Постанова № 24924264, 20.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12»червня 2012 р. Справа №61/230-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 01.12.2010 року;

відповідача -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», м.Харків (вх.№4594Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року у справі №61/230-10,

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м.Харків,

до Акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Земельний банк», м.Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року у справі №61/230-10 (суддя Рильова В.В.) відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи. Позов задоволено повністю.

З метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року у розмірі 50000000,00 грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 8973287,65грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №2413, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10 загальною площею 180,9 кв.м. та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ."А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10 загальною площею 213,2 кв.м., що оцінений (на дату укладення договору іпотеки) в розмірі 4024200,00 грн., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» на користь Державного бюджету України 25500,00 грн. державного мита.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року по справі №61/230-10 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові позивачу відмовити.

Також скаржник в апеляційній скарзі просить, у разі якщо судом в ході розгляду справи №61/230-10 буде встановлено неможливість відмови позивачеві в задоволені позову, то тоді просить призначити судову будівельно-технічну експертизу по справі №61/230-10, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса; на вирішення експерта поставити питання - яка ринкова вартість станом на поточну дату нерухомого майна -нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7" та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ."А-7", що знаходяться за адресою м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10, власником якого є відповідач? На період проведення судової будівельно-технічної експертизи зупинити провадження у справі №61/230-10.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що при розгляді справи №61/230-10 судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено відповідачеві в задоволені клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим не з'ясовано обставини щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки. Також скаржник зазначає, що в обґрунтування рішення по справі суд першої інстанції необґрунтовано посилався на ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки в оскаржуваному рішенні визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Таким чином, положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку», щодо реалізації предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, застосовані бути не можуть.

Крім того апелянт зазначає, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції від 10.10.2011 року не визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

15.11.2011 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11142), в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року по справі № 61/230-10 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Також просить відмовити у призначені судової будівельно-технічної експертизи та відповідно у зупиненні провадження у справі.

В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що в одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, в інших випадках -встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. Верховний Суд України звертає увагу, що при вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі, а пунктом 1.1 договору іпотеки сторони за домовленістю визначили загальну вартість предмету іпотеки у розмірі 4024200,00 грн. Відносно способу реалізації предмета іпотеки, то суд посилався на ст. 39 Закону України «Про іпотеку», а посилання на ст. 36 Закону України «Про іпотеку»обґрунтовує позицію суду не відносно способу реалізації предмета іпотеки, а стосовно визначення ціни продажу предмета іпотеки.

Крім того позивач вказує, що апелянтом неправильно сприймається резолютивна частина рішення суду, оскільки в ній судом чітко визначена вартість предмета іпотеки в розмірі 4024200,00 грн.

22.11.2011 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про призначення експертизи по справі (вх.№11400), в якому просив призначити судову будівельно-технічну експертизу по справі №61/230-10, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса. На вирішення експерта поставити питання - яка ринкова вартість станом на поточну дату нерухомого майна -нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7" та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ."А-7", що знаходяться за адресою м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10, власником якого є відповідач? На період проведення судової будівельно-технічної експертизи зупинити провадження у справі №61/230-10.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено. Зокрема, призначено у справі №61/230-10 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: яка ринкова вартість, станом на поточну дату, нерухомого майна -нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7" та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ. "А-7", що знаходяться за адресою м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10, власником якого є відповідач? Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С.

06.12.2011 року справу №61/230-10 направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С., що підтверджується супровідним листом.

10.02.2012 року від Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. надійшло клопотання (вх.№153) про надання додаткових матеріалів, що необхідні для дачі висновку, забезпечення обстеження та здійснення попередньої оплати. Зокрема, експерт просив надати звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень 3-го поверху №95 96 97 98 99 100 104 105 106 107 в літ."А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10 загальною площею 180,9 м2 та нежитлових приміщень 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а, в літ."А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10, загальною площею 213,2 м2, що оцінені на дату укладення договору іпотеки в розмірі 4024200,00 грн., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (при наявності).

Також, до суду було надіслано копію рахунку №3891 від 28.12.2011 року, який був направлений Публічному акціонерному товариству «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації».

Харківський апеляційний господарський суд супровідним листом №000419 від 13.01.2012 року зобов'язав сторони у справі надати у строк до 03.02.2012 року до Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса М.С. витребувані документи.

25.01.2012 року на виконання клопотання Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надіслані додаткові матеріали необхідні для висновку експертизи, які були надані позивачем.

21.05.2012 року від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшов висновок судової оціночної експертизи №12668 від 04.05.2012 року.

Відповідно ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Так ухвалою суду від 29.05.2012 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

11.06.2012 року відповідач надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням уповноваженого представника у відряджені.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що він не має можливості бути присутнім в судовому засіданні у зв'язку із відбуттям представника у відрядження. Однак, відповідачем в підтвердження заявленого клопотання не надано доказів.

Також колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, в даному випадку юридична особа -Акціонерне товариство «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні повинен був направити представника замість того, який знаходився у відрядженні, оскільки він був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду на 12.06.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.4, а.с. 72)

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року по справі №61/230-10 -без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції 18.06.2008 року між позивачем (кредитор) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (позичальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»(третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) укладено кредитний договір №5 (т.1, а.с. 13-15).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №5 від 18.06.2008 року кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 50000000,00 грн. на термін з 18.06.2008 року до 03.06.2009 року з оплатою 16,5% річних.

Пунктом 1.4. кредитного договору, сторони визначили, що позичальник сплачує проценти за користування кредитом, наданим строком на 365 днів, у сумі 7910958,90грн. Проценти сплачуються щомісяця до 14 години в передостанній робочий день поточного місяця та одночасно є кінцевим терміном погашення боргу за кредитом.

Згідно п. 2.3.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути кредитору суму кредиту та проценти за користування ним у зазначений в п.1.1. цього договору термін шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора до 14 години 03.06.2009 року.

06.07.2009 року між позивачем (кредитор) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (позичальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №5 від 18.06.2008 року, яким сторони доповнили п.1.1 кредитного договору абзацом другим в наступній редакції: «Кредитор здійснює пролонгацію строку дії кредитного договору від 18.06.2008 року №5 у сумі 50000000,00 грн. на термін з 03.06.2009 року до 03.06.2010 року з оплатою 16,5% річних». (т.1, а.с. 16 -17).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з приписами статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно матеріалів справи, а саме - виписки за рахунком №1417711621502, надрукованої операційним управлінням Національного банку України 16.08.2010 року 17:10:55 (БТ) та листа ліквідатора ПАТ «Земельний банк»№02-15/3498 від 26.10.2010 року (вх.№20744 від 27.10.2010 року), позивач - Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (кредитор) виконав своє зобов'язання за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року належним чином у повному обсязі, надавши позичальнику - Харківському акціонерному комерційному Земельному банку (ПАТ «Земельний банк») кредит у сумі 50000000,00 грн. (т.1, а.с.118, т.1, а.с.142).

Проте, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року належним чином не виконав, не повернув у встановлений законом строк та розмірі кредит та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим, у позичальника перед кредитором виникла заборгованість у розмірі 50000000,00 грн. -основного боргу та 8973287,65 грн. відсотків за користування кредитом.

Крім того, постановою Правління Національного банку України №375 від 30.07.2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ «Земельний банк»(т.1, а.с.143).

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав.

Отже, зобов'язання позичальника за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року є такими, що настали з 30.07.2010 року, однак, в матеріалах справи відсутні докази їх виконання позичальником, а саме -відсутні докази погашення позичальником існуючої заборгованості перед кредитором за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року у сумі 58249999,98 грн.

Наявність заборгованості позичальника перед кредитором у загальному розмірі 58249999,98 грн. підтверджується: випискою за рахунком №1417711621502, надрукованою операційним управлінням Національного банку України 16.08.10р. 17:10:55 (БТ); випискою за рахунком №1419211621202, надрукованою операційним управлінням Національного банку України 16.08.2010 року 17:13:16 (БТ); випискою за рахунком №1418811621502, надрукованою операційним управлінням Національного банку України 16.08.2010 року 17:11:54 (БТ); розрахунком нарахованих процентів за кредитним договором №5 від 18.06.08 року; копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 16:04:08 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 14:32:03 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 15:16:10 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 16:22:04 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 15:46:00 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 15:52:38 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 15:27:18 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 15:34:33 (БТ); копією виписки за рахунками ПАТ «Зембанк», надрукованою 05.10.2010 року 14:58:59 (БТ); та не заперечується самим позичальником(т.1, а.с. 118-141).

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року, позичальник (ПАТ «Зембанк») зобов'язався надати кредитору (позивачу) в заставу акції власника істотної участі ХАК «Зембанк»за балансовою вартістю на суму 67000000,00 грн., про що укладається окремий договір застави (п.1.2. кредитного договору).

Додатковим договором №1 до кредитного договору №5 від 18.06.2008 року сторони доповнили п.1.2 кредитного договору, абзацом, в якому зазначили, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник надає кредитору, крім акцій власника істотної участі ХАК «Зембанк»за балансовою вартістю на суму 67000000,00 грн., нерухоме майно загальною оціночною вартістю 75055600,00 грн., про що укладаються окремі договори іпотеки, зокрема, договір іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року (т.1, а.с.19-21).

06.07.2009 року між позивачем (іпотекодержатель), третьою особою (ПАТ «Зембанк»- боржник) та відповідачем (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №5/2, відповідно до умов якого, іпотекодавець з метою забезпечення виконання боржником зобов'язань з повернення кредиту за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року (основне зобов'язання), передав іпотекодержателю нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7" площею 180,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н Рози Люксембург, 10 та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ. "А-7" площею 213,2 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н Рози Люксембург, 10.

Пунктом 2.4.3 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання Боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.

Згідно п. 2.4.7 договору іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року, іпотекодержатель має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, відповідно до чинного законодавства України, погасити наявну заборгованість боржника за основним зобов'язанням (зобов'язання за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року), а також проценти за користування кредитом, комісійну винагороду за основним зобов'язанням, неустойку за цим договором та основним зобов'язанням, збитки завдані простроченням платежів, відшкодування витрат щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вже було зазначалося, позичальник (ПАТ «Земельний банк») не виконав зобов'язання за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року по поверненню кредиту та сплати відсотків.

07.07.2010 року та 30.07.2010 року позивачем на адресу ПАТ «Земельний банк»були направлені електронні листи за №05-192/6684 та №05-192/7477 з повідомленням про порушення кредитного договору №5 від 18.06.2008 року та кредитного договору №7 від 22.04.2009 року з попередженням, що в разі невиконання його зобов'язань перед позивачем по поверненню кредиту, заборгованість буде стягнута, в тому числі за рахунок предмета іпотеки (т.1, а.с. 24, 25).

Також, позивачем було направлено повідомлення відповідачеві про порушення кредитного договору від 06.07.2010 року за вих.№05-192/6632, виконання зобов'язань за яким забезпечено іпотекою відповідно до договорів іпотеки №5/2, №5/3 та №5/4 від 06.07.2009 року. У вказаному повідомлені запропоновано у тридцятиденний строк виконати зобов'язання ПАТ «Зембанк»перед Національним банком України за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року у сумі 58249999,98 грн. та попереджено, що при незадоволенні цієї вимоги Національним банком України буде звернуто стягнення на предмет іпотеки. Дане повідомлення отримано відповідачем 09.07.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.23).

Однак, вищевказані повідомлення та листи залишені відповідачем та третьої особою без відповіді та без задоволення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції так і підчас апеляційного провадження відповідачем та третьою особою не надано доказів виконання зобов'язань за кредитним договором №5 від 18.06.2008р. та не спростовано наявності заборгованості ПАТ «Земельний банк»перед позивачем станом на 22.09.2010 року у розмірі 58973287,65 грн., з яких 50000000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 8973287,65 грн. -заборгованість по процентам.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позичальник (ПАТ «Земельний банк») порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року та додаткового договору до нього №1 від 06.07.2009 року, в зв'язку з чим, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, однак при цьому поза увагою суду безпідставно, та всупереч відповідних вимог Закону України «Про іпотеку» залишилося питання щодо зазначення в судовому рішення початкової ціни предмету іпотеки. Враховуючи викладене, прийняте по даній справі рішення підлягає зміні.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, а також те, що ні відповідач, ні третя особа не надали суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року та додаткового договору до нього №1 від 06.07.2009 року, висновки господарського суду про задоволення позову та звернення стягнення предмет іпотеки є обґрунтованими.

Проте, при цьому, господарський суд не врахував відповідні положення закону, які встановлюють додаткові вимоги до судового рішення та зобов'язують зазначати в такому рішення початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Зокрема, положеннями частини 2 статті 591 Цивільного кодексу України передбачено, що початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом і якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

В той же час предметом позову по даній справі являється звернення стягнення на предмет іпотеки, яка згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України є окремим видом застави. Частиною 3 наведеної статті передбачено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», який є спеціальним законом по відношенню до норм Цивільного кодексу, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом з тим, згідно з частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, враховуючи приписи закону, зазначення ціни продажу предмету іпотеки, у даному випадку, є обов'язковим при прийнятті судового рішення по справі.

Згідно розділу 2 Листа Верховного Суду України від 07.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 -2010 роки) зазначається, що при розгляді справ щодо звернення стягнення на іпотечне майно у судів виникають питання, що стосуються оцінки майна -предмета іпотеки. В одних випадках в якості ціни позову береться початкова вартість, яка зазначена у договорі, в інших -встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. При вирішенні цих питань суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то в залежності від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Враховуючи те, що відповідач не погоджувався із тим, що іпотечне майно може бути реалізоване за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 4024200,00, яка встановлена у договорі іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року як заставна вартість предмету іпотеки, він звернувся до суду із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Оскільки між сторонами наявний спір щодо оцінки майна переданого в іпотеку, то ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи задоволено. Зокрема, призначено у справі №61/230-10 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: яка ринкова вартість, станом на поточну дату, нерухомого майна -нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7" та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ. "А-7", що знаходяться за адресою м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10, власником якого є відповідач? Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса М.С.

21.05.2012 року від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшов висновок судової оціночної експертизи №12668 від 04.05.2012 року.

Згідно вказаного висновку судової оціночної експертизи №12668 ринкова вартість станом на 03.05.2012 року нерухомого майна:

- нежитлових приміщень 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7", що находяться за адресою: м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10, власником якого є відповідач складає 1680181,00 грн.;

- нежитлових приміщень 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ. "А-7", що знаходяться за адресою м.Харків, м-н. Рози Люксембург, 10, власником якого є відповідач складає 1593121,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для відхилення висновку експерта та не прийняття його до уваги, оскільки як вже зазначалося, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Сторони, укладаючи договір іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року визначили загальну заставну вартість предмета іпотеки, що не є тотожнім поняттю початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, сторони у договорі іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року не встановлювали, що за умови звернення стягнення на предмет іпотеки ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації необхідно вважати загальну заставну вартість предмета іпотеки, яка визначена у договорі.

Отже, враховуючи позицію Верховного Суду України викладену у листі від 07.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 -2010 роки) та те, що відповідач не погоджувався із тим, що іпотечне майно може бути реалізоване за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 4024200,00, яка встановлена у договорі іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року як заставна вартість предмету іпотеки, відповідач звернувся до суду із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Судову експертизу було проведено експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса М.С. з дотриманням норм чинного законодавства України.

Оскільки обов'язковість зазначення початкової вартості предмету іпотеки в судовому рішенні встановлена законом та вона не була встановлена умовами договору і між сторонами виник спір щодо початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, то призначення, проведення та отримання висновку такої експертизи було обумовлено обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені в рішенні господарського суду не в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідне рішення суду першої інстанції підлягає зміні. При цьому, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, мотиви, з яких він оспорює рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року по справі 61/230-10 не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», м.Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року у справі №61/230-10 змінити, а саме, викласти ч. 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

З метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (61057, м.Харків, пл.Театральна, 1, код ЄДРПОУ 09351445) за кредитним договором №5 від 18.06.2008 року у розмірі 50000000,00 грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 8973287,65 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/2 від 06.07.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №2413, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н Рози Люксембург, 10 загальною площею 180,9 кв.м. та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ."А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н Рози Люксембург, 10 загальною площею 213,2 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову вартість предмету іпотеки:

- нежитлові приміщення 3-го поверху №95, 96, 97, 98, 99, 100, 104, 105, 106, 107 в літ. "А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н Рози Люксембург, 10 загальною площею 180,9 кв.м. в розмірі 1680181,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят тисяч сто вісімдесят одну гривень);

- та нежитлові приміщення 6-го поверху №187а, 187-193, 195, 198, 198а, 199, 199а в літ."А-7", які знаходяться за адресою: м.Харків, м-н Рози Люксембург, 10 загальною площею 213,2 кв.м. в розмірі 1593121,00 грн. (один мільйон п'ятсот дев'яносто три тисячі сто двадцять одну гривень).

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Шутенко І.А.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 15 червня 2012 року.