Постанова № 24924187, 19.06.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.12 Справа № 5027/89/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів М. Желік

О. Мирутенко

При секретарі Самолюк У.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»№1026 від 19.04.2012 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 09.04.2012 року

у справі № 5027/89/2012

за позовом -Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача -Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», м. Чернівці

про стягнення 2 965 862,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 09.04.2012 року позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволено, стягнуто з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»2 082 352,37 грн. основного боргу, 255 058,92 грн. 3% річних, 360 808,42 грн. збитків, заподіяних інфляцією та 267 642,59 грн. пені; виконання рішення розстрочено на 6 місяців рівними частинами (по 494 310,38 грн. кожного місяця).

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати поставленого газу відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості, а також пені та нарахувань згідно ст. 625 ЦК України за несвоєчасне погашення боргу підлягають до задоволення.

Відповідач -МКП «Чернівцітеплокомуненерго», з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу та заяву про зміну апеляційних вимог, в яких просить його скасувати в частині стягнення пені в розмірі 267 642,59 грн. та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в стягненні пені в розмірі 48 881,33 грн. та зменшити розмір штрафних санкцій і пені. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що ним укладено договори реструктуризації з споживачами теплової енергії на суму 633 437,42 грн., а тому, враховуючи положення Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», на суму реструктуризованої заборгованості не повинна нараховуватися пеня в розмірі 48 881,33 грн. На думку апелянта, суд повинен був зменшити розмір пені, оскільки підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані.

У відзиві на апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. На думку позивача, положення Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»ніяким чином не можуть застосовуватися щодо заборгованості, яка виникла за природний газ, поставлений протягом січня-квітня 2011 року, оскільки відповідно до положень під реструктуризацію підпадає лише заборгованість, яка утворилася на дату набрання чинності цим законом -на 01.07.2003 року. Щодо зменшення пені позивач заперечує, та покликається на те, що апелянтом не доведено винятковість обставин, а наявність важкого фінансового стану не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п. з ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.

Сторони в судове засідання не забезпечили явки повноважних представників, поважності причин неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, оскільки судом оголошувалася перерва в судовому засіданні 12.06.2012 року до 19.06.2012 року.

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, постановлення законного та обґрунтованого рішення і відсутність уповноважених представників в даному судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. Зважаючи на це, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник) та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго»(покупець) укладено договір №06/10-2225ТЕ-38 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі - Договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, в обсязі визначеному п.1.2. цього договору.

У п. 1.2. Договору сторони погодили, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 50 863 тис. куб. м. та вказали графік поставки по місяцях.

Відповідно до п.3.2. Договору, сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, Сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи (Додаткова угода №1 від 28.01.2011 року).

Згідно з п. 4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що в період з січня по квітень 2011 року (акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.04.2011 року), позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав, надав відповідачеві природний газ на суму 31 679 022,68 грн. Відповідачем поставлений природний газ оплачений в неповному обсязі, що призвело до виникнення боргу у сумі 2 082 352,37 грн.

В силу положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів здійснення відповідачем оплати повної вартості поставленого йому природного газу на момент розгляду спору суду не подано, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 082 352,37 грн. боргу за поставлений природний газ, оскільки такі обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений факт наявності основного боргу, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»щодо стягнення з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»360 808,42 грн. інфляційних втрат за березень-грудень 2011 року та 255 058,92 грн. 3% річних за період з 21.02.2011 року по 26.10.2011 року.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно ст. 3 вказаного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.7.3.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної оплати за переданий газ, позивачем нараховано відповідачу пеню за період 03.08.2011 року по 26.10.2011 року в сумі 267 642,59 грн.

Щодо покликань апелянта про зміну порядку обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки у п. 9.3. Договору, то слід відзначити, що ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, сторони змінили лише порядок нарахування неустойки, відповідно до якого обчислення пені починається протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, проте сторони не змінювали порядок обчислення строку позовної давності.

Покликання скаржника на нез'ясування місцевим судом фактичних обставин по справі та наявність значної заборгованості населення і збитковості підприємства, що призвело до виникнення спірного боргу, не є підставою для звільнення відповідача від застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені.

Як встановлено судом вище, заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована у відповідності до вимог діючого законодавства.

Стаття 83 ГПК України передбачає лише право суду на зменшення пені, а не його обов'язок, тоді як підставою для скасування чи зміни судового рішення є визначені ст. 104 ГПК України підстави, яких апелянтом в спірному випадку не наведено та апеляційним судом не встановлено.

Щодо покликань апелянта про відсутність підстав для нарахування пені в розмірі 48 881,33 грн., то слід відзначити, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», реструктуризується заборгованість, яка склалася на дату набрання чинності цим законом, а відповідно до відповідно до ст. 6 - цей закон набирає чинності з 1 липня 2003 року. Таким чином, даний закон не може застосовуватися щодо заборгованості, яка виникла за природний газ, поставлений протягом січня-квітня 2011 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обставин, передбачених ст. 121 ГПК України, для розстрочки виконання рішення суду на 6 місяців.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, та не вбачає правових підстав для скасування рішення господарського суду Чернівецької області від 09.04.2012 року.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

Постановив:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 09.04.2012 року у справі № 5027/89/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий Р. Марко

Суддя М. Желік

Суддя О. Мирутенко