Постанова № 24913047, 01.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2012 р. Справа № 2025/2а-7252/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на постанову від 11.01.2012р. по справі № 2025/2а-7252/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

04.08.11 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (далі - УПСЗН Лозівської МР) про зобов'язання вчинити певні дії.

За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою від 11.01.2012 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПСЗН Лозівської МР щодо недонарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2011 рік.

Зобов'язано УПСЗН Лозівської МР здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік позивачу учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести виплати з урахуванням виплаченої суми за цей рік.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржувану постанову, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про порушення вимог діючого законодавства. Позивачу щорічна разова грошова допомога за 2011 рік була виплачена на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та "Про жертви нацистських переслідувань"№341. Окрім того, відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомогу до 5 травня згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", відповідач у 2011 році провів виплату зазначеної компенсаційної виплати у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом війни 3 групи та має право на отримання щорічної разової грошової допомогу до 5 травня згідно ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки відповідача зазначено, що позивачу у 2011 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня було виплачено у квітні 2011 року в розмірі 510 грн.

Відповідачем виплату щорічну разову грошову допомогу до 5 травня згідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" було проведено на підставі постанов Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та "Про жертви нацистських переслідувань"№341.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 21 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" була змінена вище зазначена стаття Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" стосовно виплати щорічної разової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У 2011 році зміни до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносилося.

Таким чином, відповідач у 2011 році повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплати грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 року, а саме щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Право на встановлення у 2011 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України законодавцем не було. А тому при виплаті позивачу даної допомоги, відповідач повинен був керуватися положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Посилання відповідача, як на правомірність своїх дій, щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та "Про жертви нацистських переслідувань"№341 колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Також відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при здійсненні позивачу нарахування або перерахунку пенсії застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанов КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2011 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій по нарахуванню та виплаті допомоги позивачеві є безпідставними з вище наведених підстав є необґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов до неправомірного висновку про наявність у відповідача обов'язку здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік на відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, оскільки позивач є інвалідом війни 3 групи та має право на отримання щорічної разової грошової допомогу до 5 травня згідно ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області задовольнити частково.

Постанову від 11.01.2012р. по справі № 2025/2а-7252/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік ОСОБА_1 учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести виплати з урахуванням виплаченої суми за цей рік.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області щодо недонарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2011 рік та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік учаснику бойових дій, відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 7 (сім) мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.01.2012 р. по справі №2025/2а-7252/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.