Рішення № 24923298, 14.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/4497-2012 14.06.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення 25 059,98 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/226-158 від 05.04.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі - відповідач) про стягнення 25 059,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 18 239,07 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/4497-2012, розгляд справи призначено на 26.04.2012 р.

26.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 04.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4497-2012.

У судове засідання 26.04.2012 р. представник позивача з'явився та надав документ для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали від 04.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4497-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 26.04.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 04.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4497-2012 відповідач виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 26.04.2012р. не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4497-2012 та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 23.05.2012 р.

У судове засідання 23.05.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 04.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4497-2012. Вимоги ухвали від 04.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4497-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 23.04.2012 р. не з'явився.

У судовому засіданні 23.05.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 23.05.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 23.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 04.04.2012р. про порушення провадження у справі № 5011-71/4497-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 14.06.2012 р.

У судове засідання 14.06.2012 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2009 року між ОСОБА_2 (далі - страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(далі - позивач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави № 06-FZ\01-040-02426 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1.

09.07.2010 р. о 08 год. 45 хв. гр. ОСОБА_3, по вул. Грушевського в м. Малині, керуючи належним йому автомобілем марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, та під'їжджаючи до пішохідного переходу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався попереду та зупинився перед пішохідним переходом, що спричинило пошкодження даних транспортних засобів.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 15.07.2010 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до Звіту № 7/10-36 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 27.07.2007 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження під час ДТП, яка сталась 09.07.2010 р. о 08 год. 45 хв. по вул. Грушевського в м. Малині.

Позивачем складено та підписано страховий акт № СТ/10/1176 від 19.11.2010 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті ДТП, яка сталась, 09.07.2010 р. о 08 год. 45 хв. по вул. Грушевського в м. Малині, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 21 805,57 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку розміру страхового відшкодування б/н б/д, сума страхового відшкодування становить 21 805,57 грн.

На підставі сформованого страхового акту № СТ/10/1176 від 19.11.2010 р. та розрахунку розміру страхового відшкодування б/н б/д, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18 239,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3332 від 14.12.2010 р. (21 805,57 грн. -загальний розмір страхового відшкодування відповідно до страхового акту № СТ/10/1176 від 19.11.2010 р., за вирахуванням 3 566,50 грн. -частина суми страхового відшкодування, яка була зарахована в рахунок сплати чергових страхових платежів за Договором).

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3, застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9967573.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВС/9967573 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, який на законних підставах керував автомобілем марки «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_2, в момент скоєння вищезазначеного ДТП, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВС/9967573, відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, в межах ліміту відповідальності.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом направлено запит № 06-37.1/5011-71/4497-2012 на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання суду інформації щодо полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9967573.

06.06.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист -відповідь № 13713/7-3-11 від Моторного (транспортного) страхового бюро України, з якого вбачається, що Полісом № ВС/9967573 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № ВС/9967573, при визначенні ціни позову.

Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в (порядку регресу) № 03/141 від 21.01.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вищезазначену заяву отримав, проте відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

У своєму письмовому відзиві, відповідач заперечує проти позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у оцінювача кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»підвищення кваліфікації відбувається за напрямами, зазначеними у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, за результатами якої видається посвідчення про підвищення кваліфікації, яке є невід'ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва.

Частиною 1, 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України. Форма сертифіката встановлюється зазначеним органом. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, його юридичні реквізити, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки та може бути анульований з підстав, зазначених у статті 20 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, судом не приймається до уваги дане твердження відповідача, оскільки позивачем надані документи, якими встановлено, що ОСОБА_5 видано сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6444/08 від 16.01.2008 р. та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_3.

Відповідач також зазначає у своєму письмовому відзиві, що додана оцінювачем до Звіту № 7/10-36 калькуляція електронної системи «Аудатекс»не є доказом розміру матеріального збитку, оскільки проведена з порушеннями норм чинного законодавства України.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки Відповідно до п. 8.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика), для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Згідно з п. 8.5. Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Судом встановлено, що електронний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, складений за системою «Аудатекс», рекомендований переліком рекомендованих нормативних актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, який прописаний у Методиці.

З огляду на вищезазначене, судом приймається до уваги електронний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого страхувальнику позивача.

Відповідач у своєму письмовому відзиві за позов зазначає, що фактичні затрати позивача становлять 18 239,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про виплату страхового відшкодування, тому сплаті підлягає саме ця сума.

Суд не погоджується з вищезазначеним твердженням відповідача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за заявою страхувальника було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 566,50 грн. (сума зарахована в рахунок сплати чергових страхових платежів за Договором), що також підтверджується страховим актом № СТ/10/1176. Тому дана сума також зараховується до загального розміру страхового відшкодування, виплаченого позивачем своєму страхувальнику.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути на свою користь пеню в розмірі 1 685,30 грн., 3 % річних в розмірі 718,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 850,42 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені, оскільки позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування в розумінні п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дана правова позиція також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011 р. у справі № 48/144.

Оскільки позивачем пеня нараховувалась на загальну суму страхового відшкодування без урахування франшизи, встановленої Полісом № ВС/9967573 в розмірі 510,00 грн., судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, складає 1 645,88 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем 3 % річних та інфляційні втрати нараховувалась на загальну суму страхового відшкодування без урахування франшизи, встановленої Полісом № ВС/9967573 в розмірі 510,00 грн., судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що 3 %, які підлягають стягненню становлять 701,87 грн., інфляційні втрати, які підлягають стягненню -830,53 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 21 295,57 грн. (21 805,57 грн. -розмір матеріального збитку, за вирахуванням 510,00 грн. - розмір франшизи), пеня в розмірі 1 645, 88 грн., інфляційні втрати в розмірі 830,53 грн., 3 % річних в розмірі 701,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код: 20602681) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, ідентифікаційний код: 32382598) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 21 295 (двадцять одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) грн. 57 коп., пеню в розмірі 1 645 (одна тисяча шістсот сорок п'ять) грн. 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн. 53 коп., 3 % річних в розмірі 701 (сімсот одна) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 19.06.2012 р.