Рішення № 2492010, 09.09.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.08 р. Справа № 40/131

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1м. Донецьк

до відповідача приватного підприємства „Ремонтно-будівельне” м. Єнакієве

про стягнення 32 300 грн. 00 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - юрисконсульт

від відповідача з'явився

Суть спору: фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Ремонтно-будівельне” з вимогами про стягнення неустойки в сумі 32 300 грн. за несвоєчасне повернення майна згідно договору оренди б/н від 17.07.06р.

До прийняття рішення по справ позивач, використовуючи своє право, передбачене ст. 22 ГПК України уточнив підстави позову, а саме намагається стягнути з відповідача неустойку з посиланням на ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 17.07.206р. між позивачем, фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1(далі Орендодавець), та відповідачем, Приватним підприємством “Ремонтно-будівельне”(Орендар), був укладений договір найму (оренди) будівельного риштування.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове володіння та користування за орендну плату будівельне риштування у складі - 30 стояків (4 метри), 20 стояків (2 метри), 132 ригелів та 30 щитів настилу металевих.

Факт передачі зазначеного майна в оренду підтверджено актом приймання-передачі від 18.07.06р.

Пунктами 1.5, 3.3 договору зазначений строк закінчення оренди - 17.08.06р. та передбачений обов'язок Орендаря повернути це будівельне риштування не пізніше 17.08.06р.

Пунктом 9.1. договору сторони передбачили відповідальність Орендаря, а саме за прострочення повернення риштування (в цілому) Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної плати за користування риштуванням за весь час прострочення без обмеження будь-якими строками. Розмір неустойки визначається згідно таблиці №1, наведеної в договорі найму (оренди) будівельного риштування від 17.07.06р. (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Після закінчення строку оренди відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення майна, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.07р. по справі №33/271, з урахуванням постанови Вищого господарського суду від 26.03.08р., позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1були задоволені. На його користь з приватного підприємства „Ремонтно-будівельне” стягнуто неустойку за несвоєчасне повернення майна в сумі 33 155 грн. за період з 18.08.06р. по 01.08.07р. Крім того, вказаним рішенням зобов'язано останнього повернути позивачу будівельне риштування, яке складається з 30 стояків (4 метри), 20 стояків (2 метри), 132 ригелів та 30 щитів настилу металевих.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.05.08р. було змінено спосіб виконання рішення по справі №33/271 в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, а саме стягнуто вартість неповернутого майна в сумі 26 086 грн.

Зазначена сума була стягнута з відповідача в порядку примусового виконання рішення відділом державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції, про що свідчить платіжне доручення №U2002457 від 07.07.08р.

Отже, своє зобов'язання щодо повернення майна відповідач виконав лише 07.07.08р.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання щодо повернення майна, позивач відповідно до вимог п. 5.1 договору намагається стягнути з нього неустойку в сумі 32 300 грн. за період прострочення з 02.08.07р. по 06.07.08р.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим у встановленому законом порядку згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Донецькою міською радою 18.10.04р. за номером 2 266 000 0000 001329. Тобто, учасниками судового процесу по даній справі є суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України, а отже між ними виникло господарське зобов'язання.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Так, згідно ч.1 ст. 219 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування.

 Підстави звільнення від обов'язку доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (ч.1 ст. 35 ГПК України);

б) преюдиціальні факти ( частина 2-4 ст. 35 ГПК України);

в) законні презумпції (ч.5 ст. 35 ГПК України).

Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказує на факти, які мстяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляду інших справ.

Такі факти звільняються від доказування тому, що їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто подавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.07р. по справі №33/271, з урахуванням постанови Вищого господарського суду від 26.03.08р., було встановлено, що дія договору оренди закінчилася 17.08.2006р., і відповідач після припинення дії договору найму (оренди) від 17.07.2006р. продовжував користуватися майном позивача, у зв'язку з чим останній, на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, обґрунтовано нарахував відповідачу неустойку, виходячи із орендної плати, встановленої договором.

Дійсно, частиною 6 ст. 232 ГПК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, враховуючи те, що сторони в договорі передбачили інше, тобто, що неустойка сплачується за весь час прострочення без обмеження будь-якими строками, то диспозитивні положення вищенаведеної норми не регулюють правовідносин сторін.

Факти встановлені судовими рішеннями у справі №33/271 не доводяться знову при вирішенні справи №40/131 і звільняються від доказування відповідно до вимог ст. 35 ГПК України.

Отже, невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди щодо своєчасного повернення майна після припинення дії договору оренди та наявність правових підстав до стягнення неустойки за користування ним підтверджено фактичними обставинами справи та відповідними доказами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки за період з 02.08.07р. по 06.07.08р. в сумі 32 300 грн. за несвоєчасне повернення майна згідно договору оренди б/н від 17.07.06р. обґрунтовані та підлягають задоволенню з віднесенням витрат по державному миту та забезпеченню судового процесу на відповідача відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 599, 625, 759, 785 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 202, 219, 230, ч. 6 ст. 232, ст. 283, ст. 291 ГК України, ст. ст. 42, 43, 22, 33, 35, 36, 43, 44, 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства „Ремонтно-будівельне”, 86430, Донецька обл., м. Єнакієве, пл. Леніна, 6, ід. код. 31582234, р/р 260004454 в АППБ „Аваль” м. Донецьк, МФО 335076, на користь:

- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код. НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію, видане Донецькою міською радою 18.10.04р. за номером 2 266 000 0000 001329, р/р 26054051712768 в Донецькому РУ Приватбанк, МФО 335496, неустойку в сумі 32 300 грн., судові витрати у вигляді державного мита в сумі 323 грн. та забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., видавши наказ.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 15.09.08р.