Постанова № 24924067, 18.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 5011-64/1123-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №10-4/26 від 10.01.2012

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. №309-1-4/38 від 23.12.2011

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «страхова компанія

«АХА»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 30.03.2012

у справі № 5011-64/1123-2012 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «АХА»

до Публічного акціонерного товариства

«Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі

7 342,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА» (надалі - позивач, апелянт) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарнт-Авто» (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7 342,50 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-64/1123-2012 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суджу м. Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-64/1123-2012 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права та процесуального, що призвело до прийняття невірного рішення.

Від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких останній проти доводів апелянта заперечує та просить рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 13.06.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 18.06.2012.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 12.07.2007 року між ЗАТ «Український Страховий Альянс» (як страховиком), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 (як страхувальником) було укладено договір страхування наземного транспорту № 2007544/05АП, відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу марки «Сітроен», д.н. НОМЕР_5 (п. 6 договору).

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, яким являється ДТП - дорожньо-транспортна подія за участю транспортного засобу.

06.09.2008 на проспекті на проспекті Героїв Сталінграду в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Сітроен», д.н. НОМЕР_3, (власником якого є ОСОБА_5) під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля марки «Чері», д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_8, у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (висновку спеціаліста № 869 експертного атотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного ПП ОСОБА_9 від 29.12.2008).

Відповідно до висновку експертного атотоварознавчого дослідження № 869 від 29.12.2008, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Сітроен» (д.н. НОМЕР_3) в результаті його пошкодження в ДТП, складає 10 147,26 грн.

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено страховий акт № 10035/08/05/11 та здійснено виплату страхового відшкодування страхувальникові у розмірі 7 342,50 грн., що підтверджується наявним у справі листом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 97/43-8-3-00 від 15.06.2012 щодо підтвердження факту перерахування та видачі грошових коштів на ім'я ОСОБА_5

А тому, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що страхове відшкодування в розмірі 7 342,50 грн. було виплачено особисто Страхувальнику ОСОБА_5 є необґрунтованим та спростовується вищенаведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як вбачається з матеріалів справи, майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Оболонського районного суду м. Києва від 08.10.2008 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «Чері», д.н. НОМЕР_4, ОСОБА_8, відповідальність ОСОБА_8 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є відповідач, відповідно до Полісу № ВВ/2368695.

Відповідно до Полісу № ВВ/2368695 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, франшиза становить 510 грн.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Сітроен» (д.н. НОМЕР_3) відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/2368695), а до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за договором № 2007544/05АП від 12.07.2007, перейшло право вимоги, яка потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вже зазначалось вище, позивачем на підставі страхового акту № 10035/08/05/11 було здійснено виплату страхового відшкодування страхувальникові у розмірі 7 342,50 грн.

Відповідно до абз.2 п. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 2 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2368695 передбачена франшиза, що складає 510,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сума підлягає розглядатися у претензії з вирахуванням франшизи. Відповідно, розмір витрат по сплаті страхового відшкодування яка підлягає стягненню є: 7 342,50 грн. - 510,00 грн. = 6 832,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-64/1123-2012 підлягає скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 у справі № 5011-64/1123-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарнт-Авто» (01042, м. Київ, пров. Ново-Печерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА» (04070, м. Київ, вул. Братська,14, код ЄДРПОУ20474912) 6 832,50 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1 497,70 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 748,85 грн.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

7. Матеріали справи № 5011-64/1123-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Новіков М.М.

Зубець Л.П.