Постанова № 24926688, 26.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 5004/2447/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі -Товариство)

на рішення господарського суду Волинської області від 30.01.2012 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2012

зі справи № 5004/2447/11

за позовом Товариства

до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луцьк (далі -територіальне відділення АМК)

про скасування рішення від 29.09.2011 № 74 та

зустрічним позовом територіального відділення АМК

до Товариства

про стягнення штрафу в розмірі 30 000 грн. та зобов'язання припинити порушення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Товариства -Колодія О.В.,

територіального відділення АМК -Гладкої В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про скасування повністю з моменту прийняття рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 20.09.2011 № 74 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі -Рішення № 74). У подальшому позивач просив господарський суд визнати недійсним та скасувати повністю з моменту прийняття Рішення № 74.

У зустрічному позові територіальне відділення АМК просило стягнути з Товариства штраф у розмірі 30 000 грн., накладений на Товариство згідно з Рішенням № 74, а також зобов'язати Товариство припинити порушення, зазначене в пункті 1 Рішення № 74.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.01.2012 (суддя Черняк Л.О.): у первісному позові відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України штраф у розмірі 30 000 грн. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закон) виходив з безпідставності вимог за первісним позовом та наявності підстав для задоволення зустрічного позову.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 (колегія суддів у складі: Огородник К.М. -головуючий, судді Дужич С.П. і Коломис В.В.): частково задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення зустрічного позову та стягнення 30 000 грн. штрафу; в цій частині прийнято нове рішення, яким у зустрічному позові відмовлено; у решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін. У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на приписи Закону, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з відсутності підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить: скасувати повністю рішення господарського суду Волинської області від 30.01.2012 у даній справі; постанову апеляційної інстанції від 09.04.2012 з цієї ж справи скасувати в частині залишення без змін згаданого рішення місцевого господарського суду; прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити повністю позовні вимоги Товариства і визнати нечинним та скасувати Рішення № 74, стягнувши судові витрати у справі на користь Товариства. Скаргу мотивовано: порушенням господарськими судами статті 265 Господарського кодексу України і статті 712 Цивільного кодексу України; неправильним застосуванням ними частини третьої статті 6 Закону, положень ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", порушенням тими ж судовими інстанціями норм процесуального права -статей 42 і 33 ГПК України, неправильною юридичною оцінкою ними обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність вимогам законодавства України, і просить залишити рішення місцевого господарського суду та апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин:

- згідно з Рішенням № 74:

визнано, що схожі дії ТОВ "ПАККО Холдинг" (м. Луцьк), ТОВ "Контініум-Трейд" (м. Луцьк), ПП "Салют" (м. Луцьк), ТОВ "ТД "Аванта" (м. Луцьк), ДП "Гарантія-Маркет" (м. Київ) в особі його Луцької філії, Товариства, ТОВ "Фудмаркет" (м. Київ) -учасників ринку послуг з організації роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчого асортименту м. Луцька (далі -Ринок), які полягали в одночасному (синхронному) нав'язуванні контрагентам у договорах поставки продукції умов щодо повернення за певних умов (погана реалізація товару або неможливість його реалізувати) не належних їм товарів протягом тривалого періоду 2010-2011 рр., що супроводжувалося обов'язковим наданням торговельними мережами послуг маркетингу даних (неналежних постачальникам) товарів та порушенням вимог пунктів 8.5, 8.6 ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля", призвели до обмеження між ними конкуренції і є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною третьою статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій на Ринку, що призводить до обмеження між ними конкуренції на суміжних ринках, зокрема, при закупівлі для роздрібної реалізації продтоварів споживчого кошику -м'яса, птиці свіжої та замороженої, ковбас, молока та молокопродуктів, масла вершкового, олії рослинної, цукру, борошна, хлібобулочних виробів, круп та бобових, макаронних виробів, яєць, обмеження прав кінцевих споживачів продтоварів -покупців, оскільки аналіз ситуації на Ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій;

відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону на Товариство накладено штраф у розмірі 30 000 грн. за порушення, зазначене в пункті 1 цього рішення, та Товариство зобов'язано припинити згадане порушення у двомісячний термін з дати отримання рішення або інший спосіб усунути порушення;

- на території м. Луцька протягом 2010-2011 рр. діє 10 розгалужених торговельних мереж, які спеціалізуються переважно на реалізації продовольчих товарів. Найбільшими серед цих мереж є: "Волиньпак", "Колібріс", "Наш край", "Велика кишеня", "Сільпо", "Фуршет", "Салют", "ТамТам", "Барвінок". Торговельні мережі "Волиньпак", "Колібріс", "Наш край", "Салют", "Смачно" у м. Луцьку мають розгалужену систему неспеціалізованих магазинів переважно продовольчого асортименту. Торговельні мережі "Велика кишеня", "Фуршет", "Барвінок" та "Сільпо" на території м. Луцька здійснюють реалізацію продовольчих товарів через мережу супермаркетів (по одному магазину на кожну торговельну мережу);

- Товариство зареєстроване за місцезнаходженням: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, західне регіональне управління мережі "Сільпо": м. Львів, вул. Городоцька, 367. Одним з основних видів діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчого асортименту (КВЕД 52.11.0), що здійснюється в м. Луцьку в 1-му продуктовому супермаркеті під ТМ "Сільпо" і є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону. ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Рітейл Капітал" (м. Київ) володіє 99, 99% СФ ТОВ "Фоззі-Фуд" та контролює його діяльність;

- при аналізі становища суб'єктів господарювання на Ринку встановлено (територіальним відділенням АМК), що протягом 2010 року на цьому ринку частка Товариства була 7, 15% , у першому півріччі 2011 частка Товариства на Ринку становила 13, 5%;

- обсяг Ринку встановлено за даними суб'єктів господарювання та органу статистики; дані останнього менші за дані, отримані від супермаркетів, тому для визначення часток учасників ринку проаналізовано інформацію, отриману безпосередньо від супермаркетів;

- перевіркою, здійсненою територіальним відділенням АМК, установлено, що ТОВ "ПАККО Холдинг", ТОВ "Континіум-Трейд", ПП "ТД "Салют", ТОВ "ТД "Аванта", ДП "Гарантія-Маркет" в особі його Луцької філії, ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Фудмаркет" розроблено типові (однотипні) договори поставки продукції, укладення яких (саме на зазначених у них умовах) для товаровиробників та постачальників є обов'язковою умовою наявності продукції виробника на полицях торговельних мереж. Умови повернення постачальнику неналежної йому продукції на названих умовах містить переважна більшість чинних договорів поставки названих суб'єктів господарювання;

- у згаданих договорах названі суб'єкти господарювання виступають покупцями, контрагенти -постачальниками, пропонуються та сторонами узгоджуються такі істотні умови, як предмет договору, порядок погодження замовлень на товар, асортимент, кількість та якість товару, строки та порядок поставки і передачі товару, час переходу права власності на товар, ціна, порядок розрахунків, тара і маркування, зобов'язання сторін і маркування, зобов'язання сторін, їх відповідальність, умови повернення продукції продавцю, термін дії договору, реквізити сторін і т.ін.;

- у відповідних договорах зазначено, що: постачальники зобов'язуються передавати у власність покупця товари партіями згідно з накладними у відповідності до замовлень покупця товари, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах договору; купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно із замовленням покупців; час переходу права власності на товар окремо додатково обумовлений пунктами договорів, а саме стосовно Товариства -в момент передачі товару на рампі покупця та підписання сторонами відповідних накладних (пункт 3.17 договору), при цьому постачальники несуть усі ризики загибелі, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупців;

- окремими пунктами згаданих договорів обумовлюється можливість повернення продукції постачальникам, не пов'язана з поставками неякісного товару, а саме: у випадках поганої реалізації товару або неможливості його реалізувати в силу різних причин, закінчення строків придатності товарів для реалізації і т. ін. (щодо Товариства -"у випадку на зближення чи спливу терміну реалізації та строку придатності, закінчення сезону для сезонних товарів, товар не користується попитом, закінчення строку дії ліцензії торгівельної мережі на ліцензійні товари" -пункт 5.8). При цьому постачальники зобов'язуються протягом 5-7 календарних днів з моменту отримання від покупців відповідної вимоги за власний рахунок забрати такі товари, документально оформити даний факт та повернути покупцям сплачені за товар кошти; а у випадку якщо покупці у визначений термін не виконають свої зобов'язання щодо товару, термін придатності якого до реалізації закінчився, покупці мають право провести утилізацію цього товару та стягнути з постачальників у безспірному порядку витрати на утилізацію;

- процес укладання договорів поставки продукції до супермаркетів ТОВ "ПАККО Холдинг", ТОВ "Континіум-Трейд", ПП "ТД "Салют", ТОВ "ТД "Аванта", ДП "Гарантія-Маркет" в особі його Луцької філії, Товариства, ТОВ "Фудмаркет" супроводжується отриманням постачальниками маркетингових досліджень, інформаційних, мерчадайзингових та інших подібних послуг, проплат, без укладення/здійснення яких поставка продукції постачальниками до супермаркетів неможлива. Дані послуги в усіх торговельних мережах (незалежно від того, як ці послуги названі в договорах) зводяться до надання послуг маркетингу, починаючи від моніторингу споживчого попиту на продукцію замовника, організації і проведення заходів із стимулювання збуту продукції, консультування споживачів продукції з питань її якісних характеристик і закінчуючи наданням у користування торгових площ, рядів для розміщення продукції (належної на праві власності торговельній мережі) та реклами на неї;

- територіальному відділенню АМК надано чинні затверджені керівниками названих торговельних мереж посадові інструкції продавця продовольчих товарів, комірника, керуючого магазином, заступника керуючого магазином, у яких передбачено пункти щодо оптимізації, пришвидшення продажу товарів та їх обігу по ланцюжку замовлення купівля покупцем: "забезпечення обраними формами та методами роботи із збільшення об'ємів реалізації товарів", "забезпечення товарного сусідства", "контроль за термінами придатності", "своєчасне поповнення робочого запасу товарів", "заповнення порожніх місць на стелажах та вітринах", "нагляд за наявністю акцизних та спеціальних марок", "вжиття інших заходів, спрямованих на привабливу викладку товарів", "консультування клієнтів", "пропонування нових товарів", "вивчення попиту", "управління замовленнями, в т.ч. визначення їх об'єму", "дотримання планової оборотності товару", "оперативне втручання з метою розподілення товарів між торговим залом та складом", "аналіз об'ємів продажу товарів визначеної групи, використовуючи параметри товарообіг, залишки", "ведення статистики продаж" і т.д.;

- відповідно до пункту 8.5 розділу 8 ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля" витрати обігу (витрати торговельні) -це витрати живої та матеріалізованої праці у грошовій формі у сфері оптової та роздрібної торгівлі, які виникають у процесі доведення товарів від виробника до споживачів і охоплюють витрати, які пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. А згідно з пунктом 8.6 названого ДСТУ торговельна надбавка -це різниця між ціною продажу і ціною закупівлі товару, яка забезпечує продавцю покриття витрат обігу з продажу даного товару та одержання прибутку. Тобто витрати, понесені торговельними мережами у зв'язку з продовженням з наявними залишками продукції, термін придатності якої закінчився (в інших випадках вона може пропонуватися до роздрібної реалізації) повинні відшкодовуватися торговельною надбавкою, і така продукція (належна на праві власності торговельній мережі) не повинна повертатися постачальникові;

- названими схожими діями згаданих учасників Ринку, в тому числі Товариства, обмежено конкуренцію на більше ніж 78% у 2010 році та на 85% - у першому півріччі 2011 року. При цьому у 2008 -2009 рр. ЛФ ТОВ "Сільпо-55" (супермаркет "Сільпо" ТОВ "Фоззі-Фуд" на даний і в той час у м. Луцьку, керівництво яким здійснювало Західне регіональне управління мережі "Сільпо" в особі Мантюк Ю.В. і Колодія О.В.) та іншим суб'єктам господарювання адміністративною колегією територіального відділення АМК надавалися рекомендації від 17.12.2008 № 47 щодо припинення аналогічного порушення шляхом приведення умов договорів поставки до умов, "обумовлених значною конкуренцією". На ці рекомендації Товариство у письмовій формі не реагувало, але у зв'язку з виконанням їх іншими значимими (основними) учасниками ринку та незначною часткою Товариства на Ринку дії на останньому були визнані припиненими; тобто Товариству та іншим учасникам Ринку до вчинення порушення було відомо, які його/їх дії матимуть антиконкурентний ефект та ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- наведене свідчить про узгодженість дій Товариства, ТОВ "ПАККО Холдинг", ТОВ "Континіум-Трейд", ПП "ТД "Салют", ДП "Гарантія-Маркет" в особі його Луцької філії з визначеного згідно з Рішенням № 74 порушення, яке не може бути пояснене об'єктивними причинами; водночас зазначені узгоджені дії є схожими;

- на суміжних ринках виробництва продтоварів зазначені повернення поставленої продукції призводять до зменшення прибутковості виробників продтоварів і змушують останніх переглядати ціни на вироблену продукцію в бік її підняття, в результаті відбувається обмеження прав кінцевих споживачів, які могли б купувати продтовари меншої вартості за нижчими цінами;

- укласти договори на своїх умовах, без включення до них умов щодо повернення поставленої до торговельних мереж продукції, можуть лише найбільші постачальники -"Світоч", "Coca-Cola", "Олейна", "Радема", "Солодко" та ін. і імпортери. Водночас аналіз договорів купівлі-продажу (поставки) товарів товаровиробниками до "магазинів біля дому" чи посередникам (ПП "Айслаг", ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ТОВ "Смарт Логістик", ТОВ "Наша справа" та ін.) засвідчив відсутність умов щодо повернення продукції, тобто невигідність та непотрібність таких умов товаровиробникам і посередникам та нав'язування їх торговельними мережами у форматі супермаркетів.

Із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення № 74 вбачається, що зазначені в ньому дії Товариства та інших суб'єктів господарювання територіальним відділенням АМК кваліфіковано за ознаками частини третьої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з частинами першою і третьою статті 6 Закону:

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;

- антиконкурентними узгодженими діями вважається, зокрема, вчинення також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

У підпункті 8.3 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (з подальшими доповненнями) зазначено, зокрема, таке:

- ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій); антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України;

- суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок, зокрема, дій суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку протягом певного періоду часу;

- саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники (тобто інші, ніж попереднє узгодження дій), що можуть позначатися на поведінці суб'єктів господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Проте у розгляді даної справи попередні судові інстанції:

- вказавши, що схожими діями учасників Ринку, в тому числі Товариства, "обмежено конкуренцію на більше, ніж 78 відсотках у 2010р. та 85% - у І півріччі 2011р.", не з'ясували та не зазначили, яким чином (у який спосіб) територіальним відділенням АМК вирахувано відповідні показники та якими конкретно доказами підтверджується саме таке обмеження конкуренції на цьому ринку у згадані періоди часу;

- не встановили та не відобразили в оскаржуваних рішеннях, чи доведено і якими засобами доказування територіальним відділенням АМК у прийнятті Рішення № 74 і в суді відсутність інших, крім попередньої змови учасників ринку, чинників (пояснень) паралельної поведінки на Ринку Товариства та інших суб'єктів господарювання;

- не з'ясували та не зазначили в оскаржуваних рішеннях, чи доведено та якими саме доказами територіальним відділенням АМК його твердження щодо зменшення прибутковості виробників товарів та підвищення цін на їхню продукцію у безпосередньому зв'язку з діями Товариства, які цим відділенням кваліфіковано за ознаками статті 6 Закону.

Відтак висновки місцевого і апеляційного господарських судів щодо негативних наслідків дій Товариства, які (наслідки) настали у вигляді обмеження конкуренції на Ринку, та узгодженості цих дій з діями інших суб'єктів господарювання слід визнати передчасними як такі, що не ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи і доказів у ній.

Не встановивши, таким чином, усього кола обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, зазначені судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, в основу висновків зі справи попередніми судовими інстанціями покладено доводи щодо суперечності дій Товариства (вчинюваних ним на умовах укладених з постачальниками договорів) вимогам пунктів 8.5 і 8.6 Національного стандарту України ДСТУ 4303:2004. Однак при цьому названими судовими інстанціями не взято до уваги, що дані пункти містять не "вимоги", що були б обов'язковими для Товариства, а лише визначення термінів (понять) - відповідно "витрати торговельні" і "торговельна надбавка", причому згідно з пунктом 1.2 цього стандарту регламентовані в останньому терміни є рекомендованими (а не обов'язковими) для застосування в усіх видах нормативних документів, науково-технічній, довідковій та навчально-методичній літературі, що належить до торгівлі, для робіт зі стандартизації, сертифікації або для використання результатів цих робіт, що охоплюють програмні засоби для комп'ютерних систем.

Вищий господарський суд України також бере до уваги, що:

- рішення місцевого господарського суду від 30.01.2012 з даної справи скасоване постановою апеляційної інстанції від 09.04.2012 у частині, що стосується розгляду вимог за зустрічним позовом, і в зазначеній частині прийнято нове рішення про відмову в зустрічному позові, тобто на даний час чинним у даній справі є саме судове рішення про відмову в зустрічному позові;

- згадана постанова апеляційної інстанції в частині відмови в зустрічному позові жодною із сторін у справі в касаційному порядку не оскаржена;

- відтак у касаційної інстанції відсутні підстави для здійснення касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду від 09.04.2012 з цієї справи у частині, що стосується відмови в зустрічному позові.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 3 статті 1119, частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині, що стосується вимог за первісним позовом про визнання недійсним та скасування Рішення № 74 з передачею справи до місцевого господарського суду на новий розгляд у цій же частині. У такому розгляду суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в даній постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення. За результатами нового розгляду справи мають бути вирішені також питання щодо розподілу судових витрат у ній.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 30.01.2012 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 зі справи № 5004/2447/11 скасувати в частині, що стосується розгляду вимог за первісним позовом про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.09.2011 № 74.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов