Ухвала суду № 24923869, 18.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"18" червня 2012 р. Справа № 5023/6429/11

вх. № 6429/11

Суддя господарського суду: Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання: Невзгляд Н.О.

позивача (заявника) - не з"явився;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - не з"явився;

3-я особа 1 на стороні відповідача 2 - не з"явився;

3-я особа 2 на стороні відповідача 2 - не з"явився;

ДВС - Верещагіна Є.А. за довіреністю № 03-01/В-9 від 12.06.2012 р.

розглянувши скаргу ТОВ "Український промисловий банк" на дії Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області під час виконання наказу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріса", м. Харків; 3-я особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Корпорація "УОЛТСЕМ, ІНК", м. Харків;

3-я особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями "С.А.К.О. Лтд", м. Харків

про стягнення забогованості за кредитом

ВСТАНОВИВ:

17.10.2011р. господарським судом Харківської області у справі № 5023/6429/11 винесено рішення, яким позов задоволено частково та у відповідності до цього рішення 16.11.2011р. видано наказ про стягнення солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61150, АДРЕСА_1, Ідент. код НОМЕР_1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріса" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 142, код ЄДРПОУ 32562973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) заборгованість за Кредитним договором №4/МСБМКВЛ-07-ПЗУ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.12.2007р., а саме:

- 3.647.222,22 грн. поточної заборгованості за кредитом;

- 1.402.777,78 грн. простроченої заборгованості за кредитом;

- 642.818,52 грн. простроченої заборгованості по нарахованим процентам;

- 315.925,23 грн. простроченої заборгованості по нарахованій комісії за управління кредитною лінією;

- 25265,77 грн. державного мита;

- 233,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.05.2012р. ТОВ "Український промисловий банк" звернувся до господарського суду Харківської області із скаргою на дії Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області під час виконання вказаного наказу господарського суду.

В судове засідання, призначене на 18.06.2012р. представник позивача (заявник скарги) не з'явився, але через канцелярію суду телефонограмою (вх. 7596) надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачі та треті особи на стороні відповідачів в судове засідання своїх повноважних представників не направили, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківської області в судовому засіданні заперечує проти задоволення скарги позивача, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх.11611), в якому заперечуючи проти вимог скарги виконавець посилається на положення ст.ст. 4, 18, 25 ЗУ "Про виконавче провадження", Інструкцію з організації примусового виконання рішень та програмний модуль АРМ "ВП-Виконавець" версія 4.1.1., зазначає, що програма виключає можливість реєстрації та подальше виготовлення процесуальних документів державним виконавцем відносно двох боржників одночасно.

Ухвалою від 05.06.2012р. сторони попереджені про розгляд скарги за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві, ВДВС та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у скарзі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ВДВС, всебічно та повно дослідивши надані ними матеріали скарги та письмових заперечень на неї, суд встановив наступне.

Позивач у наданій скарзі на дії державного виконавця по виконанню наказу від 16.11.2011р. по справі № 5023/6429/11 зазначає, що він звернувся до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеного наказу.

19.01.2012р. державним виконавцем ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області Верещагіною Є.А. винесено постанову ВП № 30686495, згідно якої, посилаючись на невідповідність виконавчого документа вимогам, передбачених статтею 18 ЗУ "Про виконавчого провадження", відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

22.02.2012 року ТОВ "Український промисловий банк" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою № 01-19 від 21.02.2012р. про видачу двох наказів окремо на кожного боржника із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

29.02.2012р. на адресу Банку господарським судом Харківської області був направлений лист (вих.003047), яким суд повідомив позивача про неможливість видачі окремих наказів, оскільки в рішенні суду мова йде про солідарне стягнення суми боргу з обох відповідачів.

28.03.2012р. позивач вдруге звернувся до ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження. Позивачем до заяви було додано відповідь господарського суду Харківської області про неможливість видачі окремих наказів.

17.04.12 за вх. № 3044 на адресу позивача надійшла постанова від 05.04.2012р. ВП № 32025299 про відмову у відкритті виконавчого провадження з посиланням на п. п. 6, 8 частини 1 статті 26 Закону України „Про виконавче провадження.

Позивач (заявник скарги) вважає, що постанова винесена всупереч вимогам чинного законодавства та з порушенням прав та законних інтересів ТОВ "Укрпромбанк", в зв'язку з чим просить визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати ВДВС приступити до виконання наказу господарського суду по справі № 5023/6429/11 від 16.11.2011р.

18.06.2012р. ВДВС було надано відзив на скаргу позивача (вх.11611), в якому заперечуючи проти вимог скарги виконавець посилається на положення ст.ст. 4, 18, 25 ЗУ "Про виконавче провадження", Інструкцію з організації примусового виконання рішень та програмний модуль АРМ "ВП-Виконавець" версія 4.1.1., вважає, що необхідно видати два накази на кожного боржника окремо, вказує на те, що зазначена програма виключає можливість реєстрації та подальше виготовлення процесуальних документів державним виконавцем відносно двох боржників одночасно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги і заперечень проти неї, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 4 ст.116 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Проте, рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2011р. у справі №5023/6429/11 не передбачено можливості виконання рішення по частинах кожним відповідачем окремо. В названому рішенні йдеться про солідарне стягнення суми боргу з обох відповідачів. За таких обставин, між відповідачами не розподілена стягувана сума на частки та 16.11.2011р. виданий відповідний наказ про солідарне стягнення суми боргу.

Підставою для винесення судом рішення про солідарне стягнення суми боргу з обох відповідачів є положення діючого законодавства України.

Так, згідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

У відповідності до ч. 2 ст. 196 Господарського кодексу України у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Отже, кредитор може пред'явити вимогу до всіх співборжників разом або до кожного з них як повністю, так і в частині боргу і суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Солідарне зобов'язання обох боржників (ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Аріса") виникли на підставі Кредитного договору №4/МСБМКВЛ-07-ПЗУ від 2012.2007р., забезпеченого договором поруки № 4/МСБМКВЛ/П-07-ПЗУ-01 від 20.12.2007р.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

У виданому судом наказі від 16.11.2011р. від 17.10.2011р. зазначено про солідарне стягнення з обох відповідачів.

Таким чином, заперечення ВДВС, викладені в наданому відзиві (вх.11611) на скаргу заявника не відповідають вимогам діючого законодавства, суд не приймає їх до уваги та вважає їх безпідставними, а вимоги заявленої скарги щодо визнання дій державного виконавця неправомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також, зазначає ВДВС, що не приймає до уваги його заперечення в частині того, що внесення даних щодо двох боржників не передбачено програмним модулем АРМ "ВП-Виконавець" версія 4.1.1., який забезпечує автоматизацію процесу при вчиненні виконавчих дій, оскільки технічне виключення можливості вчинення виконавчих дій є таким, що не відповідає вимогам діючих норм законодавства і не може бути підставою для відмови від вчинення виконавчих дій і відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду про солідарне стягнення як то передбачено законом щодо виконання обов'язку в повному обсязі від обох боржників разом.

Щодо решти заявлених позивачем вимог скарги про скасування Постанови від 05.04.2012р. ВП № 32025299 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання ВДВС відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду № 5023/6429/11 від 16.11.2011р. суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати всіх заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогами ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Визнання судом неправомірним дій виконавця при винесенні постанови від 05.04.2012р. ВП № 32025299 про відмову у відкриті виконавчого провадження тягне за собою скасування судом зазначеної постанови.

В п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. за № 01-08/369 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вказано, що "за результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби) виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Водночас вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України".

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", суд вважає вимоги заявника про скасування Постанови ВДВС від 05.04.2012р. ВП № 32025299 про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання ВДВС відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду № 5023/6429/11 від 16.11.2011р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 196 Господарського кодексу України, ст.ст. 541, 543, 553, 554 Цивільного кодексу України, ст. 6, 11, 18, 25 Закону України „Про виконавче провадження", керуючись ст.ст. 22, 86, 116, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Верещагіної Є.А. неправомірними.

Скасувати Постанову від 05.04.2012р. ВП № 32025299 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зобов"язати Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області по справі № 5023/6429/11 від 16.11.2011р. та у строк встановлений законом відкрити виконавче провадження.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 5023/6429/11