Постанова № 249166, 17.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.10.2006

Справа №2-23/710-2006А

За позовом Приватного підприємства “Секансъ-Пік”, 98600, АР Крим, м.Ялта, вул.Фурмана, буд.4, кв.5

До відповідача Державної податкової інспекції в м.Алушті, 98500, АР Крим, м.Алушта, вул.Леніна, 22-А

Про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Г.М.Іщенко

При секретарі Єменджієвої А.М.

представники:

Від позивача Диденко В.Д.- представник, дов. від 20.08.2006р. б/н.

Від відповідача Патраш В.І. –представник, дов. від 23.08.2006р. №2207/9

Сутність спору: Приватне підприємство “Секансъ-Пік” звернулося з позовом до господарського суду АРК про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Алушті від 06.10.2005р.: №0001672301/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2046,00грн., у тому числі: основний платіж – 1364,00грн., штрафні санкції – 682,00грн.; №0001662301/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5955,00грн., у тому числі: основний платіж – 3970,00грн., штрафні санкції – 1985,00грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.02.2006р. провадження в справі №2-23/710-2006А було зупинено в порядку статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України для проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.06.2006р. провадження у справі було поновлено у зв’язку з надходженням до суду висновку експерта №299 від 03.05.2006р.

Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов (а.с. 61-63).

Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

25.06.2005р. Державною податковою інспекцією в м.Алушті була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватним підприємством “Секансъ-Пік” за період з 01.04.2002р. по 31.03.2005р., за результатами якої складено акт перевірки № 71/23-2-8/22302954.

Перевіркою виявлені порушення статті 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: заниження оподатковуваного прибутку по рядку 11 декларації про прибуток за шість місяців 2004р. на 5,3 тис. грн., у зв’язку з чим було занижено податок на прибуток в сумі 1,35тис.грн., за дев’ять місяців 2004р. на 5,2 тис. грн., у зв’язку з чим було занижено податок на прибуток в сумі 1,25 тис. грн. Також встановлені порушення пункту 7.3, пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість в 2002р. на 811,00грн., в 2003р. на 787,00грн., в 2004р. на 119,00грн., в 1 кварталі 2005р. в сумі 20,00грн.

За результатами перевірки 29.06.2005р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0001662301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 6955,00грн. (у тому числі: 3970,00грн. - основний платіж, 2985,00грн.–штрафні санкції) та №0001672301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2590,50грн. (у тому числі: 1727,00грн.-основний платіж, 863,50грн.- штрафні санкції).

Згідно рішенню Державної податкової інспекції в м.Алушті від 27.07.2005р. №3364/10/23 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 29.06.2005р. №0001672301/0/1550 частково скасовано в частині основного платежу в сумі 363,00грн., в частині застосування фінансових санкцій в сумі 181,50грн. підлягає скасуванню. Залишено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2005р. №0001672301/0/1550 в частині основного платежу в сумі 1364,00грн., в частині застосування фінансових санкцій в сумі 682,00грн.

Згідно рішенню Державної податкової адміністрації в Автономній Республіки Крим про результати розгляду повторних скарг від 29.09.2005р. №2364/10/25-007: залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0001672301/1/1807 від 27.07.2005р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1337,00грн. і застосуванні штрафних санкцій в сумі 668,50грн.; скасоване податкове повідомлення-рішення №0001662301/1/1806 від 27.07.2005р. в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 1000,00грн. і скасоване рішення Державної податкової інспекції в м.Алушті №3365/10/23 від 27.07.2005р., яке прийняте за результатами розгляду первісної скарги позивача у вказаної частині.

06.10.2005р. відносно Приватного підприємства “Секансъ-Пік” Державною податковою інспекцією в м.Алушті були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001672301/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2046,00грн.(у тому числі: основний платіж – 1364,00грн., штрафні санкції – 682,00грн.) та №0001662301/2 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5955,00грн.(у тому числі: основний платіж – 3970,00грн., штрафні санкції – 1985,00грн.), які і оспорюються позивачем (а.с.10,11).

Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства “Секансъ-Пік” є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Підставою для донарахування: податку на прибуток підприємств в сумі 3970,00грн. та застосуванні штрафних санкцій в сумі 1985,00грн. (спірне податкове повідомлення-рішення №0001662301/2 від 06.10.2005р.) та податку на додану вартість в сумі 1364,00грн. та застосуванні штрафних санкцій в сумі 682,00грн. (спірне податкове повідомлення-рішення №0001672301/2 від 06.10.2005р.) були наступні обставини.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Судом встановлено, що акт перевірки містить тільки правові висновки про порушення норм Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість” та підсумкові показники, у зв’язку з чим у суду не має можливості встановити на підставі яких первісних документів бухгалтерського та податкового обліку зроблені данні висновки.

З акту перевірки від 25.06.2005р. №71/23-2-8/22302954 вбачається, що за періоди, що перевірялися, Приватним підприємством “Секансъ-Пік” був занижений податок на прибуток в сумі 3970,00грн. по періодах: 2002р.- за 2 квартал на 540,00грн., за 4 квартал на суму 360,00грн., 2003р.: за 1 квартал на суму 990,00грн., за шість місяців – 1720,00грн., за дев’ять місяців – 3860,00грн., за 2003р. – 3970,00грн.; 2004р. : за шість місяців – 1350,00грн., за дев’ять місяців – 1250,00грн. Однак, в декларації про прибуток за 2 квартал 2002р. підприємством нарахований податок на прибуток в сумі 2,76 тис.грн. В декларації про прибуток за 1 квартал 2003р. підприємством відображений оподатковуваний прибуток в розмірі 0,2 тис.грн. В декларації за півріччя 2003р. підприємством відображений оподатковуваний прибуток в розмірі 3.8тис.грн. В декларації за дев’ять місяців 2003р. підприємством відображений оподатковуваний прибуток в розмірі 14,2 тис.грн. В декларації про прибуток за 2003р. підприємством відображений оподатковуваний прибуток в розмірі 14,7тис. грн.

Крім того, в акті перевірки встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 1340,00грн., а саме по періодах: за листопад 2002р. на суму 448,00грн., за січень 2003р. –120,00грн., за липень 2003р. –551,00грн., за грудень 2003р. – 116,00грн., за листопад 2004р. – 105,00грн. Однак, згідно наданих документів чисті зобов’язання з податку на додану вартість склали: у листопаді 2002р. – 151,00грн. (в декларації з податку на додану вартість вказано 217,00грн.), у січні 2003р. – 20,00грн. (в декларації з податку на додану вартість- 20,00грн.), в липні 2003р. – 1994,00грн. (в декларації з податку на додану вартість – 2027,00грн.), в грудні 2003р. – від’ємне значення – 11.00грн. (в декларації з податку на додану вартість – 0,00грн., в листопаді 2004р. – 276,00грн. ( в декларації з податку на додану вартість – 273,00грн.).

Судом була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків Державної податкової інспекції в м.Алушті, які викладені в акті перевірки №71/23-2-8/22302954 від 25.06.2005р. про донарахування податку на прибуток в сумі 3970,00грн. і податку на додану вартість в сумі 1364,00грн.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №299 від 03.05.2006р. підтверджується документально первісними документами донарахування позивачу податку на додану вартість: за січень 2004р. – 8,00грн., за грудень 2004р. – 2,00грн., за січень 2005р. – 10,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. Не підтверджується документально первісними документами донарахування податку на прибуток в сумі 3970,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1985,00грн. Дослідивши висновок експерту №299 від 03.05.2006р., та оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не знаходить підстав не довіряти висновкам експерта через наступне.

При проведенні експертизи експерт застосував методи порівняння, документальної перевірки.

Застосування експертом методу документальної перевірки та порівняння означає суцільне дослідження первісних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При дослідженні первісних документів експертом валовий прибуток Приватного підприємства “Секансъ-Пік” за 2002р. складає 284,3 тис.грн., за даними Державної податкової інспекції в м.Алушті – 303,8 тис.грн. Розходження в сторону зменшення 19,0 складається з того, що перевіряючі у визначенні валового прибутку враховують дані, які відображені в декларації про прибуток.

При досліджені валових витрат за 2002р. експертом встановлено, що за 2,3,4 квартали 2002р. валові витрати згідно первісним документам склали 337,6тис.грн. При визначені оподатковуваного прибутку за 2003р. відповідачем не враховується збиток, який утворився на 01.01.2003р. в сумі 53,3 тис.грн. При дослідженні валового прибутку за 2004р. встановлено валовий прибуток в сумі 411,0 тис.грн. Збиток на 01.01.2004р. складає 47,0 тис.грн., збиток на 01.01.2005р. за даними первісних документів – 33,7 тис.грн.

Тобто, збиток на 01.01.2005р. не підлягає обліку у складі валових витрат платника податку. Також при дослідженні донарахування податку на прибуток за 2005р. за первісними документами встановлено, що приріст запасів надлишково відображений. Збиток за 1 квартал 2005р. – 0,7 тис.грн.

Експерт прийшов до висновку, що первісними документами не підтверджуються донарахування позивачу податку на прибуток за 2002, 2003р, 2004р. в сумі 3970,00грн.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що загальна сума податкових зобов’язань та суми податкового кредиту відображені в книгах продажу та придбання товарів (робіт, послуг). Всі податкові накладні (податкова накладна №320 від 17.06.2002р. на суму 1015,80грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 169,30грн.; податкова накладна №202 від 17.06.2002р. на суму 559,86грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 93,31грн., податкова накладна №796 від 25.06.2002р. на суму 1508,83грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 251,47грн.- всі накладні відображені в книги придбань в листопаді 2002р. під №101,102,103. Податкова накладна №1905 від 03.12.2002р. – 602,50грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 120,50грн. – зареєстрована в книги придбань в січні 20-03р. під №109. Податкові накладні на товар, якій придбаний в червні 2003р. за накладними: №197 від 20.06.2003р. – 720,00грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 144,00грн., податкова накладна №367 від 20.06.2003р. – 560,00грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 112,00грн., податкова накладна №958 від 25.06.2003р. – 1642,75грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 328,55грн., дані податкові накладні зареєстровані в книги придбань під №149,150,151 в липні 2003р., податкова накладна №671 на суму 553,37грн., у тому числі податок на додану вартість –110,67грн.,податкова накладна №382 на суму 78,32грн, у тому числі податок на додану вартість –15,66грн. Дані податкові накладні занесені у книгу придбань в грудні 2003р. під №227,228, податкова накладна від 11.10.2004р. №900 на суму 512,87грн., у тому числі податок на додану вартість – 102,57грн. Податкова накладна зареєстрована в книги придбань товарів за листопад місяць під №314). Отже податкові накладні відображені в книги придбання, (оригінали оглядалися у судовому засіданні 17.10.2006р., копії у матеріалах справи) є в наявності та оформлені належним чином. Об’єми продажу, які відображені в книги продажі товарів (робіт, послуг) підтверджуються податковими накладними на продаж, а також журналами–ордерами за рахунками 311” Поточні рахунки в банку”, 361 “Розрахунки з покупцями”. Об’єми придбань, які відображені у книзі придбань товарів (робіт, послуг) підтверджуються податковими накладними постачальників, а також журналами –ордерами за рахунками 311 “Поточні рахунки в банку” , 631 “Розрахунки з постачальниками”. Отже, документально не підтверджено донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1344,00грн. і відповідно застосування штрафних санкцій в сумі 512,00грн.

Експертом підтверджується донарахування податку на додану вартість в сумі 20,00грн. Згідно підпункту 17.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховуються штрафні санкції в розмірі не більш 50% донарахованої суми податку, але не менш десяті неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Штрафні санкції з податку на прибуток повинні бути застосовані у розмірі 170,00грн.

Суд приходить до висновку, що визначення Приватному підприємству “Секансъ-Пік” податкових зобов’язань: з податку на додану вартість в сумі 1856,00грн.( у тому числі: основний платіж – 1344,00грн, штрафні санкції – 512,00грн.) та з податку на прибуток підприємств в сумі 5955,00грн.( у тому числі: основний платіж – 3970,00грн., штрафні санкції – 1985,00грн.) є неправомірними і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно статті 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Таким чином, відповідачем неправомірно були здійснені донарахування Приватному підприємству “Секансъ-Пік”: податку на прибуток підприємств в сумі 3970,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1985,00грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0001662301/2 від 06.10.2005р. та податку на додану вартість в сумі 1344,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 512,00грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0001672301/2 від 06.10.2005р., що є підставою для визнання їх не чинними.

Донарахування Приватному підприємству “Секансъ-Пік” податку на додану вартість в сумі 20,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0001672301/2 від 06.10.2005р. Державною податковою інспекцією в м.Алушті здійснено правомірно, що є підставою для відмови позивачу в цій частині у позові.

Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “Секансъ-Пік” є частково обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки пунктом 2 частини 3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно підпункту б пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” по його заяві.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,32грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 17.10.2006р. Постанова складена у повному обсязі та підписана 23.10.2006р.

На підставі викладеного та керуючись статтями 66, 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Алушті від 06.10.2005р. №0001662301/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5955,00грн., у тому числі: основний платіж – 3970,00грн., штрафні санкції – 1985,00грн.

3.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Алушті від 06.10.2005р. №0001672301/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1856,00грн., у тому числі: основний платіж – 1344,00грн., штрафні санкції – 512,00грн.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь Приватного підприємства “Секансъ-Пік” (98600, АР Крим, м.Ялта. вул.Фурмана, буд.4, кв.5, рахунок 2600331610001 в УСБ м.Алушти, МФО 324032, ЗКПО 22302954) 3,32грн. державного мита.

6.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.