Ухвала суду № 24913040, 31.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/10198/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Матвієць О.М.

представника відповідача - Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2012р. по справі № 2а-1670/10198/11

за позовом Приватного підприємства "Геологія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби третя особа Приватне підприємство "Калісто"

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 4 січня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Геологія" (далі -ПП "Геологія" ) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ), третя особа: Приватне підприємство "Калісто" (далі -ПП "Калісто"), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.11.2011 року № 0000571600/242.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Геологія" витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів до виробника. Так, ПП "Геологія" у перевіряємий період мало господарські відносини із ПП "Калісто".

Відповідно до інформації, отриманої від Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (лист №3915/7/15-235 від 31.05.2011 року) було зазначено про неможливість проведення планової виїзної перевірки ПП "Калісто" через відсутність підприємства за юридичною адресою, про що складено відповідні акти. Згідно податкової звітності, у ПП "Калісто" відсутні трудові ресурси, виробниче та транспортне обладнання, сировина та матеріали для здійснення господарської діяльності.

Апелянт, посилаючись на відсутність у ПП «Калісто» ресурсів (виробничих, кадрових, фінансових) для здійснення діяльності, вважає неможливим реального здійснення господарських операцій та як наслідок нікчемності всіх правочинів, які були укладені даним суб'єктом господарювання з покупцями, у т.ч. із ПП "Геологія".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю підтверджено факт взаємовідносин із контрагентом -ПП "Калісто". Податковим органом під час розгляду справи не було надано жодного доказу того, що операції позивачем не проводились, товар не отримувався.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з 12.10.2011 року по 18.10.2011 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП "Геологія" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП "Калісто"за результатами якої було складено Акт від 24.10.2011 року №75/15-321/31160669.

На підставі вище зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000571600/242 від 04.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 5 160 грн., у т.ч. 3 440 грн. -за основним платежем, 1 720 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як було встановлено під час судового розгляду справи, фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про те, що правочин укладений між позивачем та ПП "Калісто" не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність, господарської операціі та є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2010 року між ПП "Геологія" (Покупець) та ПП "Калісто" (Постачальник) укладено договір поставки № 5/08, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця коронки бурові д59-76мм., долота шарошечні д59-112мм., згідно видаткових накладних на кожну партію Товару, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Ціна, асортимент та кількість товару узгоджується Сторонами у видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною договору. Товар по даному договору передається на умовах EXW, місце поставки -склад Постачальника, що знаходиться в м. Харкові. Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На підтвердження реальності даного договора позивачем надано видаткову, податкову накладну, рахунок-фактуру. На підтвердження розрахунку по вказаному договору позивачем надано копію платіжного доручення від 21.09.2010 року № 199 та банківську виписку . Транспортування придбаного у ПП "Калісто" товару здійснювалось власним транспортом ПП "Геологія" зі складу Постачальника та доставлено за адресою: вул. Будівельників, 16, м. Комсомольськ, Полтавська область, що підтверджується чого до матеріалів справи надана товарно-транспортна накладна, подорожній лист.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використав придбаний у ПП "Калісто" товар у своїй господарській діяльності, а саме: для виконання буріння експлуатаційно-розвідувальних скважин в кар'єрі Дніпровського РУ ВАТ "Полтавський ГОК", що підтверджується договором підряду на проведення експлуатаційно-розвідувальних робіт в кар'єрі Дніпровського РУ ВАТ "Полтавський ГОК"на 2010 рік, актом прийому виконаних робіт за вересень 2010 року, актом списання малоцінних предметів, паливно-мастильних матеріалів, що знаходяться в експлуатації у вересні 2010 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ПП "Геологія" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що вказаний в отриманих від контрагента -ПП "Калісто" податковій та видатковій накладних товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акти перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

На час укладання Договору та складання податкових накладних ПП "Калісто" було зареєстровано платником ПДВ.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України , колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір між позивачем та ПП «Калісто» недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначений правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на правомірність висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2012р. по справі № 2а-1670/10198/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.