Рішення № 24923237, 13.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/237-35/143-2012 13.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія «Київводоканал"

до Комунального підприємства "Залізничне"

про стягнення 8 070 448,37 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -предст. за довір.;

від відповідача: ОСОБА_2 -предст. за довір.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Залізничне»про стягнення 5 661 810,37 грн. основного боргу, 924 827,30 грн.,- інфляційних втрат, 224 852,77 грн. -3% річних, 175 169,44 грн. -пені, а загалом 6 986 659,88 грн. у зв»язку з неналежним виконанням останнім зобов»язань за договором №08208-А/2-09 від 01.04.2008 на послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2008 -30.04.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2011 у справі №52/237, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011, позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012 рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у справі №52/237 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи №52/237, вказана справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2012 справа №52/237 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до свого провадження, справі присвоєно №52/237-35/143-2012, її розгляд призначено на 18.04.2012.

В судовому засіданні 18.04.2012 представник відповідача подав суду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог з додатками.

У судовому засіданні 18.04.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 14.05.2012.

В судовому засіданні 14.05.2012 представник позивача подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Дана заява подана у відповідності до вимог ст.22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 14.05.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 16.05.2012.

В судовому засіданні 16.05.2012 представник відповідача подала суду письмові пояснення з додатком.

В судовому засіданні 16.05.2012, на підставі ст.69 ГПК УКаїни, подала клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Дане клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні 16.05.2012, на підставі 77 ГПК України, оголошено перерву до 30.05.2012.

17.05.2012 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.05.2012 представник позивача подав суду письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог з додатком.

В судовому засіданні 30.05.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 13.06.2012.

В судовому засіданні 13.06.2012, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «АК «Київводоканал», правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал»(постачальник) та Комунальним підприємством «Залізничне»Солом»янської районної у м. Києві ради (абонент) укладено договір №08208-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до умов договору (п.1) постачальник зобов»язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред»явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов»язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносин, які виникають за цим договором.

Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається Абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід»ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з Постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих Абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод (п.1.3 Договору).

Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об»єктів водоспоживання, облік спожитою ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з Постачальником розрахунком на підставі наданих Абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об»ємом водоспоживання (до 30 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися Постачальником поквартально, при цьому останній направляє Абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послух, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент гне забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату послуг.

Відповідно до п.2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об»ємів строків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно п.2.2.4 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послу зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов»язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною.

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Договір може бути розірвано у випадках. Передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку (п.7.1, п.7.2 Договору).

У зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 5 661 810,37 грн. - заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2008 по 30.04.2011, 958 798,16 грн. -інфляційних втрат, 395 637,79 грн. -3% річних; 1 054 202,05 грн. -пені, та судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 13.12.2011, позов задоволено частково, вирішено стягнути з КП "Залізничне" 1033059,30 грн. боргу, 138140,21 грн. -3% річних , 175169,44 грн. -пені, 524627,08 грн. -інфляційних втрат, 6828,79 грн. - - державного мита та 63,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011, Вищий господарський суд України виходив з того, що судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних рішень не були досліджені питання про те, чи знаходились на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, чи передавались такі пункти на баланс АЕК «Київенерго», чи виставляє АЕК «Київенерго»рахунки саме за гарячу воду, чи лише за енергію, витрачену на підігрів води, чи відповідач самостійно здійснює підігрів води за допомогою бойлерів тощо. Не досліджувалось питання, якій саме організації відповідач сплачує кошти за холодну воду, яка використовується для потреб гарячого водопостачання, і чи сплачує їх взагалі, в т.ч. щодо тарифів за якими відбувалось нарахування за надані послуги.

Як передбачено ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 13.03.2012, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За умовами укладеного між сторонами Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п.2.1.1 Договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визнання об»ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (п.2.1.4 Договору) у відповідності до п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374.

31.03.2008 між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання т обслуговування житлового фонду»Солом»янської районної у м. Києві ради (замовник) та Комунальним підприємством «Залізничне»(виконавець) було укладено договір за №2 на утримання житлових будинків і прибудинкових територій, предметом якого була передача замовником виконавцю функцій з утримання будинків, споруд і об»єктів благоустрою та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкових територій, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), надання споживачам комунальних послуг (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до додатку №2 до Договору №2 від 31.03.2008 на обслуговування відповідача передано житлові будинки та поруди в тому числі і 4 бойлери за адресами: вул. Уманська, 31, вул. Уманська, 35, Чоколівський бульвар, 6-8 та вул. Ю.Фучика, 19 (копія надана до матеріалів справи). Згідно розпорядження філіалу ПАТ «АК «Київененрго»від 27.08.2007 №78, бойлери за адресами: Уманська, 35, Чоколівський бульвар, 6-8 та Ю.Фучика, 19 з 2007 року обслуговуються філіалом ПАТ «АК «Київенерго».

Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист відповідача від 17.02.2009 за вих..№230 в якому відповідачем було повідомлено позивача про те, що на обслуговуванні відповідача знаходяться 11 бойлерів.

01.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Комунальним підприємством «Залізничне»Солом»янської районної у м. Києві ради укладено Договір №310088 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно пп.2.2.1 та 2.3.1 Договору ПАТ АК «Київенерго»постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності КП «Залізничне»для потреб : опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження. Тобто, ПАТ АК «Київенерго»виставляє рахунки відповідачу за теплову енергію.

Відповідачем до матеріалів справи надані листи за №27орг від 13.10.2010, №1742 від 16.12.2009, №1519 від 18.11.2009, в який останній відмовляється прийняти розрахунки позивача за холодну воду для підігріву по бойлерам (по рахунках за грудень 2009, листопад 2009 та жовтень 2009) у зв»язку з відсутністю на балансі відповідача бойлерів. Належних доказів того, що рахунки позивача за даними листами повертались позивачу відповідачем до матеріалів справи не було надано.

Відповідачем також в своїх запереченням зазначається, про те що сума заборгованості, яка визнається останнім в розмірі 285 996,13 грн. -це борг населення, який станом на 01.01.2012 сплачений. Разом з тим, належних доказів, які б підтвердили дані обставини до матеріалів справи надано не було.

Відповідачем в заперечення заявлених позовних вимог до матеріалів справи надані як доказ Довідки про фінансування пільг та субсидій по КП «Залізничне»та розрахунок зведеної відомості розщеплення сплат ЖЕО 2901 за травень 2011 -квітень 2012 та платіжні доручення за серпень 2011 по квітень 2012 які не стосуються спірного розрахункового періоду заявленої у позові заборгованості.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться Акти «Про зняття показань з приладу обліку»які складені та підписані сторонами за спірний період, в яких зафіксовано обсяг наданих послуг за Договором. Відповідач проти правильності визначення такого обсягу та вартістю наданих послуг у порядку, передбаченому п.2.2.4 Договору, заперечень не надавав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов»язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі-Правила) затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, на які посилався суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.13. цих Правил передбачено, що суб»єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потребу, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2).

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

При цьому, згідно п.1.2 цих Правил, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення -суб»єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (виробник).

Згідно приписів ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов»язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1) Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2). Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч. 3). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпечення енергією будь-яких споживачів, у том числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч.5).

Разом з тим, у даній справі спір виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору (копії наявні в матеріалах справи), а не у зв»язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, як про це зазначає відповідач у своїх запереченнях. А відтак їх правовідносини регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відтак, виконуючи свій обов»язок із оплати за поставлену та обліковану воду відповідач на виконання умов договору зобов»язаний був оплатити і ту кількість поставленої і облікованої води, яка в подальшому використовувалась на підігрів (даної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові №3/75-64/269 від 15.05.2012).

Вартість послуг водопостачання та водовідведення за спірний період для ІІ та ІІІ груп споживачів, зокрема за грудень 2008-березень 2009 позивач визначив на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1661 від 27.11.2008, №1663 від 27.11.2008, №1780 від 25.12.2008 та №127 від 05.02.2009.

27.11.2008 Київською міською державною адміністрацією було видано розпорядження №1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»та розпорядження №1663 «Про затвердження тарифів та теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб»єктів господарювання», які були скасовані Указом Президента України №1199/2008, від 24.12.2008, як такі, що не відповідають Конституції а законам України, актам Кабінету Міністрів України та іншим актам законодавства. Розпорядження Київської міської державної адміністрації №127 від 05.02.2009 та №1780 від 25.12.2008 були скасовані Указами Президента України №76/2009 від 09.02.2009 та №65/2009 від 04.02.2009 з тих же підстав. Разом з тим, відповідно до ст.147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідальність законів та інших правових актів Конституції України є Конституційний суд України. У визначеному законом порядку вищезазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації не були визнані неконституційними.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 5 661 810,37 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суми інфляційних втрат у розмірі 958 798,16 грн. та 395 637,79 грн. -3% річних нараховані на суму основного боргу є обґрунтованими.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.4.2 Договору сторонами визначено, що у разі порушення строків виконання зобов»язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконане.

Позивачем додатково нараховано відповідачу пеню за період з 01.05.2011 по 01.05.2012 в розмірі 879 032,61 грн., за один рік, що є порушенням вимог ст.232 Господарського кодексу, а отже стягненню підлягає сума пеню в розмірі 175 169,44 грн.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 449 046,69 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Залізничне" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 3-А, ідентифікаційний код 35756945) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія «Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 5 661 810,37 грн. (п»ять мільйонів шістсот шістдесят одну тисячу вісімсот десять гривні 37 коп.) -суми боргу, 958 798,16 грн. (дев»ятсот п»ятдесят вісім тисяч сімсот дев»яносто вісім гривень 16 коп.) - інфляційних втрат, 395 637,79 грн. (триста дев»яносто п»ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 79 коп) -три проценти річних, 175 169,44 грн. ( сто сімдесят п»ять тисяч сто шістдесят дев»ять гривень 44 коп.) -пені, 25 500,00 грн. (двадцять п»ять тисяч п»ятсот гривень 00 коп.) -державного мита та 210,27 грн. (двісті десять гривень 27 коп.) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 18.06.2012

Суддя М.Є. Літвінова