Рішення № 24923892, 19.06.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

__________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. Справа № 5024/710/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Рубаник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області, ідентифікаційний код 38044149, пров. Козацький, 10, м. Херсон,

до Комунально-виробничого управління "Бериславський водоканал", ідентифікаційний код 32647208, вул. Луначарського, 1, м. Берислав Херсонської області,

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, вул. Комсомольська, 10, м. Херсон;

- Херсонська обласна рада, пл. Свободи, 1, м. Херсон;

- Бериславська міська рада, вул. 1 Травня 244, м. Берислав Херсонської області;

про відшкодування збитків у сумі 2950005,00 грн.

за участю помічника Херсонського міжрайонного екологічного прокурора Зельцер О.В., посвідчення № 76 від 22.05.12 р.;

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2012 року;

від відповідача: начальник - Шевчишин Ю.Б., посвідчення від 04.01.2011 р.;

від Головного управління ДКСУ у Херсонській області - ОСОБА_3, довіреність № 15-22/10/03 від 12.12.2011 р.;

від Херсонської обласної ради: не прибув;

від Бериславської міської ради - ОСОБА_4, довіреність № 02-28/117/12 від 27.02.2012 р.;

в с т а н о в и в:

Херсонський міжрайонний екологічний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області, далі позивач, звернулася до господарського суду з позовом до Комунально-виробничого управління "Бериславський водоканал", далі відповідач, про стягнення з останнього коштів в сумі 2 950 005,00 грн., які позивач вважає збитками державі, що завдані відповідачем у результаті самовільного використання надр та самовільним водокористуванням у зв'язку із скасуванням відповідачеві дозволу на спеціальне водокористування №УКР 7188-ХРС від 12.12.2011 року. Прокурор обґрунтував вимоги посиланням на положення ст.ст. 19, 65, 67 Кодексу України про надра. Позивачем додатково подано до суду нормативне обґрунтування позовних вимог з посиланням також на положення ст.ст. 1, 16, 21, ч. 3 ст. 19, ч. 3 ст. 24, 67 Кодексу України про надра ст. 38, ч. 1, п. "з" ч. 2, ч. 4 ст. 68, ч. 1 ст. 68, ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1 Водного Кодексу України.

Представником позивача та прокурором в судовому засіданні позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позовній заяві та у доданому позивачем додатковому нормативному обґрунтуванні позовних вимог, вмотивовуючи тим, що в період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року відповідачем без спеціального дозволу на користування надрами забрано 243 159 м.куб. підземної води, чим, на їх думку, порушено вимоги законодавства про надра щодо правового регулювання гірничих відносин, вважають, що цим завдано шкоду державі в сумі 2 950 005,00 грн., просять задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача збитки. При цьому, представники позивача вважають, що наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування у спірний період не дає йому права забирати підземні води без дозволу на користування надрами, в той же час, погоджуються з твердженнями відповідача, що останній як підприємство, яке створене місцевою громадою спеціально для здійснення робіт і послуг з водопостачання та водовідведення, не мав права зупиняти постачання води населенню для забезпечення питних, санітарних та інших потреб.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому не визнає наявності самовільного використання водних ресурсів; стверджує, що КВУ "Бериславський водоканал" здійснював водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5486-ХРС, термін дії якого визначений до 01.01.2012 року, тобто в період, за який нараховано суми позовних вимог, а тому, вважає, що при наявності дозволу на спеціальне водокористування дозвіл на користування надрами не потрібен; вказує, що своєчасно звернувся до компетентного органу за отриманням дозволу на користування надрами, але не отримав його у зв'язку з проведенням реорганізації дозвільного органу. В обґрунтування своїх заперечень відповідач надав копію дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5486-ХРС, виданий 29.12.2008 року, термін дії якого з 01.01.2011 року продовжувався до 01.01.2012 року і погоджений з Південно-Українською геологічною експедицією та Бериславською райсанепідстанцією; копію ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення, видану Херсонською обласною державною адміністрацією терміном дії з 02.07.2007 по 01.07.2012 року, докази ведення обліку споживання води та довідку про сплату в період з 08.08.2011 року по 13.06.2012 року збору за спеціальне використання води, плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення. При цьому відповідач вказує, що вини у несвоєчасному отриманні ним дозволу немає, оскільки своєчасно подав до відповідних органів документи на отримання дозволу, але за об'єктивних причин ці органи дозвіл не надали. Відповідач є юридичною особою - об'єктом права комунальної власності Бериславської міської ради, самостійним господарюючим суб'єктом, який відповідно до основних напрямків виконує, зокрема, роботи з комунального та побутового водопостачання та водовідведення (пункти 2.1., 2.2. Статуту).

В судових засіданнях представник відповідача не визнав позову з підстав, викладених у відзиві, пояснив, що відповідач здійснював забезпечення питною водою населення місцевої громади та не мав права його припинити, не вважає підприємство винним у завданні шкоди природним ресурсам та надрам, просить у позові відмовити.

Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та законодавство, що регулює досліджувані судом правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної уповноваженими особами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 11.01.2012 року встановлено, що в період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року відповідачем без спеціального дозволу на користування надрами забрано 243 159 м.куб. підземної води, зроблено розрахунок збитків, завданих природним ресурсам за п. 9.1. "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", що затверджена наказом Мінприроди України від 20.07.2009 р. за № 389 та зареєстрована у Мін'юсті України 14.08.2009 р. за № 767/16783, далі Методика у розмірі 2 950 005,00 грн. Як зазначено у акті, (а.с 21) відповідачем здійснювався забір води на підставі дозволу на спеціальне водокористування №УКР 7188-ХРС від 12.12.2011 року терміном до 01.01.2015 року.

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про надра регулюється вказаними Законами, Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1-3 Кодексу України про надра надрами є частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин. Метою правового регулювання гірничих відносин є забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр тощо. Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, Гірничим законом України та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України.

Статтею 17 Кодексу України про надра визначено, що гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, вказаних в цій статті.

Згідно ст. 5 Кодексу України про надра визначено, що родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

У відповідності до Водного кодексу України (ст.ст. 2, 3) правові відносини з використання вод в Україні для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування, є сферою регулювання цього Кодексу, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Усі води (водні об'єкти), у тому числі поверхневі води, підземні води та джерела, внутрішні морські води та територіальне море на території України становлять її водний фонд.

Отже, суспільні відносини з використання водного фонду України, що виникають при доступі до водних об'єктів загальнодержавного значення (підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання) і пов'язані з використанням надр для видобування прісних підземних вод не є предметом правового регулювання Кодексу України про надра.

Відповідно до ст. 29 Водного кодексу України передбачено організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у формі видачі дозволів на спеціальне водокористування, встановлення ставок зборів за спеціальне водокористування, відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

Право на здійснення спеціального водокористування відповідно до ст. 49 Водного кодексу України виникає на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення. Спеціальне водокористування є платним.

Як видно з позовної заяви, відзиву на позов та наданих сторонами матеріалів відповідач є водокористувачем, використовує підземну воду (водний об'єкт) для задоволення господарсько-питних потреб населення, підприємств, установ та організацій м. Берислава Херсонської області. На балансі відповідача перебувають артсвердловини №2-10, 2-11, 2-12, 2-13, 2-14, 2-18-а, 2-282, 2-258, 2-278, 2-15, 2-293, 2-1, 2-2, 2-241., що підтверджується даними наявними у матеріалах справи дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5486-ХРС від 29.12.2008 року та висновку з еколого-гідрогеологічного аналізу умов використання підземних вод на водозаборі до погодження умов спец водокористування № 313 від 28.11.2011 року.

В період часу з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року відповідачем забрано 243 159 м.куб. підземної води, що ним не оспорюється.

В той же час, право відповідача на здійснення спеціального водокористування виникло на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5486-ХРС, який виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області 29.12.2008 року, і термін дії якого з 01.01.2011 року продовжувався до 01.01.2012 року і погоджений з Південно-Українською геологічною експедицією та Бериславською райсанепідстанцією (а.с. 46-49). Отже, твердження прокурора, що забір води здійснювався відповідачем у період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року на підставі іншого дозволу, тобто дозволу на спеціальне водокористування №УКР 7188-ХРС від 12.12.2011 року є помилковим.

Право відповідача на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення підтверджується ліцензією, виданою Херсонською обласною державною адміністрацією терміном дії з 02.07.2007 по 01.07.2012 року (а.с. 124).

Відповідно до вимог законодавства відповідач здійснює облік об'ємів споживання води (а.с.133-134) та протягом спірного періоду здійснював оплату збору за спеціальне використання води і плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, що підтверджується довідкою Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції від 15.06.2012 року за № 1912/20-007 (а.с. 123).

За положенням ч.1 ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Водного кодексу України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі закінчення строку спеціального водокористування.

Стаття 55 Водного кодексу України встановлює вичерпні підстави для припинення права спеціального водокористування, до якого не включено такої підстави як закінчення строку дії спеціального дозволу на користування надрами.

Порядок припинення визначається згідно з положеннями ст. 56 Водного кодексу України, згідно якої припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, право спеціального водокористування відповідача, що виникло на підставі дозволу на спеціальне водокористування на строк до 01.01.2012 р. № Укр 5486-ХРС, повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення згідно встановленого ст. 56 Водного кодексу України порядку.

Аналогічний припис міститься в п. 9 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321.

Як встановлено судом, орган, що видав дозвіл не приймав рішення про припинення відповідачем спеціального водокористування.

Наявність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування, на думку суду, виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача у формі стягнення збитків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У досліджуваних судом відносинах відсутні правові підстави для застосування до боржника відповідальності, передбаченої пунктом "з" ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки відсутня кваліфікуюча ознака правопорушення, а саме - самовільне спеціальне використання природних ресурсів. Фактично і юридично спеціальне використання природних ресурсів (води) відповідач здійснював з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року при наявності дозволу, а не самовільно.

Відповідно до пункту "ж" дозволу на спеціальне водокористування № Укр 5486-ХРС (а.с. 48), встановлено "інші умови водокористування", серед яких існує підпункт № 5 про необхідність отримати спеціальний дозвіл на користування надрами на виконання ст. 16 Кодексу України про надра.

Суд зазначає, що порушення відповідачем зазначеної умови не тягне за собою цивільно-правової відповідальності за використання водних ресурсів, оскільки таке порушення саме по собі не призводить до завдання шкоди (збитків) охоронюваним законом об'єктам природного середовища. Окрім того, суд звертає увагу позивача та прокурора, що застосована ними Методика спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання саме водних ресурсів, а тому позов є безпідставним та необґрунтованим.

Позивачем не доведено, що відсутність спеціального дозволу на користування надрами призвела до втрати (знищення або пошкодження державного майна, власності), або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) чи неотриманні державою доходів, як суб'єктом цивільних відносин.

За таких фактичних обставин і правових підстав суд зазначає, що відповідач не допустив порушення водного законодавства, здійснює спеціальне водокористування з відповідним дозволом та здійснює плату за спеціальне водокористування відповідно до вимог закону, а тому позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 92 Конституції України, ст. 1-3, 5, 17 Кодексу України про надра, ст.ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 55, 56, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 22, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У позові відмовити повністю.

Суддя П.Д. Пригуза

Повний текст рішення складено 22.06.2012 року