Ухвала суду № 24907741, 28.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 травня 2012 р. № 5021/948/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А.суддів:Демидової А.М. Малетича М.М. Мирошниченка С.В. Подоляк О.А.

розглянувши заяву Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 21.12.2011у справі№ 5021/948/2011за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"доДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"про визнання частково недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.06.2011 у справі № 5021/948/2011 позовні вимоги ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" задоволені: визнано недійсним з моменту укладення договір від 10.03.2006 № 4/358, укладений ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" та ДК "Укргазовидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування", в частині додатку № 3 до договору та додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 23.08.2007.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 у справі № 5021/948/2011 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі № 5021/948/2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 скасовано, рішення господарського суду Сумської області від 07.06.2011 залишено без змін.

Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі № 5021/948/2011, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, прийняти нове рішення, яким залишити постанову суду апеляційної інстанції у цій справі без змін. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України частини першої статті 229 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), на підтвердження чого подано постанови Вищого господарського суду України від 28.07.2011 у справі № 13/1466-10, від 01.09.2011 у справі № 43/37, та частини першої статті 261 ЦК України, на підтвердження чого подано постанову Вищого господарського суду України від 13.01.2011 у справі № 13/090-10.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 5021/948/2011 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 21.12.2011 у справі № 5021/948/2011, про перегляд якої просить заявник, і від 28.07.2011 у справі № 13/1466-10, від 01.09.2011 у справі № 43/37, від 13.01.2011 у справі № 13/090-10, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і застосовано відповідні норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі № 5021/948/2011, про перегляд постанови у якій подано заяву, суд касаційної інстанції посилаючись на положення статей 215, 229, 261 ЦК України погодився з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову щодо визнання недійсним з моменту укладення договору від 10.03.2006 № 4/358 в частині додатку № 3 до нього та додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 23.08.2007 в зв'язку з помилковим укладенням зазначених додатків. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідно до яких: помилковість укладення спірної угоди було встановлено рішенням господарського суду від 29.10.2009 у справі № 9/110-09; сторони помилково уклали додаток № 1 до додаткової угоди № 2, яким всупереч пункту 4 цієї ж додаткової угоди, встановлено календарні строки виконання робіт, обчислення яких не залежить від сплати замовником авансового платежу, оскільки, з одного боку пункт 4 додаткової угоди № 2 передбачає, що строк виконання робіт починається від дати отримання підрядником авансового платежу, який сплачується відповідачем до 02.09.2007, а з другого боку графік робіт (додаток № 1) передбачає, що строк виконання робіт встановлюється з серпня 2007 по квітень 2008. Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що суд першої інстанції вірно врахував приписи частини першої статті 261 ЦК України та зазначив, що до моменту розірвання договору в судовому порядку сторони розуміли та виконували умови договору на умовах попередньої оплати, помилковість якої було встановлено лише судовим рішенням у справі № 9/110-09, що набрало законної сили 17.03.2010, а відтак загальний строк позовної давності повинен обліковуватися не з моменту укладення договору, а з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права, тобто після набрання судовим рішенням у справі № 9/110-09 законної сили, тобто з 17.03.2010.

В постанові від 28.07.2011 у справі № 13/1466-10, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про поділ нерухомого майна спільної часткової власності, оскільки посилання позивача на вчинення спірного правочину під впливом помилки внаслідок незнання закону та нерозуміння правового режиму майна, яке є предметом правочину, не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним з огляду на недоведеність позивачем обставин вчинення спірного правочину під впливом помилки.

В постанові від 01.09.2011 у справі № 43/37, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові про визнання спірної угоди недійсною, в зв'язку з недоведеністю обставин, які б свідчили про укладення цього правочину під впливом помилки, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини існування між сторонами раніше укладеного договору поставки на таких самих умовах з додатком до нього -угодою стосовно умов торгівлі та обізнаність позивача з природою цього правочину.

Крім того, у постанові від 13.01.2011 у справі № 13/090-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору в зв'язку з пропущенням строку позовної давності, зазначивши, що позовна давність в даному випадку почала спливати в силу положення частини першої статті 261 ЦК України від дня, коли ДП "Дніпровський круг" могло довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила, а саме з 17.09.2004, тобто з дня наступного після укладення договору, оскільки в спірному договорі відомості на які позивач посилається, обґрунтовуючи позовні вимоги.

Таким чином, неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Дочірній компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" у допуску справи № 5021/948/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.ПлюшкоСуддіА.Демидова М.Малетич С.Мирошниченко О.ПодолякKAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)