Постанова № 24920915, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17302/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення -рішення від 09.11.2011 року №0007852302,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техарт», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення -рішення від 09.11.2011 року №0007852302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у період 19.09.2011 року по 29.09.2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.04.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2009 року по 30.06.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 14.10.2011 року №2181/2302/36413671.

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

- згідно форми №3ВР-1 від 15.07.2011 року за №307679 «Звіт про використання РРО та КОРО»позивачем не відображено операції, що оподатковуються за ставкою ПДВ 20% в червні 2011 року на загальну суму 1389886,18 грн. (в тому числі ПДВ 231647,69 грн.);

- у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість позивач повинен був здійснити умовний продаж основних фондів та відобразити даний продаж у податковому зобов'язанні в червні 2011 року. Тому, на думку органу державної податкової служби у позивача виникло податкове зобов'язання на суму 196979,00 грн., яке повинно бути відображено в декларації за червень 2011 року;

- не подання у встановлені строки декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року -штраф 170,00 грн.

09.11.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №007852302, яким на підставі акту перевірки від 14.10.2011 року №2181/2302/36413671 за виявлені порушення ТОВ «Техарт»збільшено суму грошового зобов'язання на 428798,00 грн., у тому числі за основним платежем 428627,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 171,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Техарт»відбулось з ініціативи органу державної податкової служби без заяви платника податку, тому у позивача в силу чинного на той момент законодавства не було обов'язку по здійсненню умовного продажу товарів та необоротних активів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва рішенням від 10 червня 2011 року № 494/29 було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Техарт»на підставі підпункту «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України у зв'язку з наявності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України запису про відсутність ТОВ «Техарт»за місцезнаходження, яке було отримано позивачем 25 липня 2011 року.

Відповідно до пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до п. 184.2 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року) анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а»пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и»пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 5, п. 5.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яке розроблене відповідно до розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та інших нормативно-правових актів, анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и»пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б»- «и»пункту 1 цього розділу).

Податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Відповідно до підпункту 5.2.11 Положення рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, у випадку анулювання реєстрації на підставі підпункту «ж»пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу.

Відповідно до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 06 серпня 2011 року), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України»у пункті 184.7 статті 184 слова «подання заяви про»виключити.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз викладених норм, які діяли в редакції на момент виникнення спірних правовідносин свідчать, що на платника податку було покладено обов'язок здійснити умовний продаж товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у випадку анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість за його заявою.

Отже, оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Техарт»відбулось з ініціативи податкового органу без заяви платника податку, то суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що у позивача не було обов'язку по здійсненню умовного продажу товарів та необоротних активів.

Проте, суд першої інстанції, скасовуючи спірні податкові повідомлення -рішення не вирішив питання щодо правомірності не відображення операцій, що оподатковуються за ставкою ПДВ 20% в червні 2011 року - ПДВ 231647,69 грн. та щодо подання декларації за квітень 2009 року.

Щодо не відображення операцій, що оподатковуються за ставкою ПДВ 20% в червні 2011 року на загальну суму 1389886,18 грн. (в тому числі ПДВ 231647,69 грн.) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма №ЗРВ-1) ТОВ «Техарт»до 10.06.2011 року проводило нарахування податку на додану вартість на здійснювані поставки. При загальному обсязі операцій за готівку 1945857,29 грн. обсяги оподатковуваних 20% податком на додану вартість операцій складає 555971,11 грн.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів правомірним не нарахування позивачем податку на додану вартість в розмірі 231647,69 грн. після 10.06.2011 року.

Будь -яких інших доказів на спростування зазначених обставин відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано.

Щодо не подання у встановлені строки декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року, у зв'язку із чим до позивача застосований штраф у розмірі 170,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу 14.04.2009 року було видано свідоцтво №100222656 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до абз. «а»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач правомірно подав декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року 03.06.2009 року яка включила податковий період квітня 2009 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва податкового повідомлення -рішення від 09.11.2011 року №0007852302, але при цьому суд першої інстанції не вирішив всі питання щодо порушень, на підставі яких позивачу визначено податкове зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 201 Кодексу адмініс?тративного судочинства Укра?їни підставами для зміни пост?анови є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині щодо підстав для задоволення позову; в іншій частині -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

Змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2012 року в мотивувальній частині щодо підстав для задоволення позову.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 14.06.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.