Рішення № 24923364, 18.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/4781-2012 18.06.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Київенерго»м. Київ

до першого відповідача Державного комунального підприємства-«Житлоремфонд», м. Київ

до другого відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»м. Київ

про стягнення 242 527,93грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваненко І.П.- юрисконсульт

від першого відповідача: Брюханова О.І. - начальник відділу з кадрових питань від другого відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду з позовом до належних відповідачів у справі, а саме першого відповідача Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»та другого відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства про стягнення основного боргу в сумі 219 066,25 грн., інфляційних в сумі 15 952,30 грн. та трьох процентів річних в сумі 7 509,38 грн. відповідно до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690367 від 01.04.2001 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання другого відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті відповідно до вимог на підставі статті 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно ст. 28 ГПК України.

Перший відповідач проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

він не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до рішення Деснянської районної в м. Києві Ради другої сесії XXIII скликання за № 25 від 11.12.2001р. було створено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва, далі Рада. Розпорядженням Ради від 29.12.2001 року за №433 - зобов'язано затвердити Статут та здійснити державну реєстрацію в установленому законом порядку, і за актом приймання-передачі від 01.02.2002року була проведена передача основних фондів та майна з балансу на баланс;

рішенням № 396/6612 від 27.10.2011 р. Київської міської Ради VIII сесії VI скликання було припинено діяльність Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»шляхом приєднання до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»та визнано останнього правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»;

1 січня 2004року між Державним комунальним підприємством «Житлоремфонд», далі Довіритель та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», далі Повірений було укладено Договір Доручення, предметом якого є те, що Довіритель доручає та Повірений приймає на себе обв'язки щодо здійснення дій щодо отримання послуг АЕК «Киевенерго»на постачання теплової енергії, які надані з 01.01.2004року та перерахувати кошти/за надані послуги АЕК «Київенерго»(підпункти. 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1 Договору);

З метою повного та всебічного розгляду справи, встановлення фактичних правовідносин між сторонами, ухвалою господарського суду від 23.05.12р. було задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості другого відповідача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембусервіс».

Так, відповідно до Рішення № 25 Деснянської районної в м. Києві ради від 11.12.2011р. створено Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва, а Рішенням Київської міської ради № 396/6612 від 27.10.2011р. визначено, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва є правонаступником Державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Ватутінського району «Житлоремфонд».

Проте, вказані рішення та розпорядження не підтверджують факт правонаступництва, в розумінні ст. ст. 104-110 ЦК України, оскільки відсутні докази реєстрації у визначеному Законом України «Про державну реєстрацію»порядку, а зазначений акт від 01.02.2002р. підтверджує лише передання на баланс Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»лише основних засобів та майна Державного комунального підприємства «Житлоремфонд». Посилання першого відповідач на укладений між ним та другим відповідачем Договір доручення б/н від 01.01.2004р. не приймаються судом до уваги, оскільки за змістом останнього не підтверджує перехід прав та обов'язків саме за спірним Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2001 року № 690367 за актом приймання - передачі. Не підтверджено в розумінні вимог статті 59 ГК України питання приєднання щодо реорганізації та виникнення з цього приводу правонаступництва відповідно до вимог статті 25 ГПК України ( передавальний акт, баланс, Статут, економічні перетворення пов'язанні із реорганізацією підприємства тощо). Тому, з урахуванням викладеного, спір вирішується судом відносно належного відповідача у справі - Державного комунального підприємства «Житлоремфонд».

Щодо посилання відповідача на відсутність між сторонами акту звірки розрахунків то слід зазначити, що, акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих з

операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення першого відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.04.2001р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», далі Постачальник, та Державним комунальним підприємством «Житлоремфонд», далі Споживач, було укладено Договір № 690367 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1.) є зобов'язання Постачальника виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання та зобов'язання Споживача отримати її та здійснити оплату наданих послуг.

Пунктом 1 Додатку 2 від 01.04.2001р. до Договору визначені тарифи на оплату житловими організаціями теплової енергії в сумі 44-60 грн. за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ. Тарифи затвердженні Київською міською Державною адміністрацією на підставі розпорядження № 1956 від 03.11.2000р. Пунктом 9 вказаного Додатку встановлено обов'язок Споживача, зокрема:

щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту 6 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду;

пунктом 10 визначено, що Споживач щомісячно забезпечує оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим;

сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника, згідно з його рахунком до 25 числа поточного місяця.

Листами від 03.02.2009р.,04.03.2009р„ 27.05.2009р„ 03.09.2009р„ 02.11.2009р., 09.12.2009р.,11.06.2010р.,29.12.2010р. позивача повідомляв першого відповідача про діючи тарифи на теплову енергію.

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.10.2009р. по 01.03.2012р. за ним утворився борг за використану теплову енергію в сумі 219 066, 25 грн., який позивач намагається стягнути. Факт виникнення заборгованості у відповідача підтверджено відомостями обліку, табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу, долучених до матеріалів справи.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних на загальну суму 15952, 30 грн., за періоди:

з 01.11.2209р. по 31.03.2010р. на суму 2 550, 80 грн.;

з 01.08.2010р. по 30.06.2011р. на суму 12482, 61 грн.;

з 01.09.2011р. по 29.02.2012р. на суму 918, 88 грн. загальна сума інфляційних, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 15 952,30 грн., на стягненні яких позивач наполягає.

Крім того, позивач наполягає та стягненні з відповідача трьох процентів річних в сумі 7509, 38 грн. за період з листопада 2009р. по березень 2012р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого ж договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. У Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії та її видів потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким "розведено" договір купівлі-продажу та поставки: '

реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарським суб'єктам

здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, на умовах договору постачання. Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведені обставини неналежного виконання першим відповідачем зобов'язань за Договором, отримання послуг щодо тепловій енергії у гарячій воді, та їх несплатою, також те що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку останнього. Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за Договором суду не надав, бракує доказів відсутності вини під час неналежного виконання зобов'язань.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з першого відповідача основного боргу в сумі 219066, 25 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 15952, 30 грн. та трьох процентів річних в сумі 7509, 38 грн., також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини у справі та докази на їх підтвердження свідчать про те, що належним відповідачем у справі є - Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд». У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до другого відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 4850, 55 грн. покладаються на відповідача у справі - Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд».

У судовому засіданні, яке відбулося 18.06.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 525, 526, 599, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 194, ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 12, 33, 36, ч.З ст. 43, ст.ст. 44, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»задовольнити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд», 02217, м. Київ, вул. Миколи Закревського, буд. 15, код ЄДРПОУ 04543683, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Київенерго», 01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, р/р 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській обл., МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305, основний борг в сумі 219 066, 25 грн., інфляційні в сумі 15 952, 30 грн., три процента річних в сумі 7 509, 38 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4 850, 55 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»- відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 22.06.12р. Суддя Ю.О.Підченко