Рішення № 24911762, 12.06.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/8364/12

Провадження № 2/2601/2757/12

РІШЕННЯ

іменем України

12.06.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.

при секретарі Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Тридента Агро»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що з 04 травня 2007 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «Тридента Агро»на посаду юриста юридичного відділу (наказ від 04.05.2007), а з 01 січня 2009 року переведений на посаду заступника начальника юридичного відділу (наказ № 259-К від 30.12.2008). 12 лютого 2011 року позивач звільнився із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

На момент його звільнення залишилася невиплаченою нарахована заробітна плата в сумі 39827,72 грн. На вимогу позивача щодо проведення розрахунку при звільненні відповідач не вчиняє відповідних дій.

Просить стягнути з відповідача 39827,72 грн. невиплаченої заробітної плати, 251471,28 грн. -середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, 16893,80 грн. компенсації за невикористану відпустку та 7000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але надіслав на адресу суду телеграму, в якій фактично висловив згоду з позовними вимогами, зазначаючи, що у зв'язку із наявною заборгованістю перед іншими особами, добровільно виплатити грошові кошти позивачу не має можливості, та просив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 травня 2007 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Тридента Агро»на посаду юриста юридичного відділу (наказ від 04.05.2007), а з 01 січня 2009 року переведений на посаду заступника начальника юридичного відділу (наказ № 259-К від 30.12.2008). 12 лютого 2011 року позивач звільнився із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

На момент звільнення позивача залишилася невиплаченою нарахована заробітна плата в сумі 39827,72 грн. На вимогу позивача щодо проведення розрахунку при звільненні відповідач не вчиняє відповідних дій.

Відповідно до ст. 43 Конституції України та ст. 21 КЗпП України обов'язок по виплаті заробітної плати є однією з істотних умов трудового договору.

Згідно із ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачуєтьсяпрацівникамрегулярновробочідніустроки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми можуть бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не проведено розрахунку при звільненні ОСОБА_1, чим порушено вимоги ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 115 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 даної Постанови, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахованих на податки, стягнення аліментів, тощо.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки»від 15.11.1996 №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Як встановлено судом, підтверджено відповідними розрахунками позивача та не заперечується (визнається) відповідачем розмір невиплаченої заробітної плати становить 39827,72 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні -251471,28 грн., 16893,80 грн. -компенсація за невикористану відпустку.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, на підставі викладеного вище суд вважає, що визнання відповідачем пред'явленого позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а тому вирішуючи позов в частині вимог, щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні факт спричинення моральної шкоди встановлено не було.

Пленумом Верховного Суду України в п. 3 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» звернуто увагу на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Позивач не довів та належним чином не обґрунтував заявлений розмір позовної вимоги 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У зв'язку із чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 25591321) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 39827 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 72 коп. невиплаченої заробітної плати, 251471 (двісті п'ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривню 28 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та 16893 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) гривні 80 коп. компенсації за невикористану відпустку, а всього: 308192 (триста вісім тисяч сто дев'яносто дві) гривні 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 25591321) на користь держави судовий збір в розмірі 3081 (три тисячі вісімдесят одна) гривню 93 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя