Ухвала суду № 24913104, 23.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/6692/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Ляскало М.А.

представника позивача Бобрицького А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор" та Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-1670/6692/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Вікор» (надалі по тексту - позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001662301, № 0001792301, № 0001561702 від 15.07.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року адміністративний позов «Комерційного підприємства «Вікор» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001662301 від 15 липня 2011 року .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн. основного платежу та 42 343,61 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 750,00 грн. основного платежу та 2 435,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Комерційне підприємство «Вікор» частину судових витрат у сумі 1,70 грн.

Відповідач, державна податкова інспекція у м. Полтаві, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач також зазначав, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданих відповідачем доказам по справі, що призвело до невірного вирішення справи.

Позивач також звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважаючи прийняте судом першої інстанції рішення незаконним в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення норм матеріального права та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не повне дослідження наданих позивачем доказів, що призвело до неправильного вирішення справи. Просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційне підприємство «Вікор» зареєстровано, як юридичну особу (ідентифікаційний код 36601041) виконавчим комітетом Полтавської міської ради 20.08.2009 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію.

З 25.08.2009 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві та є платником податків.

ДПІ у м. Полтави в період з 08.06.2011 року по 30.06.2011 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КП «Вікор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.08.2009 року по 31.01.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з з 25.08.2009 року по 31.01.2011 року. За результатами перевірки 07.07.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зроблені висновки про порушення платником податку:

- п.п. 8.1.2 п.8.1 та п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «КП «Вікор» занижено податок на прибуток за 2010-2011 роки на загальну суму 31 757,70 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 року на суму 10 585,90 грн, за 4 квартал 2010 року на суму 10 585,90 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 10 585,90 грн.;

- п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1. п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 422 732,18 грн., в т.ч. за червень 2010 року в сумі 169 374,42 грн., за серпень 2010 року в сумі 253 357,76 грн.;

- п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.3.21 п. 4.3 ст. 4, ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 11 782,50 грн., в т.ч. за 2099 рік - 9750 грн, за 2010 рік - 2031,50 грн.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 15.07.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001662301, яким ТОВ «КП «Вікор» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 051,65 грн., з яких 31 757,70 грн. - за основним платежем, 5 293,95 грн. - штрафні санкції; № 0001792301, яким ТОВ «КП «Вікор» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 528 415,23 грн., з яких 422 732,18 грн. - за основним платежем, 105 683,05 грн. - штрафні санкції, та № 0001561702, яким ТОВ «КП «Вікор» визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14 728,13 грн., з яких 11 782,50 грн. - за основним платежем, 2945,63 грн. - штрафні санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися позивачем в порядку апеляційного оскарження.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи було доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 253 357,76 грн. - за основним платежем, 63 339,44 - штрафні санкції, податкового повідомлення-рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2032,50 грн. - за основним платежем, 510,13 грн. штрафні санкції, та відсутність з його боку порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача при їх прийнятті в цій частині. В іншій частині позовних вимог відповідачем на виконання приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено правомірності винесених податкових повідомлень - рішень, та відповідно у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, як на правову підставу винесених податкових повідомлень - рішень відповідач посилався на порушення позивачем як платником податків п.п. 8.1.2 п.8.1 та п. 8.2 ст. 8Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначені висновки податкового органу ґрунтувались на тому, що ТОВ «КП «Вікор» нараховувалася амортизація на матеріали, придбані у ПП «Бетта ДК» у червні 2010 року на суму 846 872,08 грн. (без ПДВ): різак, підйомник, лебідка, електрогайковерт, пердрофель, та ін., оприбуткування яких фактично не відбувалося, в зв"язку з відсутність у ПП «Бетта ДК» необхідних умов для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з вищевикладеним, податковим органом було зроблено висновок про те, що у зв'язку із завищенням суми амортизаційних відрахувань, було відповідно занижено податок на прибуток в сумі 31 757,70 грн.

Крім того, в Акті вмотивовано незаконність включення ТОВ «КП «Вікор» до складу податкового кредиту сум коштів, отриманих від ПП «Бетта ДК» внаслідок господарських операцій за вказаним договором за червень 2010 року - 169 374,42 грн. та серпень 2010 року - 253357,76 грн. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи було встановлено, що між позивачем та ПП «Бетта ДК» були здійснені наступні фінансово -господарські операції, які полягали у поставці останнім товару платнику.

Так, поставку товару ТОВ «КП «Вікор» та ПП «Бетта ДК» оформили договором від 05.01.2010 року за № 7 на поставку товару (будівельні матеріали), номенклатура, ціна і кількість якого вказані у специфікаціях. Позивачем доведено документально, що оплата поставки товару по господарській операції за червень 2010 року була проведена, відповідно до рахунків-фактур. Факт реальності виконання угоди позивачем підтверджується наступним: довіреність на отримання товару від ПП «Бетта ДК» відповідно до накладної, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортних накладними. Факт оплати товару підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції ні під час її розгляду в порядку апеляційного провадження не заперечувався факт наявності належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку та підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією за червень 2010 року.

Сторони за вказаним договором в червні 2010 року в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товару належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на те, що вищезазначені договори є нікчемними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Оскільки судом встановлено, що договори між позивачем та ПП «Бетта ДК» не суперечать цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; ТОВ «КП «Вікор» та ПП «Бетта ДК» мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні; угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів; реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Окрім цього, висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП «Бетта ДК» власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності є лише припущеннями відповідача, оскільки такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач. Твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, ТОВ «КП «Вікор» правомірно проведено амортизаційні відрахуванння та до складу податкового кредиту правомірно включено ПДВ, сплачене за отриману продукцію у ПП «Бетта ДК» за червень 2010 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність заниження позивачем в червні 2010 року податку на прибуток на суму 31 757,70 грн. та податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн.

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит в червні 2010 року та має документальне підтвердження їх розміру.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем ні в суді першої ані в суді апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження оприбуткування товарів, отриманих від ПП «Бета ДК» за серпень 2010 року та правомірність формування відповідних сум податкового кредиту у розмірі 253 357,76 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованого та у відповідності до вимог діючого законодавства визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування грошових зобов'язань в сумі 253 357,76 грн. - за основним платежем, 63 339,44 - штрафні санкції.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001662301 від 15 липня 2011 року, визнання його таким, що прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, та таким, що підлягає скасуванню та щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн. - основного платежу та 42 343,61 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, відповідно визнання його в цій частині таким, що підлягає скасуванню.

Щодо встановлених за результатами перевірки порушень п.п. 4.2.1 п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4, п.п. 4.3.21 п. 4.3 ст. 4, ст. 12, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено Актом перевірки, в порушення вказаних норм Закону позивачем не утриманий податок з доходів фізичних осіб із суми доходів працівників підприємства у вигляді коштів, що надавались як: допомога на поховання родича, нецільова матеріальна допомога, кошти за готельні послуги (на проживання працівника).

Зокрема, при перевірці касових звітів встановлено, що з каси підприємства:

- 18.06.2010 року видані кошти в сумі 1000 грн. ОСОБА_3 допомога на поховання родича за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 150 грн.;

- 24.06.2010 року видано нецільову матеріальну допомогу ОСОБА_4 в сумі 5300 грн., ОСОБА_5 в сумі 5300 грн. за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1590 грн.

Позивачем перераховані кошти на рахунок ФОП ОСОБА_6 у загальній сумі 1950 грн. за готельні послуги - проживання ОСОБА_7, згідно рахунків № 110 від 25.02.2010 року - 650 грн., № 202 від 26.04.2010 року - 650 грн., № 112 від 28.05.2010 року - 650 грн., за рахунок прибутку підприємства. Не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 292,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не надання жодних документів, пояснень або доказів, які б спростовували встановлені в акті перевірки порушення щодо не утримання податку з доходів фізичних осіб на суму 2 032,50 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача при винесенні податкового повідомлення - рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2032,50 грн. - за основним платежем, 510,13 грн. штрафні санкції.

Щодо ствердження відповідача в апеляційній скарзі про правомірність висновку в Акті перевірки щодо встановлення порушення позивачем ст. 12 та п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем в порушення ст. 12, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб і суми оподатковуваного доходу у вигляді вартості рухомого майна, внесеного засновником підприємства - фізичною особою до Статутного Фонду підприємства в сумі 65 000 грн., внаслідок чого підприємством не утримано податку з доходів фізичних осіб в сумі 9750 грн.

Як було встановлено в ході розгляду справи, статутний Фонд ТОВ «КП «Вікор» сформовано в сумі 65 000 грн. за рахунок внеску засновника - фізичної особи майном (офісні меблі, комп'ютерна техніка, мобільні телефони), згідно з протоколом загальних зборів засновників № 1 від 19.08.2009 року.

Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (пп. «в» п. 1.3 ст. 1 цього Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що перебуває у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створено таку юридичну особу у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної чи фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином, тільки при відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, який засновник - фізична особа повинен самостійно задекларувати та особисто сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Також, при визначенні інвестиційного прибутку враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 9750 грн. в зв'язку з чим суд правомірно дійшов до висновку про протиправність та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 728,13 грн., в т.ч. 11 782,50 грн. за основним платежем та 2945,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в частині донарахування грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб на суму 9 750 грн. основного платежу та 2 435,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач під час розгляду справи не надав беззаперечних доказів правомірності податкових повідомлень - рішень № 0001662301 від 15 липня 2011, № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 169 374,42 грн. основного платежу та 42 343,61 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 750,00 грн. основного платежу та 2 435,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001792301 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 253 357,76 грн. - за основним платежем, 63 339,44 - штрафні санкції, податкового повідомлення-рішення № 0001561702 від 15 липня 2011 року в частині донарахування грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2032,50 грн. - за основним платежем, 510,13 грн. штрафні санкції відповідачем доведено та не спростовується доводами апеляційної скарги позивача.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Вікор", Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-1670/6692/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2012 р.