Рішення № 24922799, 19.06.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.12р. Справа № 23/5005/3706/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айнхель Україна", м. Бровари

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 56 022,48 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. від 17.04.2012р., представник;

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. від 17.05.2012р. № 1962, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айнхель Україна" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 56 022,48 грн., яка складається з сум: 51 400,00 грн. - основного боргу, 599,91 грн. -3% річних, 51 400,64 грн. -інфляційних, 2 993,91 грн. - пені, 514,01 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айнхель Україна" (Постачальник) та Суб'єтом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупець) Договору № 39 від 16.07.2010р., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 288 166,26 грн. Відповідачем прийнято товар, але у встановлений договором термін оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснено.

Відповідач проти позову заперечує, про що зазначає в поданому до суду письмовому відзиві на позовну заяву, згідно якого просить позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айнхель Україна" відхилити повністю та зобов'язати позивача здійснити приймання неоплаченого товару.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айнхель Україна" (Постачальник) та Суб'єтом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупець) укладений Договір № 39 від 16.07.2010р

Згідно п.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю електропобутові прилади Торгової марки Einhell Germany AG разом з піддонами, далі -"Товар", а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно п.1.2. Договору найменування, ассортимент, кількість, ціна, загальна сума поставок Товару визначається Сторонами в процесі діяльності та зазначається в рахунках -фактурах та товарно -транспортних накладних Постачальника, що є невід'ємними частинами даного Договору та складених на підставі узгоджених Сторонами Договору заявок Покупця.

Відповідно до ч.2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір № 39 від 16.07.2010р. за своєю правовою суттю є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до 4.3. Договору загальна сума Договору визначається згідно накладним, які свідчать про приймання -передачу Товару від Постачальника до Покупця.

Відповідно до п.5.1. Договору забезпечити в повному обсязі та в строки, згідно прийнятим заявкам, поставку Товару Покупцю.

Як зазначає позивач, договірні зобов'язання виконані ним в повному обсязі, у період з 21.07.2010р. по 18.10.2011р. поставлено відповідачу товар згідно залучених до матеріалів справи накладних (а.с.26-51) на загальну суму 288 166,26 грн.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.5. Договору оплата кожної окремої партії товару здійснюється Покупцем в безспірному порядку протягом 40 календарних днів з моменту поставки Товару, згідно п.2.3. Договору, шляхом перерахування суми отриманої партії на розрахунковий рахунок Постачальника.

В свою чергу відповідачем договірні зобов'язання в частині оплати поставленого товару виконані лише частково на загальну суму 236 765,62 грн.

Отже, залишилась несплаченою сума основного боргу у розмірі 51 400,64 грн., яка станом на момент розгляду справи не змінилася, та за викладених обставин підлягає стягненню.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений п. 5.1. Договору строк, відповідач договірні зобов'язання в частині сплати заборгованості за поставлений позивачем товар вчасно та в повному обсязі не виконав.

Статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача, за період прострочення з 28.11.2011р. по 17.04.2012р. 599,91 грн. -3% річні, а за період прострочення листопад 2011р. по березень 2012р. 514,01 грн. -інфляційні.

Суд вважає правомірним визначення позивачем суми боргу з урахуванням індексу інфляції та нарахування 3% річних у відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суд вважає неправильним розрахунок позивача інфляційних.

Дане порушення мало місце, у зв'язку з тим, що під час нарахування розміру інфляційних втрат, позивачем не було застосовано порядок розрахунку встановлений "Рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", які викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р.

Приймаючи до уваги вказані порушення, суд вважає, що нараховані позивачем суми інфляційних втрат підлягають коригуванню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції підлягає стягненню частково в сумі 462,61 грн.

Вимога позивача в частині стягнення 599,91 грн. - 3% річних підлягає стягненню у сумі визначеній позивачем.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.1. Договору у випадку порушення покупцем строків на оплату кожної конкретної партії Товару, Постачальник вправі пред'явити до нього вимогу по оплаті пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого Товару за кожен календарний день прострочки. Нарахування пені за прострочку платежу починається на п'ятий день з моменту настання оплати.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в період з 02.12.2011р. по 22.03.2012р. у сумі 2 444,70 грн. та в період з 23.03.2012р. по 17.04.2012р. у сумі 549,21 грн., а всього 2 993,91 грн.

Перевіривши правильність розрахунку суми пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено її суму до стягнення за період з 23.03.2012р. по 17.04.2012р.

Приймаючи до уваги, вказані порушення, суд вважає, що нарахована позивачем пеня в період з 23.03.2012р. по 17.04.2012р. підлягає коригуванню. Стягненню підлягає пеня в сумі 547,71 грн., а всього 2 992,41 грн.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків на оплату кожної конкретної партії Товару, Постачальник вправі пред'явити до нього вимогу по оплаті штрафу у розмірі 1% від загальної вартості поставленої Постачальником партії Товару.

За розрахунком Позивача штраф складає 514,01 грн.

Розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань визначений спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня.

Такі саме вимоги містить і Господарський кодекс України, згідно з ч. 2 ст. 343 якого, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлений договором, але не може перевищувати подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня.

Отже, вимоги позивача про стягнення штрафу не відповідають вимогам діючого законодавства, тому не можуть бути задоволені.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відмови в позові та зобов'язання здійснення позивачем приймання неоплаченого товару виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 8.1. Договору у Покупця виникає право на повернення Товару Постачальнику у наступних випадках:

- при поставці товару було виявлено неякісний Товар (виробничий брак);

- поставлений Товар має непродажний вигляд (упаковка Товару не відповідає вимогам п.3.2. Договору);

- Товар, всупереч вимогам Договору поставлений без технічної документації і/або інструкції по експлуатації.

Отже, умовами договору не передбачено повернення відповідачем поставленого позивачем товару з підстави не бажання оплатити його вартість.

Приймаючи до уваги, що товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень в повному обсязі, без претензій, що підтверджено підписом повноважного представника відповідача на видаткових накладних, суд вважає заперечення відповідача безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айнхель Україна" підлягають задоволенню в загальній сумі 55 455,57 грн., яка складається з сум: 51 400,64 грн. - основного боргу, 2 992,41 грн. -пені, 599,91 грн. -3% річних, 462,61 грн. -інфляційних.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айнхель Україна" (07400, м. Бровари Київської області, вул. Кутузова, 134, ідентифікаційний код 34189256) 51 400,64 грн. - основного боргу, 2 992,41 грн. -пені, 599,91 грн. -3% річних, 462,61 грн. -інфляційних, 1 593,21 грн. -судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.Г. Бєлік

Повне рішення складено 25.06.2012р.