Рішення № 24923859, 11.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2012 р. Справа № 5023/1501/12

вх. № 1501/12

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 27 від 11.01.2012р.;

3-ї особи - 1 на стороні позивача - не з"явився;

3-ї особи - 2 на стороні позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 09.04.2012р.;

3-ї особи на стороні відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство", м. Куп'янськ; 3-я особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Борівська селищна рада Борівського району Харківської області, смт. Борова;

3-я особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Борівська районна державна адміністрація Харківської області, смт. Борова;

до Приватного підприємства "Золота нива 1", с. Забавне; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: КП "Борівська рятувально-водолазна станція"

про вилучення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Куп'янське лісове господарство", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Золота нива 1". В позовній заяві позивач просить вилучити у відповідача з незаконного користування лісову ділянку площею 0,4 га в кварталі 60 виділ 10 Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" і зобов'язати його звільнити вказану ділянку і передати її по двосторонньому акту прийому-передачі позивачу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 17, 18, 67, 69, 89, 90, 106 ЛК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення (вх.6983) щодо заяви відповідача про сплив строку позовної, в яких заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на положення ст. 261 Цивільного кодексу України, зазначає, що про незаконне користування ділянкою позивачеві стало відомо в квітні 2011р. при проведенні заходів по виявленню самовільних захватів землі.

Суд приймає письмові пояснення позивача та керуючись ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, відмовляє в задоволенні заяви відповідача про сплив строку позовної давності (матеріали справи свідчать, що позивачу стало відомо про зайняття спірної земельної ділянки в 2011 році) та продовжує розгляд справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, через канцелярію суду ним подані додаткові пояснення до відзиву на позову (вх.11435), які долучаються судом до матеріалів справи.

Перша та друга треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, витребувані судом документи не надали, про причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка на письмовому повідомленні про дату, час та місце засіданні суду про направлення його за належними адресами третіх осіб, а також наявні в матеріалах справи поштові повідомленні про вручення попередньої ухвали суду зазначеним особам.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

При перевірці державною лісовою охороною Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" законності користування юридичними та фізичними особами землями державного лісового фонду було виявлено факт незаконного без спеціального дозволу, передбаченого ст. 69 Лісового кодексу України, користування невідомими особами земельної ділянки державного лісового фонду в кварталі 60 виділ 10 Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" площею 0,4 га (далі - спірна ділянка). На спірній ділянці, яка також незаконно без погодження з позивачем як постійним лісокористувачем, огороджена сіткою "рабиця", знаходиться капітальна двоповерхова цегляна будівля колишньої рятувальної станції і пірс для катерів. Територію спірної ділянки охороняли 2 невідомі особи. На запитання посадових осіб державної лісової охорони хто займає дану лісову ділянку і на якій підставі, вказані невідомі особи відповіли, що вони лише охоронці, що охороняють цю територію і ніякої інформації не дають. Вести подальшу розмову відмовилися.

В зв'язку з цим позивач змушений був звертатися в Борівський РВ ГУМВС України в Харківській області з проханням встановити осіб, які незаконно займають вказану спірну ділянку (Лист-звернення до начальника Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області № 07-25/438 від 19.04.2011р. наявний в матеріалах справи).

20.05.2011р. Борівським РВ ГУМВС України в Харківській області своїм листом № 2541 повідомив, що в межах державного лісового Червонооскільского водосховища, в кварталі № 60, виділ 10, Борівського лісництва, знаходиться приміщення Борівської водолазно-рятувальної станції, яке раніше знаходилось на території Борівської селищної ради, але в жовтні місяці 2010 року, вище зазначену будівлю було продано агрофірмі "Золота Нива", Ізюмського району, Харківської області (відповідач по справі).

29 листопада 2011 року помічником лісничого Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп", за участю інженера охорони та захисту лісу ДП "Куп'янський лісгосп" та майстра лісу було складено акт про те, що в урочищі "Бір" квартал 60 виділ 10 Борівського лісництва на землях державного лісового фонду ПП "Золота нива" (с. Забавне, Ізюмського р-ну, Харківської обл.) без спеціального на те дозволу постійного лісокористувача ДП "Куп'янський лісгосп", передбаченого Лісовим кодексом України, займає ділянку площею 0,4 га, що є порушенням ст.ст. 18, 67, 69 Лісового кодексу України (Акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 106 Лісового кодексу України самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка повинна бути повер нута за належністю позивачу.

09 квітня 2012 року відповідач по справі надав суду відзив на позовну заяву (вх.3600), в якому зазначив, що 17 вересня 2010 р. між Борівською селищною радою (перша третя особа на стороні позивача) та ПП "Золота Нива" був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - "Борівська рятувально-водолазна станція", який розташовується за адресою: Харківська область, Борівський район, с/щ рада Борівська, на земельній ділянці площею 0,4 га, яка окремо виділена.

Відповідно до зазначеного договору об'єкт продажу, розташований на земельній ділянці площею - 0,4 га, згідно довідки, виданої відділом Держкомзему у Борівському районі Харківської області від "07" вересня 2010 року за № 01-31/1984, кадастровий номер 6321055100:13:001:0003, на підставі Довідки, виданої Відділом Держкомзему у Борівському районі Харківської області від "05" серпня 2010 року за №1-34/1983.

На підставі зазначеного договору за відповідачем КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований на спірній земельній ділянці (Копія Витягу про реєстрацію права власності № 27398135 від 22.09.2010р. наявний в матеріалах справи).

Розпорядженням № 436 Борівської райдержадміністрації Харківської області (друга третя особа на стороні позивача) від 19.12.2011р. відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею - 0,6393; га, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області для обслуговування нежитлових будівель з подальшою передачею у користування на умовах оренди.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та документи подані відповідачем в обґрунтування заперечень на позовну заяву, суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її за належністю позивачу слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2010 р. між Борівською селищною радою та ПП "Золота Нива" був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - "Борівська рятувально-водолазна станція", який розташовується за адресою: Харківська область, Борівський район, с/щ рада Борівська, на земельній ділянці площею 0,4 га, яка окремо виділена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2011р. у справі № 5023/6394/11 було задоволено позовні вимоги Борівської селищної ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.09.201р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. у справі № 5023/6394/11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.09.2010р. було прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсним зазначеного договору відмовлено. (Повний текст постанови складено 28.11.2011р.).

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, на момент проведення перевірки відповідача (29 листопада 2011р. - акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства - т. І, а.с. 15) відповідач є власником цілісного майнового комплексу, розташованого на спірній земельній ділянці на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2010р., зареєстрованого в реєстрі за № 2546 (т. І, а.с. 25-29).

Згідно до ст. 28 Лісового кодексу України, яка регламентує повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, до компетенції значеного органу належить ведення лісовпорядкування та ведення державного лісового кадастру.

Згідно зі ст. 49 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 52 Лісового кодексу України документація державного лісового кадастру ведеться на основі державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Частиною 1 ціє ж статті зазначено, що зміст відомостей державного земельного кадастру становлять, у тому числі, дані про розподіл земель серед власників землі та землекористувачів.

Відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Статтями 195, 204 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальними органами із забезпеченням повноти відомостей про всі земельні ділянки.

Відділ Держкомзему у Борівському районі Харківської області своїм листом №01-31/294 від 19.05.2012р., наданим на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 21.05.2012р., згідно з обліковими даними (звіт за формою 6-зем.) повідомив суд, що земельна ділянка Борівської рятувально-водолазної станції (кадастровий номер 6321055100:13:001:0003) не відноситься до земель ДП "Куп'янське лісове господарство" (землі державного лісового Фонду), а обліковується як землі житлової та громадської забудови (забудовані землі громадського призначення).

Згідно приписів ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Тобто необхідною умовою застосування ст. 212 ЗК України (на яку посилається прокурор, як на підставу своїх позовних вимог) є встановлення факту "самовільного зайняття земельної ділянки".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".

Про розмежування понять "користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів" та "самовільне зайняття земельної ділянки" йдеться в листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008р. №14-17-4/12991, яким зазначено, що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої впади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа".

Таким чином, позовні вимоги не можуть ґрунтуватися на тій підставі, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку.

Згідно з ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені або право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Також згідно з ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені або право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, у зв'язку з тим, що до відповідача на підставі договору купівлі-продажу перейшло право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Харківська область, Борівський район, с/щ рада Борівська, на земельній ділянці площею 0,4 га, то відповідач відповідно до вимог ст.377 ЦК України та ст. 120 ЗК України набув право на користування тією земельною ділянкою, на якій розташований придбаний об'єкт нерухомості та яка необхідна для їх обслуговування.

Суд також зазначає, що Розпорядженням № 436 Борівської райдержадміністрації Харківської області від 19.12.2011р. відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею - 0,6393; га, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, що розташована на території Борівської селищної ради Борівського району Харківської області для обслуговування нежитлових будівель з подальшою передачею у користування на умовах оренди.

Чинне земельне законодавство не встановлює обмеження строків оформлення прав землекористування при набутті прав на земельну ділянку внаслідок переходу права на об'єкти нерухомості.

Відповідно до ч.4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже задоволення позову приведе до знесення належного відповідачеві на праві приватної власності нерухомого майна та до позбавлення його права приватної власності на це майно.

Проте позивач, заявивши позовні вимоги, які приведуть до зазначених наслідків, не зазначив наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача права власності на належні йому будівлі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 Цивільного кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках та порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи власником цілісного майнового комплексу, що розташований на спірній земельній ділянці, є ПП "Золота Нива" і земельна ділянка використовується ним для обслуговування будівель, належних йому на праві власності.

Звільнення земельної ділянки, як того вимагає позивач, приведе до порушення прав власника будівель, що знаходяться на спірній земельній ділянці, оскільки звільнення земельної ділянки можливо лише шляхом знесення цілісного майнового комплексу. Чинне законодавство України не передбачає можливості позбавлення права власності на нежитлове приміщення у разі, якщо особа, якій належить нежитлове приміщення на праві власності не здійснила оформлення документів на земельну ділянку, на якій знаходиться це приміщення.

Також суд зазначає позивачу, що відповідно до наявного в матеріалах справи листа Відділу Держкомзему у Борівському районі Харківської області №01-31/294 від 19.05.2012р. спірна земельна ділянка не знаходиться у постійному користуванні позивача та не належить до категорії земель лісового фонду, отже права позивача відповідачем не порушувались.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її позивачу не обґрунтовані, вони не підтверджуються належними доказами, та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на позивача і становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, що складає 1073,00 грн. станом на 26.03.2012р. (дата подання позовної заяви до суду).

Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2012р." з 1 січня 2012р. розмір мінімальної заробітної плати становить 1073,00 грн.

Суд не приймає посилання позивача на звільнення від сплати судового збору у відповідності до п. 7 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

Відповідно до п. 7 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Законом з метою забезпечення доступу до правосуддя, захисту прав і законних інтересів передбачено звільнення від сплати судового збору деяких органів державної влади, які звертаються у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Позивач не звертався до суду в інтересах будь-яких інших осіб.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. 116, 120, 212 Земельного кодексу України, статтями 317, 319, 321, 376, 377 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство" (63701, Харківська область, м. Куп'янськ, вул.1-го Травня, 37, р/р 26001201365100 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код 00993107) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1073,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

/Повний текст рішення складено 18.06.2012р./

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 5023/1501/12