Рішення № 24923002, 25.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.12 р. Справа № 5006/14/106/2012

за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

в особі відособленої структурної одиниці «Центральна електроенергетична

система», ЄДРПОУ 24361553, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт»,

ЄДРПОУ 32019384, м.Донецьк

про стягнення 15571 грн. 05 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 07.06. до 25.06.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відособленої структурної одиниці «Центральна електроенергетична система», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт», м.Донецьк, про стягнення штрафних санкцій в сумі 15571 грн. 05 коп., у тому числі пеня в сумі 7740 грн. 57 коп. та штраф в сумі 7830 грн. 48 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на припущення відповідачем прострочення виконання своїх зобов'язань в частині постачання товару за договорами поставки від 06.10.2011р. №303 та №304.

Відповідач надав відзив на позов №62 від 23.05.2012р., доповнення до відзиву від 21.06.2012р. №69, згідно з якими заявив клопотання про зменшення нарахованої позивачем до стягнення суми штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 06.10.2011р. між сторонами був підписаний договір поставки №303, згідно з умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався у 2011 році передати у власність позивача (покупця) товар, зазначений в специфікації та основних вимогах (додаток №1 та №2 до договору), а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.3 договору найменування (номенклатура, марка, тип) та кількість товару, визначені в специфікації та основних вимогах до товару (додаток №1 та №2 до договору).

Пунктом 5.1 договору поставки №303 від 06.10.2011р. встановлено, що строк поставки товару покупцю: протягом 15 календарних днів з моменту підписання договору обома сторонами.

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару (п.5.3 договору).

Специфікацією на одяг робочий чоловічий до договору поставки №303 від 06.10.2011р. визначено, що вартість товару становить 134304,00 грн., в тому числі ПДВ 22384,00 грн.

Крім цього, 06.10.2011р. між сторонами також був підписаний договір поставки №304, відповідно до якого відповідач (постачальник) зобов'язався у 2011 році передати у власність позивача (покупця) товар, зазначений в специфікації та основних вимогах (додаток №1 та №2 до договору), а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Найменування товару: одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчачий - 4 найменування (товар).

Пунктом 1.3 договору №304 від 06.10.2011р. встановлено, що найменування (номенклатура, марка, тип) та кількість товару, визначені в специфікації та основних вимогах до товару (додаток №1 та №2 до договору).

Сторони договору також визначили, що строк поставки товару покупцю: протягом 15 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до специфікації на одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчачий до договору поставки №304 від 06.10.2011р. загальна вартість товару складає 83251,80 грн., в тому числі ПДВ 13875,30 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалося вище, згідно з умовами пунктів 5.1 договорів №№303, 304 від 06.10.2011р. строк поставки товару покупцю: протягом 15 календарних днів з моменту підписання договорів обома сторонами.

За таких обставин, враховуючи, що договори №№303, 304 були підписані сторонами 06.10.2011р., суд дійшов висновку, що товар за вказаними договорами мав бути поставлений відповідачем позивачу в строк до 21.10.2011р.

Проте, як встановлено судом, товар за договорами №№303, 304 від 06.10.2011р. був поставлений відповідачем позивачу з простроченням.

Зокрема, за договором №303 від 06.10.2011р. товар був поставлений відповідачем позивачу згідно з видатковими накладними №1266 від 11.11.2011р. на суму 22440,00 грн. та №1329 від 28.11.2011р. на суму 111864,00 грн.

За договором №304 від 06.10.2011р. товар був поставлений відповідачем позивачу згідно з видатковою накладною №1226 від 02.11.2011р. на суму 83251,80 грн.

Таким чином, свої зобов'язання щодо повного та своєчасного постачання товару позивачу за договорами поставки №303, №304 від 06.10.2011р. всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.2 договорів поставки №303, №304 від 06.10.2011р. встановлено, що в разі порушення терміну поставки товару, передбаченого п.5.1 договорів, а також невиконання п.2.4 договорів, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів - додатково сплачує штраф 7% від вартості недопоставленого товару.

Відповідно до ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, за висновками суду, сторонами за власним волевиявленням в договорах поставки №№303, 304 від 06.10.2011р. було узгоджено можливість застосування таких видів господарських санкцій як і пеня, і штраф.

Позивачем на підставі умов укладених між сторонами договорів нараховано та пред'явлено до стягнення пеню та штраф.

Зокрема, за договором №303 від 06.10.2011р. позивачем нараховано пеню в сумі 2686,00 грн. за період з 22.10.2011р. по 11.11.2011р. та пеню в сумі 4138,82 грн. за період з 22.10.2011р. по 28.11.2011р.

Крім цього, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 7830,48 грн.

За договором №304 від 06.10.2011р. позивачем нараховано пеню в сумі 915,75 грн. за період з 22.10.2011р. по 02.11.2011р.

Як встановлено судом, розрахунок суми штрафу та пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, доповненнях до відзиву, заявив клопотання про зменшення суми штрафних санкцій за порушення строків поставки товарів.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на недоведеність позивачем факту понесення збитків та витрат. Крім цього, відповідач вказує на існування в нього фізичної неможливості своєчасно виконати свої зобов'язання перед позивачем.

За висновками суду, вказане вище клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

Пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваних з нього штрафних санкцій, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним свого зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

При цьому, відсутність вини відповідача у простроченні виконання своїх зобов'язань перед позивачем, тяжкий фінансовий стан відповідача, а також неперевищення розрахованих позивачем за умовами договорів штрафних санкцій, не є підставою звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання шляхом зменшення розміру штрафних санкцій.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій в сумі 15571 грн. 05 коп., у тому числі пеня в сумі 7740 грн. 57 коп. та штраф в сумі 7830 грн. 48 коп., підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

За таких обставин, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відособленої структурної одиниці «Центральна електроенергетична система», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт», м.Донецьк про стягнення штрафних санкцій в сумі 15571 грн. 05 коп., у тому числі пеня в сумі 7740 грн. 57 коп. та штраф в сумі 7830 грн. 48 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Контакт» (83086 м.Донецьк, вул.Первомайська, 24/1, ЄДРПОУ 32019384, р/р 26000048457101 у Донецькій філії АТ «Брокбізнесбанк» м.Донецьк, МФО 335678) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відособленої структурної одиниці «Центральна електроенергетична система» (01032 м.Київ, вул.Комінтерну, 27, ЄДРПОУ 24361553, р/р 26003303242210 в Київській міській філії ПАТ «Промінвестбанк», МФО 322250) штрафні санкції в сумі 15571 грн. 05 коп., у тому числі пеня в сумі 7740 грн. 57 коп. та штраф в сумі 7830 грн. 48 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 25.06.2012р.

Суддя Левшина Г.В.