Ухвала суду № 24913307, 12.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р.Справа № 2а-607/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. по справі № 2а-607/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІРС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІРС" (далі - ТОВ "ПІРС"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.08.2011 року №0000552200 повністю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. по справі № 2а-607/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м.Харкова на Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком територіальних органів Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м.Харкова на правонаступника Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.02.2001 року було проведено державну реєстрацію ТОВ "ПІРС", про що зроблено запис №10004676826.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ПІРС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 13.07.2011 року №3306/2200/31341482.

Не погодившись з висновками контролюючого органу, позивач подав заперечення.

За результатами розгляду заперечень ТОВ "ПІРС" (вих. №1-19/07 від 19.07.2011 року) на акт перевірки від 13.07.2011 року №3306/2200/31341482, ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова було прийнято рішення (лист від 26.07.2011 року за №16527/10/22-010) щодо необхідності проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ "ПІРС" з приводу встановлення факту придбання послуг у 2-4 кварталах 2010 року та правомірності відображення платником податків валових доходів, які зайво включені до валових витрат та не враховані в податковому обліку, що стали предметом оскарження.

На підставі Наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1601 від 29.07.2011 року та направлення №31227 від 29.07.2011 року, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена перевірка позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ПІРС".

Результати перевірки оформлені актом перевірки №3605/2200/31341482 від 05.08.2011 року.

Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "ПІРС" приписів п.5.1. ст. 5, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7, п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств.

19.08.2011 року з- посиланням на акт перевірки від 05.08.2011 року ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552200 від, яким ТОВ "ПІРС" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 241160,80 грн., з яких: основний платіж - 241160,80 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

З дослідженого акту перевірки, судом встановлено, що фактичною підставою нарахування податкового зобов'язання, визначеного в спірному податковому повідомленні - рішенні є неправомірне, на думку ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, віднесення позивачем до складу валових витрат 1-го кварталу 2011 року суми 3671550,00 грн., яка 28.03.2011 року була сплачена ТОВ "ПІРС" на виконання своїх зобов'язань перед ПАТ СК "ЛЕММА", що виникли на підставі договору №g3/03/11 про умови надання кредитної гарантії від 21.03.2011 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 21.03.2011 року між ТОВ "ПІРС" (Покупець) і ТОВ "Бонанза" (Продавець) укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Д11/03-21-2; Д1-11/03/21. (а.с. 68-69).

21.03.2011 року між сторонами підписаний акт приймання -передавання векселів за цим договором. (а.с. 70).

За умовами п.2.2 договору №Д11/03-21-2;Д1-11/03/21 від 21.03.2011 року покупець зобов'язаний оплатити цінні папери протягом строку дії договору. Положеннями п.9.3 зазначеного договору сторонами погоджений строк його дії до 21 березня 2013 року.

Цінні папери, які були придбані ТОВ "ПІРС" за договором №Д11/03-21-2;Д1-11/03/21 від 21.03.2011 року були продані АТ "Науково - технологічний інститут транскрипції, трансляції та реплікації"(Покупець) за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д2-11/03/21 від 21.03.2011 року. (а.с. 71-72).

Акт приймання -передавання векселів за договором №Д2-11/03/21 від 21.03.2011 року підписаний сторонами 21.03.2011 року (а.с. 73).

Згідно з умовами п.2.2 договору №Д2-11/03/21 від 21.03.2011 року Покупець зобов'язаний оплатити цінні папери протягом строку дії договору. В свою чергу, згідно з положеннями п.9.3 договору №Д2-11/03/21 від 21.03.2011 року сторонами погоджений строк його дії до 21 березня 2012 року.

Контролюючим органом відображено в акті перевірки, що станом на 31.03.2011 року розрахунок як за договором між ТОВ "ПІРС" та ТОВ "Бонанза"за №Д11/03-21-2;Д1-11/03/21 від 21.03.2011 року, так і за договором між ТОВ "ПІРС" та АТ "Науково - технологічний інститут транскрипції, трансляції та реплікації"№Д2-11/03/21 від 21.03.2011 року не здійснювався. Ціна купівлі цінних паперів ТОВ "ПІРС" у ТОВ "Бонанза" дорівнювала 40195000,00 грн., а ціна їх продажу АТ "НТІ ТТР склала 47246000,00 грн.

Крім того, 21.03.2011 року між ТОВ "ПІРС" (Принципал) та АТЗТ СК "ЛЕММА" (Гарант) укладений договір №g3/03/11 про умови надання кредитної гарантії (а.с. 74-76).

Згідно з п.1.1 договору гарантії Гарант зобов'язується видати гарантію на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонанза" (Бенефіціар) по забезпеченню зобов'язання Принципала по оплаті цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів між ТОВ "ПІРС" та ТОВ "Бонанза"за №Д11/03-21-2;Д1-11/03/21 від 21.03.2011 року.

21.03.2011 року між ТОВ "ПІРС" та АТЗТ СК "ЛЕММА" підписаний Акт приймання -передавання послуг по Договору №g3/03/11 про умови надання кредитної гарантії, згідно з яким сторони підтверджують, що послуга по наданню гарантії надана Гарантом Принципалу в повному обсязі (а.с. 77).

На виконання вказаного договору, 28.03.2011 року ТОВ "ПІРС" сплатило на користь АТЗТ СК "ЛЕММА"суму винагороди за надання послуг гарантії в розмірі 3671550,00 грн. Цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи листом ПАТ "РЕАЛ БАНК", а також випискою з банківського рахунку ТОВ "ПІРС" (а.с. 78). Сума в розмірі 3671550,00 грн. сплачена в якості винагороди за послуги Гаранта була відображена ТОВ "ПІРС" в складі валових витрат за 1-й квартал 2011 року (а.с.80).

За висновками ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова позивач не мав права відносити до складу валових витрат суму в розмірі 3671550,00 грн., сплачену в якості винагороди за послуги Гаранта за договором №g3/03/11 від 21.03.2011 року про умови надання кредитної гарантії укладеного між ТОВ "ПІРС" (Принципал) та АТЗТ СК "ЛЕММА" (Гарант) у зв'язку з тим, що 1) гарантійні випадки за договором гарантії не настали, 2) гарантія -це вид забезпечення виконання зобов'язання і вона не може бути визнана послугою.

З урахуванням наведеного, контролюючий орган прийшов до висновку, який відобразив в акті перевірки, що вказані витрати не мають відношення до компенсації вартості придбаних товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.2 ст.626 ЦК України, такі правовідносини є односторонніми угодами, згідно яких одна сторона бере на себе зобов'язання відносно іншої сторони здійснити встановлені дії або утриматися від них, а іншій стороні надається право вимоги, але зустрічна вимога відносно першої сторони у даному випадку не виникає.

Статтею 567 цього Кодексу передбачено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Отже, за змістом цих статей плата за гарантію - це винагорода гаранта за послуги з надання гарантії перед кредитором (бенефіціаром) за виконання боржником (принципалом) зобов'язання та взятий у зв'язку з цим на себе ризик відповідальності перед кредитором (бенефіціаром) у разі невиконання або неналежного виконання боржником (принципалом) зобов'язання.

Крім цього, з аналізу ст.567 ЦК України слідує, що принципал платить гаранту винагороду за надання банківської гарантії з моменту настання її дії (ст.561 ЦК), не враховуючи того, чи буде порушено основне зобов'язане боржником (принципалом), чи звернеться до гаранту бенефіціар з вимогою зі сплатою грошової суми, на яку видана гарантія, та чи будуть задоволені вимоги кредитора.

Отже, законодавець не пов'язує настання обов'язку зі сплати за послуги надання банківської гарантії з невиконанням обов'язку принципала перед бенефіціаром.

Виходячи з наведеного, той факт, що ТОВ "Бонанза" не пред'являло вимоги в рамках гарантійного зобов'язання до АТЗТ СК "ЛЕММА" не має жодного відношення до податкового обліку ТОВ "ПІРС", оскільки послуга із надання гарантії є наданою незалежно від настання випадку, забезпеченого гарантією, та виплати по гарантії.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що понесені позивачем витрати на придбання послуг гаранта (гарантії) в сумі 3671550,00 грн. не можуть вважатися компенсацією вартості таких послуг лише через те, що гарантійні випадки згідно з умовами договору №g3/03/11 від 21.03.2011 року не виникали.

Згідно з умовами п.2.2 договору між ТОВ "ПІРС" (Покупець) та ТОВ "Бонанза"№Д11/03-21-2;Д1-11/03/21 від 21.03.2011 року покупець зобов'язаний оплатити цінні папери протягом строку дії договору. В свою чергу, згідно з пунктом 9.3 зазначеного договору сторонами погоджений строк його дії до 21 березня 2013 року. Отже, час виконання гарантом перед кредитором за порушення зобов'язання боржником не настав, оскільки згідно умов цього договору покупець має право здійснювати оплату цінних паперів до 21.03.2013 року.

Також, колегія суддів вважає безпідставними, висновки відповідача про те, що гарантія є видом забезпечення зобов'язань і не є послугою.

Чинне законодавство не дає визначення поняття "послуга".

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та статті 567 ЦК України надання гарантії вважається фінансовою послугою, в той же час ЦК України чітко розмежовує послуги (глава 63) і забезпечення виконання зобов'язання (глава 49), одним із видів яких є гарантія (ч.1 ст.546 ЦК України).

Натомість, гарант суму винагороди за відповідним договором включає до складу валового доходу, як дохід від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг (п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Отже, в оподаткуванні прибутку підприємств використовується поняття "фінансова послуга".

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Пунктом 5 ч.1 ст.1 зазначеного Закону визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Так, в силу вимог пункту 7 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання гарантій та поручительств є фінансовою послугою.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 5 цього ж Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги: 1)випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Виходячи з аналізу положень вказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що гарантія -це фінансова послуга. Той факт, що гарантія є видом забезпечення зобов'язань не позбавляє її властивостей послуги, як одного з об'єктів цивільних прав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України №334/94-ВР передбачають, як підставу для не включення до валових витрат, лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних товарів (робіт, послуг) є в наявності у позивача.

Згідно з п.5.11 ст.5 вищезгаданого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, з наведених норм слідує, що сума винагороди, сплачена (нарахована) за надання гарантії, включається до складу валових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ "ПІРС" з АТЗТ СК "ЛЕММА"правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, послуги з надання кредитної гарантії, які придбавалися позивачем вважаються послугами в розумінні п.5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР.

учасниками ринків фінансових послуг є особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності, діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Частина 2 статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачає, що здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

В матеріалах справи наявні ліцензії ТОВ "ПІРС", які підтверджують право позивача здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами: ліцензія Серія АВ №498047 (дилерська діяльність), термін дії з 24.11.2009 року по 24.11.2014 року; ліцензія Серія АВ №498046 (брокерська діяльність), термін дії з 24.11.2009 року по 24.11.2014 року; ліцензія Серія АВ №498048 (андеррайтинг), термін дії з 24.11.2009 року по 24.11.2014 року.

Крім того, судом досліджена ліцензія Серія АВ №498049 на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку -депозитарної діяльності. Термін дії з 24.11.2009 року по 24.11.2014 року.

При цьому, частинами 1, 3 ст.16 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством. Поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами професійної діяльності, за винятком банківської, не допускається, крім випадків, передбачених законом. Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі та анулювання встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Отже, господарська діяльність ТОВ "ПІРС" це професійна діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, поєднання якої з іншими видами професійної діяльності не допускається, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на вищевикладене, придбання ТОВ "ПІРС" послуг гаранта (гарантії) згідно з умовами договору №g3/03/11 про умови надання кредитної гарантії від 21.03.2011 року, укладеного з АТЗТ СК "ЛЕММА", було здійснено саме з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності, оскільки цим договором було забезпечено виконання зобов'язання ТОВ "ПІРС", що виникло на підставі договору купівлі -продажу цінних паперів між ТОВ "Пірс" (Покупець) та ТОВ "Бонанза" (Продавець) №Д11/03-21-2;Д1-11/03/21 від 21.03.2011 року.

Таким чином, такі витрати платника податків мають пряме відношення до його господарської діяльності, оскільки забезпечують виконання його зобов'язань, що виникають в ході здійснення ним основного виду своєї професійної діяльності.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. по справі № 2а-607/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.