Ухвала суду № 24913002, 20.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 р.Справа № 2а-13011/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретарів судового засідання - Верман А.М., Дерев"янко А.О.,

представника позивача - Брильова А.Ю.,

представників відповідача - Зорій І.Р., Жданова О.М., Ситніка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "Кібела" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-13011/11/2070

за позовом Приватної фірми "Кібела"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.03.2011 року позивач - Приватна фірма "Кібела" - звернулася до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила скасувати податкові повідомлення - рішення СДІІІ по роботі з ВПП у м. Харкові: № 0000160818/0 від 01.10.2010, № 0000160818/1 від 11.11.2010 р. № 0000160818/2 від 02.12.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року в задоволенні адміністративного позову Приватної фірми "Кібела" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09.12.2010 року Харківською районною державною адміністрацією проведено реєстрацію зміни місцезнаходження юридичної особи - Приватної фірми "Кібела" , первинна реєстрація - 17.07.1998 року. (а.с. 9)

На підставі п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509 "Про державну податкову службу в Україні" фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові в період з 14.09.2010 року по 21.09.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку Приватної фірми "Кібела" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Таміра" та правильності обчислення ПДВ за період лютий 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.09.2010 року № 3545/18-010/30035446 про результати документальної невиїзної перевірки Приватної фірми "Кібела" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою "Таміра" та правильності обчислення ПДВ за період лютий 2009 р. (а.с. 46-57)

Згідно висновків згаданого акту відповідачем встановлено порушення Приватної фірми "Кібела":- п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у лютому 2009 року, на загальну суму 2534012 грн.

На підставі висновків акту від 21.09.2010 року № 3545/18-010/30035446 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові області прийняті податкові повідомлення-рішення від № 0000160818/0 від 01.10.2010 року, № 0000160818/1 від 11.11.2010 року , № 0000160818/2 від 02.12.2010 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму -3801018,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі -2534012,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1267006,00грн. (а.с. 6)

Позивач - ПФ "Кібела" скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та звернувся до податкових органів зі скаргами, за результатами розгляду скарги залишені без задоволення, а винесені податкові повідомлення - рішення без змін. (а.с. 19-21)

Не погодившись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, натомість відповідачем належним чином доведена законність та правомірність вказаних правових актів індивідуальної дії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР вiд 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вимогами п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, визначення податкового кредиту законодавцем чітко пов'язується з наявністю конкретного товару (послуги), яку придбаває платник податку з метою подальшого використання виключно в межах господарської діяльності.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначена дата виникнення права платника податку на податковий кредит, а саме: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При перевірці правильності формування податкового кредиту за період лютий 2009 р. встановлено, що згідно із даними поданої ПФ "Кібела" податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2009 р., ПФ "Кібела" відобразило у складі податкового кредиту взаємовідносини з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Таміра" на загальну суму 2534012 грн.

З метою перевірки причин виникнення розбіжностей відповідно до вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" на адресу ПФ "Кібела" податковим органом надіслано запит від 19.08.2010р. № 11782/10/49-040 (отримано підприємством 26.08.10 р.) щодо надання пояснень та документального підтвердження виявлених розбіжностей з ТОВ "Таміра". (а.с. 138-140)

У відповідь на запит на адресу СДПІ ВПП у м. Харкові ПФ "Кібела" надано листа зазначено, що операції здійснювались за наступними договорами: договір поставки № 823 від 01.01.2004 р.; договір оренди №200/09/07 від 18.09.2007 р. Також повідомлено, що розрахунки проводились у безготівковій формі. (а.с. 137)

З метою підтвердження виявлених взаємовідносин з ТОВ "Таміра" СДПІ по роботі з ВПП на адресу Луцької ОДПІ направлено запити з питань взаємовідносин з ПФ "Кібела" з ТОВ "Таміра".

У відповідь на запити СДПІ ВПП у м. Харкові від 16.02.2010 року №1882/7/4-036, від 26.02.2010 року №2426/7/49-024, від 16.02.2010 року №1871/7/46-040, Луцька ОДПІ повідомила, що станом на 07.04.2010 року ТОВ "Таміра" (код ЄДРПОУ 22610495) на обліку в Луцькій ОДПІ не перебуває, оскільки у звязку із зміною місцезнаходження на м. Харків, вул. Енгельса,24, платника знято з податкового обліку в Луцькій ОДПІ і справу 14.01.2010 року направлено до ДПІ у Ленінському районі м. Харків. Згідно рішення комісії Луцької ОДПІ 05.03.2009 року скасовано реєстрацію платника ПДВ даного СПД (Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №371 від 05.03.2009 року). (а.с. 32)

Також Луцькою ОДПІ повідомлено, що станом на 07.04.2010 р. ТОВ "Таміра" на обліку в Луцькій ОДПІ не перебуває, оскільки у зв'язку із зміною місцезнаходження на м. Харків, вул. Енгельса, 24, платника знято з податкового обліку в Луцькій ОДПІ та направлено до ДПІ у Ленінському районі м. Харків.

На запит СДПІ ВПП у м. Харкові листом від 31.08.2010 року №4307/7/18-011 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова повідомила, що згідно інформації, наданої 30.04.2009 року за №1997/7/15-115, реєстрацію платника ПДВ - ТОВ "Таміра" (код ЄДРПОУ 22610495) рішенням комісії Луцької ОДПІ від 05.03.2009 року скасовано (акт про анулювання реєстрації платника ПДВ №371 від 05.03.2009 року) (а.с. 31-32

Згідно з даними бази ДПА України "Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" податкова декларація з ПДВ за січень 2009 р. (вх.№ 773516871 від 16.02.2009 р.), додаток 5 до неї (вх.№ 7734 від 16.02.2009р.) та за лютий 2009 р. (вх.№16871 від 16.03.2009 р.), додаток 5 до неї (вх.№16870 від 16.03.2009р.) по ТОВ „Таміра" прийняті Луцькою ОДПІ у Волинській області "до відома".

Луцька ОДП повідомила, що податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2009р. з виправленими показниками до Луцької ОДПІ ТОВ "Таміра" не подавалась.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999№ 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На думку колегії суддів, здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відповідно до п.п.11.1. п.11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України, від 14.10.1997 року № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Згідно п.п. 11.5. 11.7 п.11 вказаних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У матеріалах справи відсутні первинні документи, які б містили необхідні відомості про зміст вказаних операцій, а саме - дату здійснення перевезень, маршрут перевезення вантажу, транспортний засіб, яким перевозився вантаж, тощо.

Відповідно до наказу Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.1996 року для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром , заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав.складом) картка складського обліку матеріалів (форма ММ-12) Записи у картці виконується на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція.

Встановлення факту порушення сторонами порядку оформлення первинних документів щодо форми та змісту, які в силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ( затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано наказом Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

Хоча умови та зміст вчинених правочинів не суперечать актам цивільного законодавства, однак угода вважається дійсною, коли сторонами фактично було виконано умови вказаної угоди.

Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, визначеними в статті 70 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.2.1, 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні та зведені облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операцій, правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки ПФ "Кібела" додатком 1 до листа № 420 від 06.09.2010р. надано реєстр документів за лютий 2009 р. де наведені податкові накладні, а саме: податкова накладна від 19.01.09 р. № 8, податкова накладна від 18.01.09 р. № 7, податкова накладна від 20.01.09 р. № 9, податкова накладна від 31.01.09 р. № 18, податкова накладна від 10.02.09 р. № 12.

Наявність у підприємства ПФ "Кібела" вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Контрагентом ТОВ "Таміра" подана податкова декларація, яка заповнена з порушенням Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 №702/10982, її не визнано як податкову звітність і поставлено "до відома".

За таких обставин, представлені позивачем податкова та видаткова накладна не відображають хід господарських операцій між ПФ "Кібела" та ТОВ "Таміра" не підтверджують їх здійснення, тому колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про безпідставне віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по зазначеній господарській операції.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення придбаних товарів, що підтверджують реальність виконання угод та докази використання останніх у власній господарській діяльності позивача.

Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, визначеними в статті 70 КАС України.

Отже, визначення податкового кредиту законодавцем чітко пов'язується з наявністю конкретного товару (послуги), яку придбаває платник податку з метою подальшого використання виключно в межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від № 0000160818/0 від 01.10.2010 року, № 0000160818/1 від 11.11.2010 року , № 0000160818/2 від 02.12.2010 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Кібела" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011р. по справі № 2а-13011/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.06.2012 р.