виникли після порушеня провадження у справі, а саме позовні вимоги в сумі 139 853,09 грн. є поточними, оскільки виникли після порушення справи про банкрутство (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). А тому дані вимоги є правомірними і мають розглядатись по суті.

Судові витрати по справі, на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення (коротке рішення).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 24, 28, 33, 43, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 550, 551 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 217, 218, 231 ГК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Зобов"язати Державне підприємство "Тростянецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459157, вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300) повернути до державного резерву спирт етиловий ректифікований вищої очистки у кількості 193,24 дал.

Стягнути з Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 05459157, вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Вінницька область, 24300) до Державного бюджету України 139 853,09 грн. штрафних санкцій, з них: 123 093,88 грн - 100 % штраф, 6 010,72 грн. - пеня, 10 748,49 грн. - 20 % штраф, 3 870,06 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 червня 2012 р.

Суддя Бенівський В.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601)

3 - відповідачу (вул. Леніна, 14, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300)