Рішення № 24923358, 19.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/5920-2012 19.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 93/2012/02/13-29 від 13.02.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 19 червня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»з вимогами про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 294 204,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 71423 від 18.09.2007р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану електричну енергію, яка на 01.07.2011р. становила 253 156, 12 грн. та була ним частково сплачена, у зв'язку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивач просить вирішити спір про стягнення боргу, 3% річних, втрат від інфляції в судовому порядку.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2011р. у справі № 22/251 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. по справі 22/251 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2011р. у справі № 22/251 скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2012р. у справі № 22/251 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2011р. по справі № 22/251 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. у справі № 22/251 - скасовано, справу № 22/251 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/382 від 04.05.2012р., у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 22/251 до Господарського суду міста Києва, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року справа № 22/251 прийнята до провадження, присвоєно справі номер № 5011-10/5920-2012, розгляд справи призначено на 05.06.2012 року.

В судовому засіданні 05 червня 2012 року судом, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 19 червня 2012 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2007 року між АЕК «Київенерго»(надалі -Постачальник) та ТОВ «Столичний комфорт»(далі по тексту -Абонент або Споживач) (разом - сторони) укладено договір на постачання електричної енергії № 71423 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір), згідно з п. 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Позивач зазначає, що Споживач свої зобов'язання за Договором щодо оплати вартості електричної енергії належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 01.10.2007р. по 01.07.2011р. у відповідача утворилась заборгованість по їх несплаті перед Постачальником, яка за розрахунками позивача станом на 01.07.2011р. становить -253 156,12 грн.

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові від 26.04.2012р. у справі № 22/251 Вищий господарський суд України вказав, що суди не дали належної оцінки акту № 71423 від 18.09.07, існування та факт підписання якого, не заперечує жодна зі сторін. В той же час, відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Суди не завернули уваги, що актом № 71423 від 18.09.07р. відповідач визнав заборгованість, що ним не заперечується, але ст. 264 Цивільного кодексу України судом не була заснована. Підстав з яких суд її не застосував, не наведено. Враховуючи, що сума основного боргу не може бути визнана такою, що достовірно встановлена, то сумнівними також є висновки судів щодо 3% річних, інфляційних та пені, які, в свою чергу, нараховуються на суму основної заборгованості.

На виконання викладених Вищим господарським судом України в постанові від 26.04.2012р. у справі № 22/251 вказівок, ухвалою від 07.05.2012р. Господарським судом міста Києва було зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2012р. у справі № 22/251.

Всупереч виконання вимог ухвали суду 07.05.2012р. письмових пояснень щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2012р., сторони до суду не представили. В той же час, позивач надав до суду уточнений розрахунок ціни позову, сума за яким становить -50 965,10 грн., а відповідач контррозрахунок заявлених до стягнення сум за уточненнями.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 18 вересня 2007 року між сторонами було укладено договір на постачання електричної енергії № 71423 відповідно до п. 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.3.3, 2.3.4 договору Споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».

Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2007р.; Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.5 Договору). Доказів припинення Договору в установленому порядку суду не надано.

З наявного в матеріалах уточненого розрахунку ціни позову випливає, що станом на 01.07.2011р. заборгованість Споживача перед Постачальником за Договором становить 13 034,22 грн.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

На час розгляду справи сума заборгованості за Договором позивачу відповідачем не перерахована.

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність -встановлюється тривалість у три роки.

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Позовна заява подана позивачем до Господарського суду міста Києва 27.07.2011р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, тобто вже після закінчення строку позовної давності в частині заявлених вимог про стягнення 8 116,13 грн. заборгованості за червень 2008 року, тобто заявлена до стягнення з пропуском встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи містяться заяви відповідача № 110 від 08.06.2012р. про застосування позовної давності, як підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення 8 116,13 грн. заборгованості за попередній період її наявності.

За таких обставин, дослідивши подані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування заявленої відповідачем строків позовної давності щодо вимог позивача в сумі - 8 116,13 грн., що є підставою для відмови позивачу у позові в цій частині.

За таких обставин, з урахуванням умов Договору строки сплати вартості спожитої електричної енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені, а тому, позовні вимоги про наявність 4 918,09 грн., з розрахунку 13 034,22 грн. - 8 116,13 грн., заборгованості у Споживача за Договором станом 01.07.2011р., що виник в періоді з 01.10.2007р. по 01.07.2011р., є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 22 907,57 грн. втрат від інфляції та 7 196,82 грн. 3% річних.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5 084,24 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 40 106,72 грн. з них основного боргу -4 918,09 грн., пені - 5 084,24 грн., 3% річних -7 196,82 грн. та втрат від інфляції -22 907,57 грн.

Судові витрати позивача пролпоційно розміру задоволених вимог в сумі 433,17 грн. (401,00 грн. державного мита та 32,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська 18, літера «В», р/р 2600231126 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, з рахунків виявлених під час виконання судового рішення, ідент. код 33833708) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(на рахунок 36038301201 у Головному управлінні по місту Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669; 01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, ідент. код юрид. особи 00131305), грошові кошти: основного боргу -4 918,09 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять гривень 09 копійок), пені - 5 084,24 грн. (п'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 24 копійки), 3% річних -7 196,82 грн. (сім тисяч сто дев'яносто шість гривень 82 копійки), втрат від інфляції -22 907,57 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот сім гривень 57 копійок) та судові витрати -433,17 грн. (чотириста тридцять три гривні 17 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 22.06.2012р.