Ухвала суду № 24921994, 08.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-156/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Костюк Л.О та Лічевецького І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Крім того, апелянт просить поновити пропущений строк, посилаючись на великий об'єм роботи головного державного податкового інспектора з питань юридичної роботи ДПІ у м. Славутичі, що пов'язана з представництвом інтересів ДПІ у м. Славутичі в судах України та велику кількістю відряджень головного державного податкового інспектора з питань юридичної роботи до різних населених пунктів України для прийняття участі в судових засіданнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

09.04.2012 року апелянтом подана апеляційна скарга.

Колегія суддів дійшла висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду апелянтом пропущено з поважних причин, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Управління житлово-комунального господарства» є юридичною особою, яку зареєстровано виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 04.04.2001, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 462355 від 09.01.2008, місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 31476318.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 14299512 Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" зареєстровано 09.04.2001 як платник податку на додану вартість.

Відповідачем винесені повідомлення, вмотивовані вимогами абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та наявністю у позивача податкового боргу, пені.

Згідно податкових повідомлень ДПІ в м. Славутичі Київської області самостійно здійснювала розподіл сплаченої суми податкового боргу на погашення основної суми боргу та пені, незважаючи на зазначені в платіжних дорученнях призначення платежу.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон № 2181-ІІІ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ визначено принцип рівності бюджетних інтересів.

З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статі 8 вищезазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Отже, зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань, з огляду на що суд першої інстанції обґрунтовано визначився з наявністю підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Костюк Л.О.

Лічевецький І.О.