Рішення № 24922811, 19.06.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.12р. Справа № 15/5005/3890/2012

За позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 1939 від 23.12.11.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 135 від 12.04.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (далі - відповідач), про зобов'язання відповідача відновити енергопостачання на об'єкт позивача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду в засіданні на 12.06.12р.

12.06.12р. в судовому засіданні оголошена перерва до 19.06.12р., зобов'язано відповідача надати докази в обґрунтування відзиву.

19.06.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи додаткові докази в обґрунтування позову.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суду відмовити позивачу в їх задоволенні. Крім того, надав для долучення до матеріалів справи докази в обґрунтування відзиву на позов.

В судовому засіданні 19.06.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.98р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 687 на поставку електричної енергії.

31.12.08р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1/661 до договору про постачання електричної енергії від 06.03.98р. № 687/32-1 (далі - Додаткова угода).

Відповідно до п.1. Додаткової угоди, відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю 1613,43 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точок продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між відповідачем та позивачем, та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною даного договору, інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.

Згідно до п.2.1. Додаткової угоди, під час виконання цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідач обмежує або припиняє електропостачання, з повідомленням позивача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, та договорів укладених між сторонами цього договору, наявність яких передбачена Правилами користування електричною енергією (підпункт 3 п. 6.1.4. Додаткової угоди).

Відповідно п. 9.7. Додаткової угоди, спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього Договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно п. 9.8. Додаткової угоди, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.09р.

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов (п.9.8.1. Додаткової угоди).

20.04.10р., як зазначає позивач, співробітниками відповідача було виконано відключення майстерень від електропостачання по підприємству позивача (точка обліку №333) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Череповецька, 10-А за несвоєчасну сплату заборгованості за спожиту електричну енергію.

Позивач стверджує, що 15.03.12р. на адресу відповідача був направлений лист з вих. №396, згідно якого позивач звернувся до відповідача з проханням вказати причину відключення об'єкта позивача від електропостачання та розглянути питання про відновлення енергопостачання (точка обліку №333) по вул. Череповецька, 10-А (а.с.21).

22.03.12р. на адресу позивача надійшов лист від відповідача з вих. № 00533/675 від 21.03.12р. (а.с.22), в якому останній зазначає, що причиною відключення об'єкту позивача стало існування заборгованості. Крім того, відповідач у своєму листі переконливо просив позивача погасити заборгованість, яка утворилась станом на 19.03.12р.

Як зазначає позивач, відповідачем було відмовлену позивачу у відновленні енергопостачання, у зв'язку з існуванням заборгованості.

Позивач стверджує, що станом на 01.03.12р. за його розрахунками заборгованість перед відповідачем відсутня, в той час як за розрахунками відповідача заборгованість існує. Таким чином, між підприємствами виник спір з приводу заборгованості, який потрібно вирішувати в судовому порядку у відповідності до п.9.7. Додаткової угоди.

Не зважаючи на викладене, як зазначає позивач, відповідач відмовляється звертатись до суду з приводу стягнення заборгованості за спожиту енергію в зв'язку з тим, що Вищий господарський суд відмовив відповідачу в задоволенні позовних вимог, а саме в стягненні з позивача заборгованості в розмірі 94 204,77 грн. (Постанова Вищого господарського суду України у справі № 2/33-10 від 16.02.11р., а.с.42-43) і тому відповідач таким чином намагається неправомірними діями вимусити позивача сплатити йому неіснуючий борг, шляхом відключення об'єкту від електропостачання.

Позивач стверджує, що відповідачем сума боргу не доведена, за розрахунками позивача та актами звірки сума боргу відсутня. Сума, яку виставляє відповідач позивачу є сумнівною і спірною, а тому відповідач повинен звернутись до суду про стягнення такої сумнівної заборгованості і довести наявність боргу в судовому порядку.

Таким чином, позивач просить зобов'язати відповідача відновити енергопостачання на об'єкті позивача (точка обліку № 333).

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач посилається на підпункт 3 п. 7.5 Правил користування електричною енергією, п.п. 2.3.3., 3.1.2., 6.1.4. Додаткової угоди та зазначає, що твердження позивача про те, що відповідач не має правових підстав для обмеження та відключення об'єктів позивача від енергопостачання не відповідає дійсності.

Відповідач зазначає, що оскільки на момент відключення у позивача існувала заборгованість та існує й до сьогоднішнього дня, то відповідачем було прийнято рішення про припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії на об'єкт позивача у відповідності до п.7.10 Правил користування електричною енергією.

Отже, як зазначає відповідач, посилання позивача щодо відсутності правових підстав для обмеження та відключення об'єктів позивача є безпідставним, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

При детальному вивченні матеріалів справи господарським судом було встановлено, що відключення позивача було проведено з порушенням умов Договору та вимог чинного законодавства, а саме була порушена процедура відключення позивача від енергопостачання.

Підпунктом 3 пункту 6.1.4. Додаткової угоди встановлено, що відповідач обмежує або припиняє електропостачання, з повідомленням позивача не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати рахунків, відповідно до умов цього договору, та договорів укладених між сторонами цього договору, наявність яких передбачена ПКЕЕ.

Відповідно до абзацу другого підпункту 8 п.7.5 Правил користування електричною енергією, попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.

Відповідачем не надано суду доказів надання позивачу повідомлення про відключення, хоча суд і зобов'язував відповідача в судовому засіданні 12.06.12р. надати докази в обґрунтування відзиву, в матеріалах справи зазначене повідомлення також відсутнє, в той час як в матеріалах справи міститься лише попередження про припинення постачання електричної енергії від 27.12.10р. (а.с.47), а також лист відповідача (а.с.48), в якому йде мова про припинення постачання електричної енергії в період з 10.01.11р. по 07.02.11р., у зв'язку з заборгованістю позивача у розмірі 285 640,31 грн., в той час як відключення відбулось 20.04.10р., що також підтверджує лист відповідача (а.с.22).

Слід також зазначити, що відповідачем лише після письмового звернення позивача (а.с.21) було надано відповідь (а.с.22) з яких саме причин було проведено відключення останнього.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що припинення постачання електричної енергії відповідачем було здійснено з порушенням умов Договору та Правил користування електричною енергію, а саме підпункту 3 пункта 6.1.4. Додаткової угоди та п.7.5. Правил користування електричною енергію, а отже постачання електричної енергії підлягає відновленню в порядку відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача відповідачем.

Крім того, позивач стверджує, що в нього була відсутня заборгованість на даний період, в той час як відповідач листом від 21.03.12р. (а.с.22) повідомив, що за позивачем станом на 20.04.10р. існувала заборгованість:

- за активну електричну енергію в сумі 410 326,03 грн. за 2000-2010 р.

- за активну електричну енергію по акту в сумі 39 235,98 грн. за 2006-2010р.

- перевищення договірної величини споживання в сумі 13 254,69 грн. за 2006-2010р.

- пеня в сумі 7 315,78 грн. за 2006-2010р.

З даного листа здебільшого вбачається, що спірна заборгованість була нарахована по за межами позовної давності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з позивача заборгованості за спожиту електричну енергію за листопад-грудень 2009р. у розмірі 94 204,77 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.10р. у справі № 2/33-10 позов задоволено у повному обсязі (а.с.38-39). Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.10р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.10р. у справі № 2/33-10 скасовано, в позові відмовлено (а.с.40-41). Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.11р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.10р. у справі № 2/33-10 залишено без змін (а.с. 42-43).

З даних судових рішень вбачається, що відповідач звернувся до суду лише за стягненням нібито заборгованості з листопада 2009р. по грудень 2009р., в той час як в листі від 21.03.12р. (а.с.22) зазначив про наявність заборгованості починаючи 2000р.

Дана обставина свідчить про відсутність бажання відповідача звертатись до суду за стягненням заборгованості починаючи з 2000 року, та навіть тої заборгованості яка знаходиться в межах позовної давності, надаючи перевагу триманню позивача без електроенергії з 20.04.2010р., що жодним чином не узгоджується з державною політикою в електроенергетиці.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електроенергетику»державна політика в електроенергетиці базується, зокрема, на принципі забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії.

Пунктом 7.1 Правил користування електричною енергією встановлено, що електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.

Статтею 24 Закону України «Про електроенергетику»передбачено, що енергопостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів. Аналогічне положення закріплено в пункті 8.2 Правил користування електричною енергією.

Відповідно до п.2.1. Додаткової угоди, укладеної між сторонами, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

У відповідності до п. 9.7. Додаткової угоди, спірні питання та розбіжності щодо виконання договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди вирішуються в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до ч.1.ст 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1. ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що відповідач упереджено ставиться до позивача, що він не бажає добросовісно керуватись нормами чинного законодавства та належним чином не виконує свої обов'язки, що спричинило відключення позивача від електропостачання.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсягу.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 174 193 Господарського кодексу України, Правилами користування електричною енергією, Законом України «Про електроенергетику», ст.ст. 1, 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (49070, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 40, код ЄДРПОУ 00130777) відновити енергопостачання на об'єкт Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Агнії Барто, буд. 19, код ЄДРПОУ 05451368) за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул.Череповецька, буд. 10-А (точка обліку № 333).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (49070, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 40, код ЄДРПОУ 00130777) на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Агнії Барто, буд. 19, код ЄДРПОУ 05451368) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 25.06.12р.